Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №638/21032/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21032/25

Провадження № 2-а/638/57/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з обставинами постанови категорично не згоден, ніяких повісток та інших повідомлень про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він взагалі не отримував, ніде не розписувався, тому останньому не було відомо про те, що його викликають до РТЦК. Позивач зазначає, що про існування такої постанови йому стало відомо, коли йому на телефон у форматі «Резерв +» прийшли відповіді повідомлення про деталі справи і необхідність оплати 8 500, 00 грн. Також ОСОБА_2 не мав повноважень розглядати справу про адміністративне правопорушення, оскільки тільки керівник ТЦК має право накладати адміністративне стягнення адміністративне стягнення за порушення військового обліку. Крім того, позивач просить врахувати його матеріальне становище, те що, у нього немає грошових коштів для сплати такої значної суми 8 500, 00 грн., в умовах воєнного стану у останнього немає роботи.

24 жовтня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

27 жовтня 2025 року матеріали вказаної позовної заяви були передані канцелярією суду на розгляд судді Цвірі Д.М.

Ухвалою від 03.11.2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова залишив вищевказану позовну заяву без руху та надав позивачу строк в 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.11.2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.12.2025 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд відмовити позивачу в повному обсязі з огляду на наступне. Позивач 11.10.2025 року через Електронний кабінет звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності зі її відсутності в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративне правопорушення. 13.10.2025 року з огляду на дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винесено постанову № R123304 по справі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відомості про це та сама постанова № R123304 містяться (відображаються) в Реєстрі та Електронному кабінеті, а тому є доступними для позивача (містяться в його розпорядженні з дня прийняття). Фактичні обставини, що наведені вище, безумовно свідчать, що позивач САМОСТІЙНО через Електронний кабінет звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в цій заяві позивач САМОСТІЙНО зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та мав в своєму розпорядженні (в електронному кабінеті) постанову про притягнення адміністративної відповідальності в день її прийняття. Позивач очевидно був обізнаний як з такими фактичними обставинами, так і з нормами чинного законодавства щодо порядку та способу притягнення до адміністративної відповідальності в порядку статті 279 -9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, ввівши в оману суд в частині в частині наявності підстав для позову

Позивач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2025 ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ТЦК та СП) Євгенієм Карнаухом винесено постанову № R123304 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 1000 НМДГ, 17 000, 00 грн.

У вищевказаній постанові зазначено: «11.10.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, встановлено, що ОСОБА_3 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. враховуючи, що громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП».

У період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України N?64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року (із змінами), під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, при перевірці документів громадянина ОСОБА_4 , було встановлено факт порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Гр. ОСОБА_4 , являючись військовозобов`язаним, без поважних на те причин, не з`явився за викликом по повістці 27.06.2025 об 14:00 годині сформованій за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв`язку 16.06.2025 року через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання для уточнення даних з прибуттям ІНФОРМАЦІЯ_3 . зазначене підтверджується повідомленням Укрпошти 27.06.2025 за місцем обслуговування, підстава повернення повістки - неотримання повістки у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено та який діє до теперішнього часу.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до статті 279 -9 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210 -1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч. 2 ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки обтяжений обов`язком протягом трьох днів після отримання такої заяви перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 -1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279 -9 цього Кодексу.

Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі за текстом – Закон) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до ст. 1 Закону Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до ст. 9 Закону призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Приписами ст. 14 -1 Закону передбачено функціонування електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (далі – Електронний кабінет). Електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений вебсервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Порядок електронної ідентифікації в електронному кабінеті, перелік відомостей, що відображаються в ньому, а також перелік послуг, які надаються призовнику, військовозобов`язаному, резервісту через електронний кабінет, визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або Положенням про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В силу с. 4 ст. 14 Закону надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.

Як вбачається з Постанови № R123304 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.10.2025 року, позивач був обізнаний про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також подав заяву про те, що він не оспорює допущене порушення та просить розглянути без його участі.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що він був обізнаний про порушення та про подану заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим належним суб`єктом у межах його компетенції, на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, із дотриманням належної процедури, а накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що не спростовано позивачем.

Судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить зі змісту статті 139 КАС України, враховуючи, що у задоволення позовної заяви відмовлено, сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без задоволення.

Постанову № R123304 від 13.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Д.М. Цвіра