Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №447/3586/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/52/26

Справа №447/3586/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 місто Миколаїв

Cуддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, безробітної, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

без участі особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 повторно протягом року, після накладення адміністративного стягнення за ч.1. ст.184 КУпАП, ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених передбачених ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо своїх дітей: ОСОБА_2 (12 років) та ОСОБА_3 (8 років), а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного медичного догляду (зокрема доньки ОСОБА_4 у якої синдром ОСОБА_5 ), не забезпечує відвідування донькою інклюзивної форми навчання у Миколаївському ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.184 КУпАП.

У зв`язку з неявкою в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності розгляд справи відкладався.

Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання, не з`явилася три рази, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.

Виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання здійснювався, шляхом направлення судових повісток про виклик, на поштову адресу її місця проживання, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім цього виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання здійснювався, шляхом скерування судової повістки про виклик, на поштову адресу її зареєстрованого місця проживання, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення. На адресу суду повернулося поштове відправлення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Окрім цього, ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення СМС повідомлення на номер телефону, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, 380981709921.

Також, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 була ознайомлена особисто, міститься запис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Миколаївського районного суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП законодавцем закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою.

Судом з достатньою мірою вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 надати свої аргументи під час слухання справи у суді, а її неявка на переконання суду є обраним способом захисту спрямованого на уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. А тому завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 жодним чином не призведе до порушення її процесуальних прав.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст.252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.2 ст.184 КУпАП ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язки щодо забезпечення батьками необхідних умов життя навчання та виховання неповнолітніх дітей закріплені в ст.150 Сімейного Кодексу України, а саме відповідно до цього закону батьки зобов`язані 1) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, 2) піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , 3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , 4) поважати дитину.

У свою чергу в ч.4 ст.155 Сімейного Кодексу України закріплено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.184 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №989031 від 30.10.2025, з якого вбачається, що 30.10.2025 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 повторно протягом року ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених передбачених ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» щодо своїх дітей: ОСОБА_2 (12 років) та ОСОБА_3 (8 років), а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного медичного догляду (зокрема доньки ОСОБА_4 у якої синдром ОСОБА_5 ), не забезпечує відвідування донькою інклюзивної форми навчання у Миколаївському ЗСО І-ІІІ ступенів. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 вказала: «обіцяю більше часу приділяти навчанню та розвитку своєї доньки»;

-актом обстеження умов проживання квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 ;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.10.2025;

-світлокопією фотознімків на яких зображено квартиру у якій проживає сім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-виписками із медичних карт амбулаторних хворих від 31.10.2025;

-характеристикою на ученицю 2-го класу Миколаївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_6 ;

-характеристикою на учня 6-го А класу Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 ОСОБА_7 ;

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 від 13.09.2013, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області;

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 від 15.08.2017, виданого Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області;

-копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-витягом із адмінпрактики на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого 15.12.2024 малолітній син ОСОБА_8 вчинив хуліганські дії, однак не досяг віку з якого настає відповідальність. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження;

-копією постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 13.03.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, яке мало місце 15.12.2024, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.

До матеріалів справи також долучено рапорт старшого інспектора СЮП ВП ПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області майора поліції Олени Рошко від 30.10.2025.

Суддя вважає, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, яким поліцейський інформує керівництво про обставини події, законність та обґрунтованість дій поліцейських під час виявлення водія з ознаками алкогольного сп`яніння. Вказані документи містять дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Враховуючи наявність зазначених доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, та її дії за ч.2 ст.184 КУпАП кваліфіковано правильно.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції даної статті у виді штрафу.

Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з неї судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 27, 33, 40-1, 184, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 копійок (одну тисячу сімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Львівської області.

Суддя Роман ДЖУС