Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №465/7638/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7638/25

Провадження 2/465/2257/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.01.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирба Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (ЄДРПОУ: 44022416, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В),

відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

29 серпня 2025 року уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №59458-04/2025 від 27.04.2025, в розмірі 38 416,00 грн., а саме:

16 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом;

12 816,00 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами;

8 000,00 грн - простроченої заборгованості за пенею.

Також представник позивача просить вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із позивачем договору про надання фінансового кредиту №59458-04/2025 від 27.04.2025 та отримання відповідних кредитних коштів у розмірі 16 000,00 грн на 120 календарних днів, із встановленням періодичних строків їх повернення, кінцевим терміном повернення 24.08.2025, сплати відсотків за користування такими коштами та розміру неустойки. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, сума якої становить 38 416,00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 58-60).

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.10.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) документи, які становлять банківську таємницю.

Витребувані у АТ «Сенс Банк» документи надійшли на адресу суду 10.11.2025 (вх.№ 35459/25) та 18.11.2025 (вх.№36429/25) (а.с. 73-76, 77-80).

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово: 04.11.2025, 11.12.2025 та 29.01.2026.

Судове засідання, призначене на 11.12.2025 відкладено за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, зважаючи на відсутність поштових марок (а.с. 81-84).

15 грудня 2025 року на адресу суду (вх.№ 39610/25) від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову в порядку ст. 49 ЦПК України, у якій позивач просив доповнити позовні вимоги, шляхом стягнення 1 600,00 грн суми заборгованості за комісією. За відсутності клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку, судом відмовлено у у прийнятті заяви.

У чергове судове засідання, призначене на 29.01.2026, сторони не з`явились.

У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі. Волевиявлення щодо ухвалення заочного рішення не висловив (а.с. 6 зворот).

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» R067016547287, R067057022547). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення у зв`язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с. 57, 67-68, 94-95).

Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber», які йому доставлено 06.11.2025 та 12.12.2025 на абонентський номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 72 зворот, 72а, 87а зворот).

Відтак, судом виконано покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд та створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов`язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Правових підстав для ухвалення заочного рішення, за відсутності відповідного волевиявлення сторони позивача, не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (а.с. 36).

Судом встановлено, що 27.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 59458-04/2025, у виді електронного документа, за допомогою веб-сайту: https://starfin.com.ua, згідно із вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір) (а.с. 13-22).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 16000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію завидачу кредиту (в разі застосування) (надалі - комісія, комісія за видачу кредиту) та сплати проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані зпідприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльПунктоністю або виконанням обов`язківнайманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 27.04.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до Графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 24.08.2025 (а.с. 13 зворот).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредитув сумі 1600,00 грн ( що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незміннимпротягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не можебути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за наданнякредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартостікредиту

Відповідно до п. 1.4.1. Договору, денна процентна ставка складає (18880,00/16000,00)/120*100%= 0,98% тазастосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ?100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом (сума всіхнарахувань згідно Графіку платежів до цього Договору); ЗРК - загальний розмір кредиту(вказаний в п.1.1. Договору); t - строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 34 880,00 грн

Загальні витрати по кредиту складають 18 880,00 грн.

Цей тариф залишається незмінним протягом строку Договору.

Наведені обчисленняреальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних клієнтом умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Товариство і клієнт виконуютьсвої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до 1.5. Договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів та комісії визначені вТаблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентноїставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком№1 до цього Договору (а.с. 14).

Пунктом 1.6. Договору сторони домовились про те, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнтавключаючи використання реквізитів платіжної картки № 5355 - 57xx - xxxx - 9386 протягомодного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається беззабезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариствомсуми кредиту за вказаними реквізитами (а.с. 14).

У п.1.6.1. Договору клієнт підтвердив, що не має наміру ініціювати переказ отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор та використовувати кредитні кошти для участі вазартних іграх.

Відповідно до п. 2.2. Договору, видача кредитів Клієнту-фізичній особі (надалі-Клієнт) Товариством здійснюється онлайн,використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (надалі-Сайт Товариства).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікаціюКлієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банкуУкраїни з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитнихісторій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою,верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номертелефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи таособи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фотовласника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи такваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Із Розділу 8 Договору та Додатка №1 до нього «Реквізити та підписи сторін», встановлено, що Договір підписано відповідачем 27.04.2025, шляхом введення одноразового ідентифікатора «Y193» в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://starfin.com.ua (а.с. 20 зворот, 22).

Шляхом введення одноразового ідентифікатора «W715» в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://starfin.com.ua 27.04.2025 відповідачем також підписано Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту та Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с. 26-30).

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, та 27.04.2025 о 09:35 перерахував позичальнику грошові кошти на карту НОМЕР_3 , в обсязі визначеному умовами Договору, що підтверджується квитанцією про зарахування №723711594 від 27.04.2025 (а.с. 9). Даними довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426-250728175926 від 28.07.2025 також встановлено, що грошові кошти у сумі 16 000,00 грн 27.04.2025 о 09:35:03 через платіжну систему iPay.ua -723711594, перераховано на картку НОМЕР_3 (а.с. 10).

Відповідач не спростував, що картка з такими символами йому не належить, а виписку зі свого рахунку не надав.

Факт перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача підтверджено даними АТ «Сенс Банк», наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 73-76, 77-80).

При цьому, АТ «Сенс Банк», листом від 09.10.2025 № 13771-БТ-32.3/2025, із випискою з рахунка приватного клієнта № 995448-2025/1022, підтверджено не лише зарахування указаних коштів у сумі 16 000,00 грн 27.04.2025 о 09:35 на банківську картку НОМЕР_3 , але й належність ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) указаної платіжної картки. Більш того, випискою по рахунку встановлено, що отримані кредитні кошти, у повному обсязі, рівними платежами по 2 000,00 грн, 1 000,00 грн використав на операції «FAVBET.UA».

Повідомленням-вимогою від 24.07.2025 вих.№24/07-32 позивач вимагав у позичальника погасити заборгованість у сумі 38 416,00 грн у строк не пізніше 30 днів з дня її отримання, із зазначенням реквізитів рахунку позивача (а.с. 31-34.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість по кредиту не повернута, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 416,00 грн і складається із:

16 000,00 грн тіла кредиту;

12 816,00 грн.- заборгованість за нарахованими процентами;

8 000,00 грн.- сума заборгованості за пенею (штрафами);

1 600,00 грн. - сума заборгованості за комісією» (а.с.11-12).

Оцінка суду.

Щодо укладення між первинним кредитором та відповідачем кредитного договору

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо заявленої суми стягнень

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в письмовій формі з використанням особистого підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд вважає доведеним факт перерахування ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відповідачу кредитних коштів за Договором.

Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд також дійшов висновку щодо його відповідності умовам кредитування.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять. Тому вимоги про стягнення: 16 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом; та 12 816,00 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, - є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимога про стягнення 1 600,00 грн комісії судом не розглядається.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» просило стягнути із відповідача за Договором, зокрема і неустойку, в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 18 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день звернення до суду з позовом у даній справі воєнний стан на території України діяв і продовжується на час прийняття рішення у справі.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні висновки Верховним Судом підтримувалися неодноразово у інших постановах (наприклад у постановах від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, від 07.04.2025 у справі № 751/2085/24, тощо).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Відтак, позов підлягає до задоволення частково, в розмірі 28 816,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору (а.с. 35,55).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 28 816,00 грн, що становить 75,01 % (28 816,00 х 100 % : 38 416,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 817,04 грн потрібно покласти на відповідача.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії:

- договору про надання правової допомоги №039-25 від 01.08.2025, укладеного між адвокатом Колесніковою І.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (а.с. 47-49);

- детального опису робіт (а.с. 52-52);

- Акта прийому-передачі наданих послуг (а.с. 50-51).

З урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 250,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 28 816 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №59458-04/2025 від 27.04.2025.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП 5 250 (п`ять тисяч двісті пятдесят) гривень 70 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 1 817 (одну тисячу вісімсот сімнадцять) гривень 04 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.01.2026.

Суддя: Баран О.І.