Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №645/6814/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6814/25

Провадження № 2/645/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань - Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»), від імені та в інтересах якого діє директор ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» Велікданов С.К., звернулось до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту №8956271 в розмірі 20185,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн просять покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.04.2025між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів у кредит № 8956271, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на 360 днів зі сплатою процентів. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка отримані від позикодавця кошти не повернула, у зв`язку з чим у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 20185,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн - сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 00,0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. 16.09.2025між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»укладений договір факторингу №16/09/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8956271 від 21.04.2025.Посилаючись на викладене, у зв`язку з неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2025 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 09.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 07.11.2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувати у АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо карткового рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідь АТ КБ «Приват Банк», на виконання ухвали суду від 07.11.2025, з відомостями про відповідачку ОСОБА_1 надійшла до суду 26.01.2026.

01.12.2025 від представника відповідачки - адвокат Скользнєвої В.В. до суду, через підсистему Електронний суд, надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачки заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що строк дії кредитного договору не сплив, оскільки кінцевою датою повернення кредиту є 15.04.2026, тоді як позов подано 02.10.2025. На думку представника відповідачки, право на дострокове стягнення всієї суми кредиту у позивача не виникло, оскільки відсутні докази направлення та отримання відповідачкою обов`язкової досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, як це передбачено ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та умовами договору. За відсутності такого повідомлення платежі, строк сплати яких ще не настав, не можуть вважатися простроченими. Також, представник відповідачки зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачці досудової вимоги, зокрема відсутні підтвердження її направлення поштовим чи електронним зв`язком, що також унеможливлює дострокове стягнення всієї суми заборгованості. Окрім того, представник відповідачки зазначає проти вимог позову про стягнення з відповідачки суми неустойки, оскільки у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні до таких спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України не застосовуються, а відповідачка звільняється від відповідальності у вигляді пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання. Окрім того, представник відповідачки зазначає про відсутність детального та прозорого розрахунку заборгованості, що позбавляє можливості перевірити обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Враховуючи викладене представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Представник позивача Ткаченко Ю.О. у заяві від 29.01.2026, яка надійшла до суду через підсистему Електронний суд», надала суду додаткові пояснення, в порядку ст. 241 ЦПК України, в яких зазначила, що в матеріалах цивільної справи міститься відповідь АТ КБ «Приват Банк» разом із банківською випискою, з якої вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачці та 21.04.2025 на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджує дійсність/реальність доказів наданих позивачем, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідачки.

У судове засідання представник позивача Ткаченко Ю.О. не з`явилась, у позовній заяві та заявах, які містяться в матеріалах справи, представник позивача просила проводити розгляд справи без участі представник позивача, підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить наступного висновку.

21.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії (надійний) № 8956271 (далі - Договір №8956271/Договір), згідно з п.2.1 якого кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пп.2.2.1 - 2.2.5, 2.2.8 п.2.2. Договору сума кредиту 5000,00 грн; строк кредитування/строк договору 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 2287,50 грн; період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11; дата сплати першого обов`язкового платежу 20.05.2025. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору, та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору. Денна процентна ставка/день 0,998% (пп. 2.3.1. Договору).

Згідно із п.п. 3.1 п. 3, п.п. 4.1., 4.4. п. 4 Договору для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті. Після реєстрації на сайті (та/або мобільному додатку) в ІКС та створення особистого кабінету, позичальник подає заявку на отримання кредиту шляхом вибору на сайті бажаних умов надання кредиту: суми та строку кредиту, а також періодичність сплати процентів, яка визначає розмір першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Положеннями п.п. 5.5-5.14 Договору сторони узгодили, що Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін Договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Оферта формується за зазначеними Позичальником в Заявці параметрами Кредиту, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачена чинним законодавством. Крім цього, Оферта включає посилання на інформацію та документи про Кредитодавця та послуги, які ним надаються (сторінка на Сайті Кредитодавця, на якій розміщена відповідна інформація та документи для ознайомлення), до яких Позичальнику надається безперешкодний доступ, у тому числі шляхом переходу по відповідному відсиланню. Оферта підписується електронним підписом Кредитодавця. На вказану Позичальником в ІКС електронну пошту та/або номер телефону надсилається Одноразовий ідентифікатор, що генерується під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Прийняття Позичальником Оферти (Акцепт) та укладання (підписання) Договору здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про Акцепт Оферти, підписане Одноразовим ідентифікатором. Електронне повідомлення містить підтвердження відповідності (достовірності) та актуальності наданих Позичальником даних та інформації, підтвердження вивчення та повне і безумовне прийняття умов Оферти, істотних умов правочину, підтвердження згоди використовувати Одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису електронного договору. Зазначена інформація надається у вигляді чек-боксу і підписується позичальником одноразовим ідентифікатором. Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти. Сформовані таким чином електронні підписи накладаються на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору кредитодавець на виконання вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113 додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Договір зберігається в електронному вигляді в Особистому кабінеті позичальника, а також направляється Позичальнику на електронну пошту, вказану у Договорі. При проходженні кожного етапу укладення Договору позичальник підтверджує розуміння наданої йому інформації та несе особисту відповідальність за свою уважність та повноту ознайомлення з наданою йому інформацією, у тому числі з тією, що міститься за посиланнями. Позичальник несе повну відповідальність за свої дії та рішення при проходженні усіх етапів укладення Договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладений договір № 8956271 від 21.04.2025, ідентифікований Товариством. Одноразовий ідентифікатор «8376102» був направлений відповідачці 21.04.2025 о 09:29 год на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2. Ідентифікація ОСОБА_1 здійснювалась при укладенні Договору № 8956271 за посередництвом системи BankID НБУ (Назва банку - privatbank).

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» тому не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без його відкриття.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Номер банківської картки вказаний відповідачем у Договорі № 8956271, відповідно до п.12 Договору, є № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 21.04.2025 відповідачці на виконання Договору №8956271 на картку № НОМЕР_1 були надані кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн (номер платежу 1ad55501-578f-4a5d-b957-70c91af7ec30, код авторизації - 454553), що підтверджується: електронною платіжною інструкцією № 1ad55501-578f-4a5d-b957-70c91af7ec30 від 21.04.2025 з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» (який діє в межах договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року) № КД-000045877 від 29.08.2025; листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №18/09/25-9105 від 18.09.2025.

Також, на виконання ухвали від 07.11.2025 суду від АТ КБ «Приват Банк» надано відповідь, відповідно до якої на ім`я відповідачки ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ) та надано виписку по руху коштів по особовому рахунку відкритому на ім`я відповідачки за період з 21.04.2025 по 24.04.2025 (картка № НОМЕР_3 ), з якої вбачається що відповідачці 21.04.2025 були нараховані кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом п.п. 10,11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 90 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» унікальний ідентифікатор - комбінація літер, цифр, символів або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким підписом за Договором № 8956271 від 21.04.2025 був одноразовий ідентифікатор «8376102».

Суд доходить висновку, що між сторонами був укладено Договір №8956271, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало.

16.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25, відповідно до п. 1.1. якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

18.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підписали Реєстр прав вимог № 18/09/25-01, відповідно до якого клієнт відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, зокрема, до ОСОБА_1 Договором № 8956271 від 21.04.2025.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, складеного ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 8956271 складає 20185,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн - сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15№ «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються. За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до відповідачки щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Зважаючи, що умови договору факторингу виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Платіжна інструкція кредитового переказу коштів №579935863.1 від 18.09.2025), в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідачки на законних підставах.

Проте, суд не погоджується з тим, що у позивача, як нового кредитора виникло право на звернення до суду та дострокове повернення всієї суми заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», Договір №8956271, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 є споживчим, суд вважає, що правові позиції Верховного Суду є релевантними для даних правовідносин та можуть бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Як встановлено судом, строк кредитування/строк договору №8956271 складає 360 днів та діє до 15.04.2026.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.6.13., пп. 6.13.1. Договору №8956271, у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми кредиту) на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості. Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за Договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів позичальник усуне порушення умов Договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитодавця втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або не здійснення погашення простроченої Заборгованості - вимога залишається чинною, а позичальник зобов`язаний повернути Заборгованість в повному обсязі. В такому разі після спливу строку вимоги, кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором новому кредитору.

Доказів того, що первісним кредитором або позивачем було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачкою таку вимогу було одержано матеріали справи не місять, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23.

Окрім того, відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на час розгляду справи судом.

За таких обставин, стягнення з відповідачки заборгованості за пенею у розмірі 10 000 грн є безпідставним та неправомірним.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позовні вимоги у даній справі не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн, на підставі ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачці, її представником - адвокатом Скользнєвою В.В. надано: копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.09.2025, ордер на надання правничої допомоги №1263262 від 19.11.2025, копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 28.11.2025 про оплату послуг у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 висловив позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстарції: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 30.01.2026 року.

Суддя О.Ю. Алтухова