Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №336/9785/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.01.2026 Справа № 336/9785/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/9785/24 Головуючий у І інстанції: Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/807/33/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» про стягнення збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судового рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ПрАТ «ПРОСТО-страхування», яке у подальшому змінило назву на ПрАТ «ПРОСТО», про стягнення збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2024 у справі №332/1203/23 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Фенікс-Авто», ПрАТ «Просто-страхування», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі №332/1203/23 задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2024 скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ТОВ «Фенікс-Авто» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_4 300000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Фенікс-Авто» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_4 300000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_4 100000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат, понесених на спорудження пам`ятника матері ОСОБА_4 21870 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_4 100000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 регламентні виплати в сумі 56676 грн, кожному у рівних частках по 28338 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

05.07.2024 на виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 видані виконавчі листи, які 12.07.2024 засобами поштового зв`язку направлені приватному виконавцю виконавчого округу м. Київ Маляр Я.А. для примусового виконання .

На підставі цих виконавчих листів приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Маляр Я.А. відкрив виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення, і примусове стягнення страхового відшкодування, регламентних виплат та безготівкове перерахування коштів здійснене позивачам 19.07.2024.

Грошове зобов`язання щодо виплати на користь позивачів страхового відшкодування (регламентних виплат) відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс серії АО №4312600) відповідач у передбачені строк та спосіб (не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування) не виконав, що, на думку позивачів, є підставою для стягнення завданих збитків (3% річних, інфляційних втрат, пені) на підставі ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що була чинна на час ДТП.

Крім того, позивачі зазначали, що ПрАТ «ПРОСТО» не вчинило жодних дій, спрямованих на самостійне, добровільне виконання чинного судового рішення - постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024.

Внаслідок триваючого безпідставного, усвідомленого невиконання відповідачем чинного судового рішення їм завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, порушенні звичного образу життя, пов`язана з необхідністю вчинення дій, спрямованих на організацію можливостей щодо примусового виконання судового рішення, яку позивачі оцінили в 10000 грн.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили суд стягнути з ПрАТ «ПРОСТО»

- на користь ОСОБА_1 70451,77 грн, з яких 3% річних -7783, грн пеня - 37329,78 грн; інфляційні втрати - 25188,99 грн.

-на користь ОСОБА_2 60040,15 грн, з яких: - 3% річних - 6624 грн; пеня - 31894,63 грн; інфляційні втрати - 21521,52 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 49139,07 грн, з яких: 3% річних -7783 гривні (за період з 07.06.2020 до 24.02.2022); пеню - 16167,08 грн (за період з 07.06.2020 до 07.06.2021); інфляційні втрати - 25188,99 грн (за період з 07.06.2020 до 24.02.2022) та моральну шкоду за триваюче невиконання судового рішення у розмірі 5000 гривен.

Стягнуто з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 49139,07 грн, з яких: 3% річних -7783 гривні 00 копійок (за період з 07.06.2020 по 24.02.2022); пеню - 16167 гривен 08 копійок (за період з 07.06.2020 по 07.06.2021); інфляційні втрати - 25188 гривен 99 копійок (за період з 07.06.2020 по 24.02.2022) та моральну шкоду за триваюче невиконання судового рішення у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривен.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто ПрАТ «ПРОСТО» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ «ПРОСТО» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в досудовому порядку позивачі не зверталися до страхової компанії про відшкодування шкоди, тому твердження позивачів про стягнення штрафних санкцій з моменту ДТП після 90 денного терміну є безпідставним.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції не звернув на це уваги та дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами на час звернення позивачів до суду з позовом існували боргові зобов`язання з виплати страхового відшкодування, та, як наслідок, у страховика настав строк для такої виплати, що надає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.

Крім того, товариство не погодилося з постановою Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 та оскаржило її в касаційному порядку. На час подання апеляційної скарги касаційне провадження відкрите, але рішення не ухвалене.

У своєму відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначають, що вони надали належний розрахунок своїх збитків, який відповідач не спростував, а підстави для звільнення відповідача від відповідальності за збитки, завдані навмисним невиконанням договору страхування до 24.02.2022 в цій справі відсутні.

У своїх додаткових поясненнях ПрАТ «ПРОСТО» просить задовольнити апеляційну скаргу та сягнути з позивачів на користь товариства судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 грн. Зокрема, зазначає, що виконуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 товариство сплатило позивачам такі суми: на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, 100000 грн, на відшкодування витрат, понесених на спорудження пам`ятника матері - 21870 грн; на користь ОСОБА_1 - на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері 100000 грн. Також сплачено 56676 грн регламентних виплат кожному з позивачів у рівних частках по 28338 грн. Крім того, ПрАТ «ПРОСТО» повідомило суду, що постановою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 332/1203/23 постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «ПРОСТО» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, у розмірі 200000 грн (по 100000 грн кожному) змінено, зменшено розмір до 56676 грн (по 28338 грн кожному). У частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «ПРОСТО» про стягнення регламентних виплат у розмірі 56676 грн постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 скасовано та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 залишено без змін.

25 листопада 2025 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про часткове визнання апеляційної скарги, в якій позивачі зазначають, що з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові 01.10.2025 у справі № 332/1203/23, сума стягнутих оскаржуваним рішенням коштів, підлягає зменшенню, у зв`язку з чим, просять частково задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ «ПРОСТО» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 та змінити зазначене рішення, зменшивши суму задоволених позовних вимог, та

стягнути з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 загальну суму в розмірі 12316,73 грн, що складається з: - 6122,26 грн за несвоєчасну виплату витрат на спорудження пам`ятника в розмірі 21870 грн, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1127 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1327,79 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 3667,47 грн; - 7932,58 грн за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн; а також моральну шкоду за триваюче невиконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 в розмірі 1400 грн;

стягнути з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 загальну суму в розмірі 9332,58 грн, що складається з: 7932,58 грн - за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн; моральна шкода за триваюче невиконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 в розмірі 1400 грн.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Уткін О.Є. підтримав заяву від 25.11.2025 про часткове визнання апеляційної скарги.

Представник ПрАТ «ПРОСТО»в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 176, 179). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимог оскаржуване рішення не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з особливої юридичної природи правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до якої у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Правовідносини між сторонами стосуються грошового зобов`язання, тому на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, однак, така відповідальність має бути обмежена днем оголошення воєнного стану в Україні.

Колегія суддів вважає такий висновок у цілому правильним, однак, не погоджується з розміром сум, належних до стягнення, з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 07.03.2020 приблизно о 19 год 15 хв водій ОСОБА_3 , керуючи автобусом «Рута 20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по маршруту № 74, по проїзній частині вул. 8-го Березня в напрямку від вул. Героїв 55-бригади до вул. Чарівної на території м. Запоріжжя, виконуючи маневр повороту праворуч на вул. Чарівну, після чого продовжив рух по вул. Чарівній у м. Запоріжжя. В цей же час пішохід ОСОБА_4 в районі будинку 8-го Березня, 78, м. Запоріжжя, перетинала проїзну частину вул. Чарівної, рухаючись справа - наліво по ходу руху водія ОСОБА_3 .

Водій ОСОБА_3 , маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_4 , яка вже перебувала на проїзній частині вул. Чарівної, на яку він повертав, діючи в порушення вимог п.10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, не переконався в безпеці маневру, не дав дорогу пішоходу, не застосував вчасно гальмування, у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 передньою частиною кузову керованого ним автобусу та подальший її переїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів, що ускладнилось розвитком шоку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_4 , яка сталась 07.03.2020 на місці ДТП.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2021 у справі №336/1987/20, пр. №1-кп/336/211/2021, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30.11.2022 (пр. №11-кп/807/780/22) та ухвалою Верховного Суду від 20.02.2023 (пр. №51-970ск23), - ОСОБА_3 , який станом на 07.03.2020 (на час дорожньо-транспортної пригоди) працював водієм у ТОВ «Фенікс-Авто», - визнаний винним у скоєнні злочину, що передбачений ст.286 ч.2 ККУ, внаслідок якого 07.03.2020 пішоходу ОСОБА_4 завдані тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Під час розгляду кримінальної справи було встановлено, що 07.03.2020 обвинувачений ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фенікс-Авто», виконував обов`язки водія автобуса «Рута-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , міський маршрут №74.

Станом на 07.03.2020 автобус «Рута-20», д.н. НОМЕР_1 , був застрахований АТ «Просто», Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс серії АО №4312600).

У зв`язку з настанням страхового випадку потерпілий у кримінальній справі ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом № 6906301864176) направив на адресу АТ «Просто-страхування» повідомлення та просив здійснити передбачені законом регламенті виплати.

Крім потерпілого ОСОБА_1 , уповноважений представник ТОВ «Феникс-Авто» направив на адресу АТ «Просто» повідомлення про настання страхового випадку від 07.03.2020.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Фенікс-Авто» перед третіми особами на час дорожньо-транспортної пригоди згідно з Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс серії АО №4312600) застрахована у відповідача ПрАТ «Просто-страхування» із лімітами відповідальності (страховими сумами) цього страховика за одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначено у розмірі 100000 грн; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, - 200000 грн; розмір франшизи - 0 грн.

Грошове зобов`язання щодо виплати на користь позивачів страхового відшкодування (регламентних виплат) у відповідності до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс серії АО №4312600) відповідач у передбачені строк та спосіб (не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування) не виконав.

29.12.2023 внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», та змінено назву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО». Відповідно до п. 1.1. статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» в новій редакції від 2023 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО», далі за текстом - Товариство, є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», що зареєстроване 02.04.1997 за №10741200000000867.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2024 у справі № 332/1203/23 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Фенікс-Авто», ПрАТ «Просто-страхування», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2024 скасовно, ухвалено нову постанову, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Фенікс-Авто», ПрАТ «Просто-страхування», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Стягнуто з ТОВ «Фенікс-Авто» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, ОСОБА_4 , 300000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Фенікс-Авто» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матер, ОСОБА_4 , 300000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, ОСОБА_4 , 100000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат, понесених на спорудження пам`ятника матері, ОСОБА_4 , 21870 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, ОСОБА_4 , 100000 грн.

Стягнуто з АТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 регламентні виплати в сумі 56676 грн, кожному в рівних частках по 28338 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

ПрАТ «ПРОСТО» не вчинило жодних дій, спрямованих на самостійне, добровільне виконання чинного судового рішення.

05.07.2024 на виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі №332/1203/23 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані відповідні виконавчі листи, які 12.07.2024 засобами поштового зв`язку направлені для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Київ Маляр Я.А.

На підставі цих виконавчих листів приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Маляр Я.А. відкрив та закінчив виконавчі провадження; відбулося примусове виконання судового рішення: 1) ВП № НОМЕР_2 (ідентифікатор доступу: 9ВБ50Б2ЕБ171); 2) ВП № НОМЕР_3 (ідентифікатор доступу: 2ВГ96Д9АВ405); 3) ВП № НОМЕР_4 (ідентифікатор доступу: 5А7913Б49Г4Б); 4) ВП№НОМЕР_5, (ідентифікатор доступу: В4ДВ8БВ05328); 5) ВП № НОМЕР_6 (ідентифікатор доступу: 494Г3ЕБ8467Г).

Примусове стягнення страхового відшкодування, регламентних виплат та безготівкове перерахування коштів здійснене 19.07.2024.

Крім того, на час розгляду справи в апеляційному суді, постановою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 332/1203/23 постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «ПРОСТО» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері, у розмірі 200000 грн (по 100000 грн кожному) змінено, зменшено розмір до 56676 грн (по 28338 грн кожному). У частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «ПРОСТО» про стягнення регламентних виплат у розмірі 56676 грн постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 скасовано та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині постанову Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з частиною 6 цієї статті: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, у справі № 332/1203/23, суди апеляційної та касаційної інстанції встановили право позивачів на отримання відшкодування шкоди та виплату страхового відшкодування.

Так, під час розгляду справи № 332/1203/23 Верховний Суд відхилив аргументи касаційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази подання до страхової компанії заяви про виплату страхового відшкодування, оскільки в матеріалах справи є копії заяв від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «ПРОСТО» про виплату страхового відшкодування за страховим випадком (рекомендований лист № 696301864176), а також зазначив, що твердження ПрАТ «ПРОСТО» у касаційній скарзі щодо недотримання позивачем встановленого статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування не відповідає дійсності.

Крім того Верховний суд у вищевказаній постанові визнав установленим, що дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої померла ОСОБА_4 , мала місце в межах строку дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже, є страховим випадком.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч.1 ст.10 ЗУ «Про страхування»).

Відповідно до статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст.5 ЗУ «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п.6 ч.4 ст.6 ЗУ «Про страхування»).

Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно з частиною 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (ч.1ст.1202 ЦК України).

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Так, у п.27.4 ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно зі ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені.

Грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Стягнення з відповідача страхового відшкодування за страховим випадком у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок ПрАТ «ПРОСТО» здійснити такі виплати. А зобов`язання, що виникло на підставі договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є грошовим, оскільки таким договором вставлено ціну договору та страхову суму.

З огляду на те, що у цій справі спір виник, саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку зобов`язання з виплати страхового відшкодування після звернення позивачів до ПрАТ «ПРОСТО», позивачі мають право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування процентів річних на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним такого грошового зобов`язання, однак, в силу положень п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, такий строк обмежується днем в Україні введення воєнного стану - 24.02.2022, а також пені, розмір якої обмежується одним роком відповідно до приписів п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Під час обрахування сум, належних до стягнення, колегія суддів вважає необхідним врахувати розмір грошових коштів, присуджених до стягнення постановою Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 в незміненій та не скасованій частині, а також постановою Верховного Суду від 01.10.2025 в цій справі.

З огляду на те, що розрахунок, вказаний у заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про часткове визнання апеляційної скарги відповідає висновкам вищезазначених судових рішень, зокрема, і висновків, викладених у постанові Верховного Суду 01.10.2025 у справі № 332/1203/23, якого відповідач не спростовував, колегія суддів приймає такий розрахунок.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, якої зазнали позивачі у зв`язку з невиконанням судового рішення, колегія суддів, виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням душевних страждань, втрати особистого часу та зміною звичних життєвих умов, у зв`язку з необхідністю докладати додаткових зусиль для звернення до приватного виконавця з метою примусового виконання судового рішення, відновлення своїх порушених прав та інших негативних наслідків, яких вони зазнали внаслідок протиправної поведінки відповідача, який не виконав судового рішення у добровільному порядку, а також розміру коштів, апеляційний суд вважає, що визначений самими позивачами розмір такого відшкодування в сумі 1400 грн є розумним, пропорційним, справедливим та достатнім.

З огляду на вищевикладене, оскільки суд першої інстанції загалом правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, однак дійшов помилкового висновку під час розрахунку сум, належних до стягнення, враховуючи визнання позивачами частини позовних вимог урахуванням постанови Верховного Суду у справі № 332/1203/23, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову, та стягнути з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 загальну суму в розмірі 12316,73 грн, що складається з: - 6122,26 грн за несвоєчасну виплату витрат на спорудження пам`ятника в розмірі 21870 грн, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1127 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1327,79 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 3667,47 грн; - 7932,58 грн за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн; а також моральну шкоду за триваюче невиконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 в розмірі 1400 грн; стягнути з ПрАТ «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 загальну суму в розмірі 9332,58 грн, що складається з: 7932,58 грн - за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн; моральна шкода за триваюче невиконання постанови Запорізького апеляційного суду від 29.05.2024 у справі № 332/1203/23 в розмірі 1400 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» про стягнення збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 12316 (дванадцять тисяч триста шістнадцять) гривень 73 копійки, що складається з:- 6122,26 грн за несвоєчасну виплату витрат на спорудження пам`ятника в розмірі 21870 грн, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1127 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1327,79 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 3667,47 грн; - 7932,58 грн за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 1400 (одну тисячу чотириста) гривень моральної шкоди за невиконання судового рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 9332 (дев`ять тисяч триста тридцять дві) гривні 58 копійок, що складається з:7932,58 грн - за несвоєчасну виплату 28338 грн моральної шкоди за договором страхування, з яких: 3% річних за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 1460 грн; пеня за період з 07.06.2020 до 07.12.2020 - 1720,47 грн; інфляційні втрати за період з 07.06.2020 до 24.02.2022 - 4752,11 грн; моральна шкода за невиконання судового рішення - 1400 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: