Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №461/3394/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/3394/24 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О. В.

Провадження № 22-ц/811/132/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника Львівської міської ради – Тарасевич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Княже місто» про зобов`язання знесення об`єкта самочинного будівництва,

ВСТАНОВИЛА:

Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, ЛКП «Княже місто», у якому просила зобов`язати відповідачів знести об`єкт самочинного будівництва – металеву конструкцію сходів у внутрішньому подвір`ї будинку АДРЕСА_1 – АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що до Львівської міської ради неодноразово зверталась громадянка ОСОБА_7 відносно порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, встановлених будівельних норм, стандартів і правил на АДРЕСА_2 . 11.07.2023 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відбувся комісійний розгляд звернень ОСОБА_7 на гарячу лінію м. Львова №1580 від 27.06.2023 за № 62119 та від 30.06.2023 за № 62912. В ході розгляду встановлено, що в горищному просторі будинку АДРЕСА_2 проводиться реконструкція із влаштування сходів в подвір`ї між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , без дозвільних документів. 10.10.2023 заступником начальника управління-начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Бермесом С.О., головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком П.І. проведено огляд земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_3 – АДРЕСА_2 . В результаті огляду встановлено, що у внутрішньому дворі прибудинкової території будинку по АДРЕСА_2 на покритті з бруківки внутрішнього подвір`я будинку по АДРЕСА_5 наявні конструкції металевих сходів. Рішення Львівської міської ради про надання в користування (оренду) земельної ділянки у подвір`ї відсутні як і відсутні укладені правочини щодо такої земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження на забудову даної земельної ділянки не видавались. Розпоряджень Галицької районної адміністрації щодо надання дозволу на реконструкцію чи добудову металевих сходів по даний час не приймалось. Вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту на реконструкцію будинку АДРЕСА_3 та будинку АДРЕСА_2 із облаштуванням капітальних сходів у внутрішньому дворі не надавалися. Відтак, встановлено, що відповідачі використовують самочинно встановлений об`єкт на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 без жодних правовстановлюючих документів, об`єкти було встановлено на земельній ділянці, їм не відведеній, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту.

З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.11.2024 позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 знести об`єкт самочинного будівництва – металеву конструкцію сходів у внутрішньому подвір`ї будинку АДРЕСА_1 – АДРЕСА_2 .

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що для визначення об`єкта самочинним будівництвом недостатньо висновку про те, що об`єкт розташований на земельній ділянці, потрібно ще, щоб об`єкт мав ознаки нерухомого майна, тобто був нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою. Проте, судом жодним чином не встановлено та не обгрунтовано належними доказами «нерозривності» встановлених сходів з земельною ділянкою. З наведеного убачається, що судом не надано оцінки висновку судового експерта. Крім цього, необгрунтованим, без логічного взаємозв`язку між доводами та висновками, є висновок суду про дотримання позивачем порядку пред`явлення позову Позивачем тільки з тих підстав, що згідно законодавства до повноважень позивача належить право розпорядження земельними ділянками комунальної власності, оскільки судом не встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходились металеві сходи, є земельною ділянкою комунальної власності. Не надано судом оцінки доводам щодо неправильного обраного способу захисту та того, що з врахуванням предмету та підстав позову, обраним способом захисту, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від Львівської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник Львівської міської ради – Тарасевич О.І. заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом встановлено, що до Львівської міської ради неодноразово зверталась громадянка ОСОБА_7 щодо порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, встановлених будівельних норм, стандартів і правил на АДРЕСА_2 , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями звернень від 27.06.2023 № 62119 та від 30.06.2023 № 62912.

11.07.2023 в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відбувся комісійний розгляд звернень ОСОБА_7 на гарячу лінію м. Львова № 1580 від 27.06.2023 за № 62119 та від 30.06.2023 за №62912.

За результатами розгляду комісією рекомендовано Інспекції проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено висновок № 2 від 11.07.2023.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України дозволу на проведення перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 не надано, що вбачається з листа від 20.09.2023 за №15908/30/10-23.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 10.10.2023 № б/н заступником начальника управління-начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Бермесом С.О., головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком П.І., проведено огляд земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_3 – АДРЕСА_2 . Огляд земельної ділянки проведено на підставі листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 05.10.2023 №4-006-44567 «Про порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, встановлених будівельних норм, стандартів і правил на АДРЕСА_2 ». В результаті огляду встановлено, що у внутрішньому дворі прибудинкової території будинку по АДРЕСА_2 на покритті з бруківки внутрішнього подвір`я будинку по АДРЕСА_5 наявні конструкції металевих сходів.

Відповідно до акта від 07.02.2024, затвердженого директором ЛКП «Княже місто» І. Мінарович 07.02.2014, комісією, в складі заступника директора ОСОБА_9 , майстрів дільниць ОСОБА_10 , ОСОБА_11 проведено обстеження та складено акт про те, що співвласниками квартири АДРЕСА_6 самовільно влаштовано до покрівлі даної квартири металеву конструкцію сходів з подвір`я будинку АДРЕСА_5 .

Листом Управління охорони історичного середовища від 27.02.2024 №4-0004-2584 повідомлено, що в управлінні охорони історичного середовища звернень щодо отримання будь-яких погоджень або дозвільних документів на проведення будівельних робіт із влаштування сходів у внутрішньому дворі не надходило.

Відповідно до листа Управління земельних ресурсів від 21.03.2024 № 4-2403-3750 Львівською міською радою рішень (ухвал) про затвердження фізичним або юридичним особам документації із землеустрою щодо земельних ділянок та надання земельних ділянок у внутрішньому подвір`ї будинків АДРЕСА_7 не приймалось.

Таким чином, власником земельної ділянки за вказаною адресою є територіальна громада в особі Львівської міської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2024 співввласниками власникам квартири АДРЕСА_6 є відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Задовольняючи позов Львівської міської ради, суд першої інстанції, керуючись ст. 376 ЦК України, виходив з того, що відповідачі використовують самочинно встановлений об`єкт – металеву конструкцію сходів, яка має усі характеристики об`єкта нерухомого майна, без жодних правовстановлюючих документів, на земельній ділянці, їм не відведеній, а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту.

Однак повністю погодитись з цим висновком колегія суддів не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Тобто норми ст. 376 ЦК України застосовуються до спорів, пов`язаних саме із нерухомим майном.

Відповідно до наданого представником відповідача висновку експерта за №28/06/2024 від 28.06.2024, споруда сходів, що примикається до фасаду житлового будинку по АДРЕСА_8 – не є об`єктом нерухомого майна, оскільки конструкція сходів із металевого профіля кріпляться до рухомих коліщат, які опісля опираються на поверхню землі. До покрівлі будинку конструкція кріпиться за допомогою болтів і гайок.

Вказаний висновок експерта позивачем не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спірна споруда сходів є тимчасовою спорудою, тому відсутні підстави для застосування у цій справі положень ст. 376 ЦК України, на яку покликався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму необхідно застосувати для вирішення спору, виконує саме суд. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У кожній справі за змістом обґрунтування позову та наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах сформульованих ним позовних вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21)).

У цій справі Львівська міська рада просила зобов`язати відповідачів знести металеву конструкцію сходів, посилаючись на те, що така збудована на земельній ділянці комунальної власності без установлених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 зроблено правовий висновок про те, що якщо нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, збудовані на земельній ділянці комунальної власності, що використовується власником цих приміщень без установлених законом підстав, ефективним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є негаторний позов (ст. 391 ЦК України), зокрема шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на такі приміщення та зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки у спосіб демонтажу нежитлових приміщень.

Колегія суддів, встановивши, що споруда сходів, що примикається до фасаду житлового будинку по АДРЕСА_8 , є тимчасовою спорудою, яка не відносяться до нерухомого майна, а відповідачі використовують спірну земельну ділянку Львівської міської ради без установлених законом підстав, дійшла до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми статті 152 ЗК України та 391 ЦК України, тому позов слід задовольнити з цим підстав.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про задоволення позовних вимог Львівської міської ради, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду та викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в цій в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 30.01.2026

Головуючий

Судді