Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №465/1308/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/1308/23 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1781/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника АТ КБ «ПриватБанк» - Деркач О.Р.,

Кваснія А.А. та його представника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

28.02.2023 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.11.2018 у розмірі 117 728,70 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.05.2025 позов АТ КБ «Приватбанк» залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Ухвалу суду оскаржило АТ КБ «Приватбанк», подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу суду незаконною, негрунтованною та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказує на те, що згідно з ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Виходячи з вищенаведеної норми, юридична особа, на свій розсуд, має право обирати у який спосіб приймати участь при розгляді справи, а саме, через свого керівника, або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статут, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. У цій справі позивач діє через своїх представників, які представляють його інтереси на підставі довіреності. Вважає, що залишаючи позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» без розгляду, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, без достатніх правових підстав залишив позовну заяву без розгляду, тим самим позбавив позивача на судовий захист своїх законних прав та інтересів. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, застосувавши норму закону, яка не підлягала застосуванню, а саме п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки, уповноважені представники позивача були присутніми в судових засіданнях, а тому застосування вказаної норми права виключається.

Просить ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк» - Деркач О.Р. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_2 та його представник – ОСОБА_1 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову АТ КБ «ПриватБанк» без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, явка якого визнана судом обов`язковою, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у призначені судові засідання повторно не з`явився, а неявка керівника позивача Герхарда Бьоша перешкоджає розгляду справи.

Проте погодитися з цим висновком районного суду колегія суддів не може, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою статті 58 ЦПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).

Системний аналіз норм статті 64 ЦПК України дає підстави для висновку, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, усі належні їй процесуальні права та обов`язки, передбачені процесуальним законом, окрім тих повноважень, щодо здійснення яких наявні певні застереження у виданій йому довіреності або ордері. Відповідно, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є юридична особа – АТ КБ «ПриватБанк». Позов від імені АТ КБ «ПриватБанк» підписав та подав представник – Гребенюк О.С., який діяв на підставі довіреності, підписаної Головою Правління банку Герхардом Бьошем.

Крім цього у справі брали участь представники АТ КБ «ПриватБанк»: Савіхіна А.М., Меркулова В.В., Трегуб М.К. та Пославський Р.А., які, зокрема, подавали заяви по суті спору.

Встановлено, що останні два судових засідання у цій справі відбулися 05.03.2025 та 06.05.2025, в яких був присутній та брав участь представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пославський Р.А., який діяв на підставі довіреності, підписаної Головою Правління банку Герхардом Бьошем.

Із змісту довіреності вбачається, що у ній відсутні застереження щодо повноважень Пославського Р.А. на вчинення певної процесуальної дії від імені АТ КБ «ПриватБанк».

Заяв щодо відсутності у Пославського Р.А. повноважень на представництво інтересів АТ КБ «ПриватБанк» до суду не надходило.

З огляду на вказане у двох останній судових засіданнях у цій справі був присутній представник позивача, який мав повноваження на ведення справи в суді, та здійснював від імені АТ КБ «ПриватБанк» його процесуальні права та обов`язки, що відповідає вимогам ч.3 ст. 58 ЦПК України щодо участі у справі юридичної особи.

Таким чином висновок районного суду щодо повторної неявки позивача в судове засідання є помилковим та суперечить матеріалам справи і нормам процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що в матеріалах справи, які надійшли до апеляційного суду (5 томів), наявні такі процесуальні документи, подані АТ КБ «ПриватБанк»: позовна заява із додатками, відповідь на відзив, пояснення, заперечення, відповіді на запити суду, заява по суті спору, що, на думку колегії суддів, вказує на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи за наявними матеріалами.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування положень п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України у цій справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 30.01.2026

Головуючий

Судді