Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №642/6399/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6399/25

Провадження № 3/642/129/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судду Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

До Холодногірського районного суду м. Харкова вищезазначений адміністративний матеріал надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478823 від 10.10.2025 встановлено, що 10.10.2025 о 00 год. 23 хв. у м. Харкові по вул. Великій Панасівській поблизу буд.83 А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я КНР ХОР ОКНЛ за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Як вбачається з положень пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

В пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених статтею 245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив наступне.

Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.

Згідно п. 1.10 ПДР України зазначається, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на нього спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що рухається за допомогою двигуна.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного ( іншого ) сп`яніння і оформлення його результатів.

Відповідно ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, органами та підрозділами поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно доп. 1розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:1)самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у томучислі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Згідно наданих даних, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478823 від 10.10.2025. Свідки в даному випадку поліцейськими не залучались.

Так дійсно, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478823 від 10.10.2025 працівниками поліції додано технічний засіб відеозапису 467629.

З досліджених судом відеозапису з бодикамери вбачається, що після зупинки ОСОБА_1 він погоджується на продуття газоаналізатором на місці зупинки. Після чого працівник поліції роз`яснив, що допустима норма складає 0,2 ‰, якщо більше – це вказує на перебування у стані алкогольного сп`яніння, якщо менше – то ні. При цьому водій ОСОБА_1 зазначив, що він вживав алкогольні напої проте думає, що тест не буде позитивним. Після цього працівник поліції пояснив, що якщо він проходить огляд на місці і результат буде більше ніж 0,2‰, то вони напишуть, що він у стані алкогольного сп`яніння, якщо він відмовиться – вони напишуть, що він з ознаками алкогольного сп`яніння. Під час подальшого спілкування ОСОБА_1 з іншим співробітником поліції бодикамера не фіксувала зміст їх розмови, через деякий час ОСОБА_1 повідомив на бодикамеру співробітнику поліції, який складав протокол, що він відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Також, зі змісту відеозапису з бодикамери вбачається, що під час спілкування працівниками поліції ОСОБА_1 зазначив, що вживав на автозаправці пиво, що бачили працівники поліції і після цього сів за кермо. Також, співробітник поліції повідомив ОСОБА_1 , що в протоколі буде зазначено про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та будуть вказані ознаки алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння працівником поліції було вказано, що ОСОБА_1 має різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя.

Проте, після дослідження матеріалів відеозапису вбачається, що при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 поводить себе природньо, мова чітка та немлява, почервоніння обличчя відсутнє, що ставить під сумнів наявність вказаних ознак, та свідчить про їх формальне зазначення в протоколі та вони були вказані в протоколі внаслідок того, що співробітники поліції бачили як ОСОБА_1 вживав пиво на автозаправці перед тим як сісти за кермо.

Суд не може прийняти висловлення ОСОБА_1 , що він вживав спиртні напої, як беззаперечний доказ його винуватості, оскільки навіть стан алкогольного сп`яніння до 0,2 проміле є дозволеним для керування транспортним засобом.

Відповідно до матеріалів відеозапису працівники поліції під час процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння припустились до неточного висловлення вимог щодо огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, висловлюючи припущення щодо стану ОСОБА_1 , який може бути виявлений.

Суд зазначає, що такі дії працівників поліції суперечать визначеним нормативно-правовим актам щодо порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а саме висловлення працівником поліції роздумів щодо ймовірності показників газоаналізатора після його продуття.

Порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, передбачений ст. 266 КУпАП передбачає чітку послідовність дій працівників поліції, якими є саме вимога огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або у закладі охорони здоров`я у випадку незгоди водія із показниками газоаналізатора чи його відмови від огляду на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що працівники поліції спонукали ОСОБА_1 висловити відмову від огляду на стан сп`яніння, наголосивши, що у такому разі вони зазначать у протоколі тільки про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а не про виявлений дійсний стан алкогольного сп`яніння, при цьому не роз`яснили йому належним чином, що наслідки встановлення алкогольного сп`яніння, так і відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння матимуть один і той же юридичний наслідок – притягнення судом до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, суд вважає, що працівники поліції не дотримались належним чином процедури огляду водія на стан сп`яніння, а саме не забезпечили продуття ОСОБА_1 газоаналізатора на місці зупинки при його первісній згоді, чим штучно створили умови для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП внаслідок відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, що є неприпустимим.

Окремо суд звертає увагу, що з службової характеристики від 30.10.2025 командира 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , затвердженої командиром батальйону безпілотних систем ОСОБА_3 , за час проходження служби в батальйоні безпілотних систем військовій частині НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_1 , який займає посаду головного сержанта 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. При виконанні поставлених завдань завжди проявляє розумну ініціативу. Бойові дії завжди веде ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання. Має високі показники в професійній підготовці, володіє високими особистими вольовими якостями, постійно слідкує за утриманням своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, бережливо ставиться до виданого йому майна. Постійно підвищує рівень військових та технічних професійних знань, вдосконалює свої навички та майстерність. Нагороджений Державними нагородами. Користується заслуженим авторитетом серед особового складу та керівництва батальйону, постійно працює над вдосконаленням своїх знань. Має високу працездатність. Здатний критично оцінювати свою службову діяльність, на зауваження старших командирів та начальників реагує адекватно, своєчасно робить висновки. За характером скромний, витриманий, тактичний, вміє відстоювати своє рішення. Фізично розвинений добре. Стан здоров`я добрий. 3 13.06.2020 по теперішній час виконує бойові завдання пов?язані з захистом суверенітету та територіальної цілісності України.

ОСОБА_1 указом Президента України від 07.04.2022 № 220 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, указом Президента України від 10.11.2023 № 746/2023 нагороджений орденом «За мужність» II ступеня, указом Президента України від 14.06.2025 № 411/2025 нагороджений орденом «За мужність» I ступеня, тобто є повним кавалером ордена «За мужність».

Також, відповідно до клопотання командира батальйону безпілотних систем ОСОБА_4 та командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 на даний час бере безпосередню участь у відбитті збройної агресії російської федерації проти України, у зв`язку з чим вони просять не застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на необхідність використання посвідчення водія для виконання бойових та спеціальних завдань у районах ведення бойових дій.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72),«Озтюрк проти Німеччини»(«Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Верховний суд під час розгляду справ дійшов усталеної практики щодо застосування принципу презумпції невинуватості під час розгляду справ, а саме те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 130 ч.1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя С.С. Балабай