Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №944/357/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/357/25 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 33/811/81/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Гарасиміва Богдана Ілліча, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Карпуся Олександра Миколайовича на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 о 11 год. 50 хв. 19 січня 2025 року, по вулиці Т.Шевченка, 15, у с. Глиниці, Яворівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» з номерним знаком НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова слів, почервоніння шкірного покриву обличчя), однак, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Карпусь О.М.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з відеозапису, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться поблизу транспортного засобу, який є припаркований та з вимкненим двигуном, відкритими дверима та кришкою багажника, повідомляв працівників поліції, що він не виконував функції водія, автомобілем не керував.

Звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги письмових пояснень дружини ОСОБА_1 , окрім того наголошує рапорт працівника поліції інспектора Стень П.Я. не узгоджується з матеріалами справи та є недопустимим доказом.

Зазначає, що працівники поліції не прибували в судові засідання за викликом суду, не роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язків.

Наголошує, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанову серії ЕНА №3890290 від 19 січня 2025, яка була скасована.

26 січня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від адвоката Гарасиміва Б.І., подані в інтересах ОСОБА_1 , в яких він просить допитати свідка ОСОБА_2 , яка проживає за адресою с. Глиниці, вул. Шевченка, 201.

Наголошує, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального права. ОСОБА_1 не виконував функцій водія, не перебував в транспортному засобі, правил ПДР не порушував, у зв`язку із чим у працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Розглянувши клопотання адвоката Гарасиміва Б.І., про виклик свідка, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначеного вище свідка, а саме ОСОБА_2 .. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 19 січня 2025 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Адвокат Карпусь О.М., у судове засідання апеляційного суду, призначене на 27 січня 2026 року, не прибув, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки ОСОБА_1 та його захисника Гарасиміва Б.І., які просили проводити розгляд апеляційної скарги у відсутності адвоката Карпусь О.М., апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності адвоката Карпусь О.М..

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224846 від 19 січня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Camry» з номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі - відмовився;

- інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакція (а.с. 4), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду в медичному закладі він відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с .5), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан сп`яніння він відмовився;

- рапортом працівника поліції (а.с. 6), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Toyota Camry» з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який був не пристебнутим ременем безпеки, під час опитування в нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння від якого він відмовився;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в судовому засіданні, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Працівники поліції повідомили йому, що будуть складені адміністративні матеріали.

Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не виконував функції водія, апеляційний суд розцінює критично, оскілки такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються рапортом працівника поліції (а.с.6).

Окрім того, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що дружина ОСОБА_1 виконувала функції водія та на момент прибуття працівників поліції перебувала в магазині, оскільки такі твердження спростовуються поведінкою самого водія. Зокрема, під час опитування працівниками поліції ОСОБА_1 не вжив жодних дій для виклику дружини до місця події з метою з`ясування обставин. За таких обставин зазначені доводи мають формальний характер, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язків, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224846 від 19 січня 2025 року (а.с. 1),в якому зазначено, що водію роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, від підпису в протоколі у відповідній графі водій відмовився, про що зроблено відповідну відмітку в пункті № 13 даного протоколу.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги письмові пояснення дружини ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки як убачається з матеріалів справи та мотивувальної частини оскаржуваної постанови (а.с.59-64), зазначеним письмовим поясненням надано належну оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП у сукупності з іншими доказами у справі.

Аргументи апелянта, що працівники поліції зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 незаконно, апеляційний суд розцінює критично, оскільки на час скоєння адміністративного правопорушення, у країні діяв воєнний стан, працівники поліції наділені в цей час повноваженнями зупиняти транспортні засоби, без зазначення причини зупинки.

На момент зупинки транспортного засобу на території Львівської області діяв правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року та продовжений у встановленому законом порядку. В умовах дії воєнного стану працівники поліції наділені розширеними повноваженнями щодо зупинки транспортних засобів, перевірки документів та огляду з метою забезпечення публічної безпеки та правопорядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що з рапорту працівника поліції (а.с. 6) вбачається, що автомобіль «Toyota Camry» з номерним знаком НОМЕР_1 було зупинено на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки водій керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки.

Неспроможними і такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки з матеріалів справи, у тому числі відеозапису з місця події, не вбачається, що працівники поліції здійснювали тимчасове затримання належного ОСОБА_1 транспортного засобу, що свідчить про відсутність підстав для складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Доводи апелянта про те, що рапорт працівників поліції є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу апеляційного суду

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема пояснення осіб, показання свідків та інші документи.

Рапорт працівника поліції як службовий документ містить відомості про обставини, безпосередньо сприйняті посадовою особою під час виконання службових обов`язків, а відтак може бути використаний судом як джерело доказів та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Сам по собі факт складення рапорту працівником поліції не свідчить про його недопустимість.

Посилання апелянта на те, що постанова серії ЕНА №3890290 від 19 січня 2025 року була скасована рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року у справі №944/1145/25 (а.с. 31-32), апеляційний суд розцінює критично, оскільки скасування зазначеної постанови не спростовує факту керування транспортним засобом. У цьому судовому рішенні не встановлено, що ОСОБА_1 не виконував функції водія, а лише виявлено відсутність достатніх доказів порушення водієм п. 2.3 в ПДР України.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Карпуся О.М.. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Карпуся Олександра Миколайовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.