Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №464/705/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/705/25 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/2271/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М.

Cекретар Іванова О.О

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників в м. Львові цивільну справу №464/705/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

29 січня 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 03.03.2019 у розмірі 15 438,67 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.03.2019. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник ОСОБА_1 кредитні кошти не повернув, а тому станом на 27.08.2023 у нього прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

27.08.2023 банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим кредит 26.09.2023 став у формі «на вимогу».

Загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 03.10.2024 становить 15 438,67 грн.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Монобанк, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Вважає, що посилання суду на недоведеність з боку банку, що саме ці умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справ №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. Зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму, а договір який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Зазначає, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому у нього виникла заборгованість. Зазначає, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Тому вважає, що позов підлягає до задоволення.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22 травня 2025 рокута ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.03.2019, відповідно до якої відповідач погодився з тим, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Зі змісту анкети-заяви від 03.03.2019 вбачається, що така є також заявою на відкриття рахунку в якій відповідач просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у додатку.

Згідно з пунктом 6 анкети-заяви, відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги, у тому числі електронний цифровий підпис, обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним відкритим ключем.

До договору банком також долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, в редакції, затвердженій Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року, який набуває чинності з 27.11.2021 року.

Також, з долучених до позовної заяви письмових доказів видно, що сторонами підписано паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, який, серед іншого, містить інформацію щодо реальної річної процентної ставки (44,26%, в пільговому періоді – 0 %) та орієнтовної загальної вартості кредиту споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 136 668,07 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що між сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору, кредитний договір не було укладено на умовах зазначених банком в позовній заяві, а також, позивачем не доведено про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання- це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з підписанням між сторонами (банком та клієнтом) 03 березня 2019 року анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 було згенеровано електронний ключ для використання для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

При зверненні до суду з цим позовом, представником АТ «Універсал Банк» було долучено:

розрахунок заборгованості за договором б/н від 03 березня 2019 року, укладеного між Універсал Банк та клієнтом – ОСОБА_1 станом на 03 жовтня 2024 року;

фотокопію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг;

частково роздруковані умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів в редакції Розпорядження №46 від 27 листопада 2021 року;

тарифи встановлені за користування Чорною карткою monobank;

паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank;

фотокопії паспорта та ідентифікаціного коду ОСОБА_1 ;

довіреність;

посадова інструкція кервіника напрямку претензійно-позовної роботи;

витяг з наказу про переведення від 24 березня 2021 року №421-к;

фотокопію банківської ліцензії;

фотокопію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

часткову фотокопію статуту АТ «Універсал Банк»;

докази сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредиту, заборгованість за яким банк просить стягнути з нього.

Як вбачається з анкети-заяви, долученої до позовної заяви, в ній не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку, строк дії цієї картки.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 15 438,67 грн. і вказана сума заявлена банком до стягнення. Проте, будь-яких доказів користування кредитними коштами, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені, зокрема, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 566 від 30 грудня 1998 року (чинного на час проведення грошових операцій за кредитним договором).

Згідно із зазначеним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами).

Таким чином, виписка з особового рахунку, може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

Позивачем не надано до суду банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За відсутності доказів про розмір наданого кредиту, суд позбавлений можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.

Долучений банком розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які він заявляє у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором від 03 березня 2019 року та наявність заборгованості за наданим кредитом в сумі 15438,67 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра