Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №462/8132/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8132/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 січня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку,

встановив:

Позивачка звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати, що її частка у праві власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:004:0314, загальною площею 0,0548 га, становить 1/2 частини. Свої вимоги, мотивує тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ЛВ № 808041 від 19 лютого 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Рудненської селищної ради, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, належить на праві приватної власності їй та ОСОБА_4 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 грудня 2004 року вбачається, що спадкоємцем до зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є його син - відповідач ОСОБА_3 . Спадкове майна, на яке видане вказане свідоцтво складається з 1/2 частини спірної земельної ділянки. Проте, вона позбавлена можливості погодити з відповідачем порядок поділу спірної земельної ділянки, оскільки відповідач виїхав за кордон. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу у заочному порядку без участі відповідача, який, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з`явився, відзивів не надав.

22 жовтня 2025 року ухвалою суду відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче /а.с.24/.

18 грудня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ЛВ № 808041 від 19 лютого 1998 року, виданого на підставі рішення виконкому Рудненської селищної ради, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 /а.с.8/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 грудня 2004 року, виданого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Палажій Г.В., в реєстрі № 2-2288, убачається, що спадкоємцем до зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 . Спадкове майна, на яке видане вказане свідоцтво складається з 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0548 га, наданої для обслуговування житлового будинку, розташованої у АДРЕСА_1 /а.с.17/.

З витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0712067942021 від 23 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:004:0314, загальною площею 0,0548 га. Документ, що посвідчує вказане право - державний акт від 19 лютого 1997 року ЛВ 80804 /а.с.5,6/.

Позивачка просить визнати, що її частка у праві власності на спірну земельну ділянку становить 1/2 частини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 112 ЦК УРСР (який діяв на час набуття прав на спірну земельну ділянку) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"» судам було роз`яснено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спільну сумісну власність, а не у приватну власність, як зазначено у державному акті від 19 лютого 1997 року ЛВ 808041, а відтак частка кожного з вказаних осіб у спірній земельній ділянці становила 1/2.

Згідно із статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що на даний час ОСОБА_2 позбавлена можливості укласти з іншим співвласником – відповідачем ОСОБА_3 (спадкоємцем ОСОБА_4 ) договір щодо поділу часток майна, що знаходиться у спільній сумісній власності або виділ частки такого майна, оскільки відповідач виїхав за кордон, суд приходить до висновку, що частки співвласників спірної земельної ділянки є рівними, і тому позовні вимоги є підставними.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення /встановлення/ розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Беручи до уваги, що сторони не погодили порядок поділу спірної земельної ділянки, вирішити спір у позасудовому порядку є неможливим, а частки в цьому об`єкті права спільної сумісної власності сторін є рівними, суд приходить до висновку, що слід визнати, що частка позивачки у праві власності на спірну земельну ділянку становить 1/2 частини.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 141 УПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати у виді судового збору в розмірі 968,96 грн /а.с.18/.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265,280,281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати, що частка ОСОБА_2 у праві власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610165500:01:004:0314, загальною площею 0,0548 га, становить 1/2 частини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 968 гривень 96 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка: ОСОБА_2 ( прож.: АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (прож.: АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складаний 30 січня 2026 року.

Суддя:

Оригінал рішення.