Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №686/10070/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/10070/24

Провадження № 22-ц/820/236/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

секретар судового засідання Демчук В. М.,

з участю: позивачки ОСОБА_1

і її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року) та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про припинення права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд

у с т а н о в и в :

13 травня 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_5 на частку квартири за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 27 травня 2025 року зазначали, що вони є співвласниками вказаної квартири. Частка ОСОБА_5 у праві власності на квартиру є незначною, що унеможливлює її виділення в натурі та встановлення порядку користування житловим приміщенням. На частку відповідача припадає 6,0266 кв. м квартири. Спільне володіння і користування майном є неможливим через неприязні відносини. Вважають, що право ОСОБА_5 на частку в квартирі може бути припинено з виплатою компенсації її вартості.

Тому позивачі просили припинити право власності ОСОБА_5 на 2/15 частки квартири АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 2/15 частки вказаної квартири в розмірі 212142,19 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Доповнено резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року, додатково зазначивши: «Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_6 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, а саме по 7500 грн з кожного. В решті вимог заяви відмовлено.

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням і додатковим рішенням суду першої інстанції, в апеляційних скаргах просять їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилаються на неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не врахував те, що частка ОСОБА_5 є незначною і не може бути виділена в натурі. Вважають, що відповідно до вимог діючого законодавства право власності відповідача на частину квартири може бути припинено з виплатою грошової компенсації. На депозитний рахунок суду вони внесли повну вартість 2/15 частки квартири в розмірі 212142,19 грн. ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_6 проживають в квартирі матері ОСОБА_6 . ОСОБА_7 . Остання має у власності дві квартири в місті, ОСОБА_5 повністю забезпечений житлом, а тому припинення права на частку в спірній квартирі не завдастьйому істотної шкоди. Суд не застосував правові позиції Верховного Суду в аналогічній категорії справ. Розгляд справи відбувся з грубим порушенням строків розгляду. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що судові витрати є значно завищеними, неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

У відзивах представник ОСОБА_5 ОСОБА_3 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на необґрунтованість їх доводів. Вважає судові рішення законними та обґрунтованими. Зазначає, що ОСОБА_5 є неповнолітньою особою, яка немає у власності іншого житла, окрім частини спірної квартири. Спільне користування співвласниками квартирою є можливим та підтверджується висновком експерта. Умови, за яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинно досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснюється з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника; на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності та пропорційності. Прийняття рішення про припинення права неповнолітньої особи на частку в спірній квартирі в період дії воєнного стану в Україні та до узаконення самочинного будівництва призведе до порушення прав відповідача та вимог співмірності і пропорційності.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і її представник апеляційні скарги підтримали. Представник позивача ОСОБА_3 їх не визнала.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м. ОСОБА_1 належить 2/5 та 1/15 частки квартири, ОСОБА_4 - 2/5 частки квартири і ОСОБА_5 - 2/15 частки квартири, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до висновку експерта № 1222/025 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 05 травня 2025 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 без врахування самочинно влаштованих прибудов площею 90,5 кв. м станом на день складання висновку складає 1591084 грн.

Іншого житла на праві власності ОСОБА_5 не має.

ОСОБА_1 на праві власності належать також квартири АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 .

До квартири АДРЕСА_2 здійснено самочинне будівництво, відповідно до якого загальна площа складає 134,5 кв. м, житлова площа 88,7 кв. м. Площа самочинно збудованої прибудови - 90,5 кв. м.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що припинення права власності неповнолітнього ОСОБА_5 на частку в квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам та становитиме непропорційне втручання у володіння своїм майном,оскільки іншого житла він не має.

Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В силу статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом .

За змістом статей 319, 358 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 № 671/1543/21, пункти 67-76).

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Припинення права особи на частку у спільному майні за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди, є визначальною обставиною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення права власності неповнолітнього ОСОБА_5 на частку у квартирі з отриманням грошової компенсації, недостатньої для придбання житла у місті, за відсутності у нього іншого житла за позовом співвласників, які мають на праві власності інші житлові приміщення, та за можливості встановлення порядку користування квартирою, що підтверджується письмовим доказом - висновком експерта від 30.07.2025, завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

З урахуванням наведеного вище не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про наявність правових підстав для задоволення позову.

Слушними є зазначені у відзивах на апеляційну скаргу аргументи, що припинення права власності ОСОБА_5 на частку в праві власності на квартиру становитиме невиправдане втручання у право власності.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за потрібне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Застосування частини 1 статті 365 ЦК України, яка передбачає правові підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, має законну підставу в національному законодавстві. Проте у спірних правовідносинах, де об`єктом є квартира, за відсутності у неповнолітнього відповідача іншого житла, таке застосування не може бути автоматичним.

Захист права власності ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у спільній частковій власності на об`єкт нерухомого майна є легітимною метою втручання у право власності ОСОБА_5 . Держава має право контролювати використання майна в інтересах інших осіб, зокрема інших співвласників (друге речення другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції).

Легітимна мета захисту майнових інтересів позивачів як співвласників більшої частки не може виправдовувати настільки крайній захід втручання у право власності відповідача на житлове приміщення, як повна його втрата через те, що немає реальної можливості виділити частку в натурі. Такий захід не є пропорційним, оскільки позивачі мають альтернативні способи захисту свого права, зокрема продаж своєї частки з дотриманням переважного права відповідача відповідно до статті 362 ЦК України.

Задоволення позову в справі означало б порушення справедливого балансу інтересів співвласників та суперечило б загальним засадам добросовісності, розумності й справедливості (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), а також вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції у її взаємозв`язку зі статтею 8 Конвенції.

Отже, у цих конкретних обставинах застосування частини 1 статті 365 ЦК України, яке призводить до втрати неповнолітнім відповідачем права власності на частку в квартирі при відсутності у нього іншого житла, не відповідає критерію пропорційності та є неприпустимим втручанням у його право мирного володіння майном.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційних скарг про незаконність додаткового рішення суду.

Професійну правничу допомогу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6 , у суді першої інстанції надавала адвокат адвокатського об`єднання «Юридична компанія «Керницька та партнери» Керницька О. В. на підставі договору № АО-186 про надання правової допомоги від 14 жовтня 2024 року та ордера серії ВХ № 1080471 від 14 жовтня 2024 року.

Згідно з пунктом 3.3. вказаного договору у будь-якому випадку гонорар Адвокатського об`єднання не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється Сторонами у додатку до цього Договору.

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору № АО-186 про надання правової допомоги від 14 жовтня 2024 року гонорар адвокатського об`єднання відповідно до п. 3.3. Договору про надання правничої допомоги у межах представництва інтересів клієнта в межах судової справи № 686/10070/24 за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку квартири АДРЕСА_2 не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який складає 20000 грн.

За змістом пункту 1 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 листопада 2025 року адвокатським об`єднанням були надані такі послуги: зустріч адвоката із замовником та надання консультації, аналіз документів; аналіз судової практики; підготовка та подання заперечень на клопотання про призначення експертизи; підготовка та подання письмових пояснень; підготовка та подання відзиву; участь представника у судових засіданнях у справі № 686/10070/24, витрачений час - 8 год, вартість однієї год - 2500 грн, загальна вартість виконаних робіт - 20000 грн.

Згідно з пунктом 5 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 листопада 2025 року гонорар у розмірі, встановленому у п. 3 цього Акту, в обов`язковому порядку сплачується Клієнтом протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього акту.

Відповідно до пункту 6 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 листопада 2025 року сторони визнають, що правнича допомога за Договором про надання правничої допомоги, укладеним між Сторонами, надана Адвокатським об`єднанням у повному обсязі та відповідає домовленості Сторін. Сторони підтверджують, що не мають і не матимуть в майбутньому будь-яких претензій одна до одної щодо якості, об`єму, строків та вартості наданих послуг (виконаних робіт).

Питання про розподіл судових суд вирішив відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу та обсягом наданих послуг, обґрунтованості витрат, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, частково задовольнивши клопотання позивачів про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу.

Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування судових рішень, суд не допустив.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду ухвалені відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 ОСОБА_3 просила стягнути з позивачів витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 40000 грн.

На підтвердження понесених витрат надала договір № АО-186 про надання правової допомоги від 14 жовтня 2024 року та ордер серії ВХ № 1080471 від 14 жовтня 2024 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатку до договору № АО-186 про надання правової допомоги від 14 жовтня 2024 року гонорар Адвокатського об`єднання відповідно до п. 3.2. Договору про надання правничої допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 686/10070/24 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року та додаткове рішення від 17 листопада 2025 року складає 40000 гри.

За змістом пункту 1 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 року адвокатським об`єднанням були надані такі послуги: підготовка та подання відзивів на апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року та додаткове рішення від 17 листопада 2025 року, по 20000 грн за кожний відзив, загальна сума 40000 грн.

Враховуючи пункти 3.3., 3.4. Договору про надання правничої допомоги, укладеного між Сторонами, та пункт 1 Додатку до Договору, винагорода Адвокатського об`єднання (гонорар) за надання правничої допомоги Клієнту у визначений період складає 40000 грн (пункт 2 акту).

Відповідно до пункту 4 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 року гонорар у розмірі, встановленому у п. 2 цього Акту, в обов`язковому порядку сплачується Клієнтом протягом 60-ти банківських днів з дня ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в справі № 686/10070/24.

Згідно з пунктом 5 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 грудня 2025 року сторони визнають, що правнича допомога за Договором про надання правничої допомоги, укладеним між Сторонами, надана Адвокатським об`єднанням у повному обсязі та відповідає домовленості Сторін. Сторони підтверджують, що не мають і не матимуть в майбутньому будь-яких претензій одна до одної щодо якості, об`єму, строків та вартості наданих послуг (виконаних робіт).

Частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 просили зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в апеляційному суді до 2000 грн, посилаючись на неспівмірність гонорару в сумі 40000 грн із складністю справи, часом витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг.

З урахуванням вказаного клопотання, складності справи, обґрунтованості витрат, критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді підлягають стягненню з позивачів частково по 5000 грн з кожного.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) (законний представник ОСОБА_6 ) витрати на професійну правничу допомогу по 5000 грн (п`ять тисяч грн) з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта