Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №615/16/25 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/16/25

Провадження № 2/615/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання протиправними та скасування певних дій, вчинення певних дій, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення,

встановив:

07.01.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, зі змісту якої просить:

- визнати протиправними і скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області із внесення до Державного реєстру територіальної громади від 09.05.2024 відомостей про його зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- внести до Державного реєстру територіальної громади відомості про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його вселення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з відповідачем ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Валківського районного суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 615/2208/23.

Від шлюбу росте син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого за рішенням виконавчого комітету Валківської міської ради визначено разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, скориставшись відсутністю його та сина вдома, 22.09.2024 відповідач ОСОБА_2 змінила всі замки в спільному будинку за цією адресою та не пускає до будинку. З приводу неправомірних дій відповідача звернувся до поліцією, але розгляд заяви припинено з посиланням на цивільно-правові відносини, що вирішуються в судовому порядку.

Окрім того, 30.09.2024 стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 зрізала замки на дверях гаражу та сараю, де, крім спільного майна, знаходились його особисті речі, придбані вже після розірвання шлюбу, але не можливо їх забрати через відсутність доступу.

Більше того, 02.05.2024 за зверненням відповідача ОСОБА_2 державним реєстратором Валківської міської ради здійснено реєстраційні дії зі зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що вважає протиправним, оскільки житловий будинок придбаний спільно з відповідачем ОСОБА_2 в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2011 в інтересах сім`ї, тобто для спільного проживання, за спільні кошти з урахуванням кредиту, але державна реєстрація права власності здійснена на відповідача ОСОБА_2 . В результаті протиправних дій відповідачів наразі з сином фактично залишились без домівки, тривалий час змушені проживати у знайомих.

Наполягає, що житловий будинок на підставі ст.74 СК України належить йому та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, тому з урахуванням вимог ст.391,386 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання цим майном шляхом вселення та заборону вчинення певних дій, які можуть порушувати його права, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зауважив, що спір щодо поділу житлового будинку в судовому порядку наразі не вирішено.

На підставі ухвали суду від 08.01.2025 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

23.01.2025 представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, зі змісту якого позовні вимоги не визнає повністю, просить відмовити в задоволенні позову. Вважає, що позивач не обґрунтовує свої твердження належними, допустимими та достатніми доказами, замовчує певні факти, тим самим заводить суд в оману.

Звернув увагу, що визнаючи позов про розірвання шлюбу, позивач погодився, що останні півроку, тобто з травня 2023 року, сторони фактично вже не складали сім`ю, шлюб носив лише формальний характер, що на думку представника, унеможливлює наявність та витрачання спільних коштів, надання згоди на розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. На момент зняття позивача з реєстрації місця проживання вони вже не складали сім`ю.

Не оспорює прийняте виконавчим комітетом Валківської міської ради рішення щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком за цією адресою, але вважає, що воно не має жодного відношення до предмету доказування.

Твердження позивача щодо заміни замків, на погляд представника, взагалі не доведено будь-якими доказами. Повідомлення поліції від 30.09.2024 про розгляд його звернення не містить жодних висновків про виїзд поліції чи наявність протиправних дій відповідача, тому не зрозуміле його доказове значення. Разом з тим, позивач не згадує про виклики працівників поліції з приводу вчиненого ним насильства в сім`ї, зокрема 28.04.2024 не впускав колишню дружину до спільного будинку, замінив замки на вхідній хвіртці, вхідних дверях, що слідує із протоколу про адміністративне правопорушення. В цей же день відносно нього був складений терміновий заборонний припис.

Наполягає, що відповідач ніколи не чинила перешкод, щоб позивач забрав свої речі, таких доказів не надано. Вважає, що є власником житлового будинку, набула право власності ще до реєстрації шлюбу з позивачем. Докази, що будинок набутий за спільні кошти та належить позивачу у частці, на погляд представника відповідача, відсутні, що вважає самостійною вимогою для відмови в задоволенні позову.

Вважає, що оскільки позивач не є власником житлового приміщення, тому не набув права на звернення до суду ні з негаторним позовом, ні - з віндикаційним. До того ж, надані ним докази містять розбіжності щодо розміру житлового приміщення наразі та наявності прибудов.

Звернув увагу, що позивачем не надано первинних документів, що саме за ініціативою відповідача його знято з місця реєстрації, яка, як власник майна, вправі здійснювати зняття з місця реєстрації осіб, зареєстрованих в належному їй житловому приміщенні. Як не зазначено позивачем нормативно-правові акти, які порушено в цьому випадку відповідачем - Валківською міською радою.

Твердження позивача щодо проживання разом із сином у знайомих, на думку представника відповідача, спростовано листом Центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Валківської міської ради від 21.11.2024, згідно з яким, з 23.09.2024 вони проживають в закріпленому за Центром приміщенні, але на якій підставі, не відомо.

11.02.2025 позивач в особі представника ОСОБА_5 подав відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на викладені у позові обставини. Категорично не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 , вважає їх необґрунтованими.

Звернув увагу, що відповідач фактично визнає, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину, факт подання заяви про зняття позивача з реєстрації місця проживання. Але одночасно зазначає, що не визнає позовні вимоги повністю.

Наголошує, що всі обставини у позові виклав з метою інформування суду, так як через їх наявність в подальшому виникли спірні правовідносини. Твердження відповідача про відсутність у позивача належних доказів вважає необґрунтованим та недоцільним.

Вважає, що відповідач не надала жодного доказу на підтвердження права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який наразі має більші розмірі та більший перелік прибудов, здійснених за час спільного проживання. Але враховуючи, що його придбано сторонами ще до реєстрації шлюбу, під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з урахуванням вимог ст.74 СК України на нього поширюється режим спільної сумісної власності. Виселення за законом можливе лише за наявності обставин, передбачених ч.1-3 ст.116 ЖК України, що відповідачем не доведено. Зняття його з реєстрації місця проживання, як співвласника житлового будинку, за заявою іншого співвласника вчинено незаконно.

Правом щодо подання інших заяв в порядку ст.174 ЦПК України сторони не скористалися.

З метою дотримання встановлених у ст.2 ЦПК України завдань цивільного судочинства, ухвалою суду від 12.03.2025 судовий розгляд у цивільній справі вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін для надання особистих пояснень, але сторони не з`явилися.

Представник позивача Репетун К.В. подала клопотання про розгляд справи за відсутності.

Відповідач ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи за її відсутності через зайнятість на роботі. Просить відмовити в задоволенні позову з викладених у відзиві на позовну заяву підстав.

Представник відповідача Валківської міської ради Дембовський В.О. просить розглядати справу без участі представника, прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до закону.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.223 ЦПК України).

12.02.2025 представник відповідача Лиска П.О. подав клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив на підставі ч.4,3 ст.179,126 ЦПК України, яке не підлягає задоволенню.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (ч.4 ст.179 ЦПК України).

Ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст.64 ЦК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

За положеннями ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом особисто, отримавши відзив на позовну заяву, вправі скористався належним йому правом на правничу допомогу. Оскільки відповідь на відзив подана до суду представником, який вступив до участі у справі пізніше, до того ж, процесуальну дію виконано, суд вбачає наявні підстави для продовження процесуального строку надання відповіді на відзив.

З цих же підстав, за клопотанням представників від 13.02.2025, 03.03.2025 приєднано до справи додаткові докази, які, на їх погляд, мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 29.03.2025 провадження у справі було зупинено до розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про відвід судді від розгляду справи.

02.04.2025 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 19.06.2025 за клопотанням представника позивача Репетун К.В. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №615/1064/24.

05.11.2025 провадження у справі поновлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, ухвалу від 19.06.2025 – залишено без змін.

19.12.2025 представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 подав клопотання про зупинення проваджена до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №615/1064/24 на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України. Вважає, що рішення щодо поділу житлового будинку унеможливлює вирішення спору між сторонами з приводу усунення перешкод у користуванні, визнання протиправними і скасування реєстраційних дій.

Представник позивача не заперечувала проти задоволення клопотання.

Перевіривши доводи клопотання, матеріали цивільної справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки заява не містить обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, враховуючи, що надані сторонами докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Будь-які інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

За ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).

Строк судового розгляду є розумним, згідно із ч.2 ст.121 ЦПК України, якщо передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами надано достатньо належних та допустимих доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, мали достатньо часу, щоб скористатися в повній мірі своїми правами, суд вважає можливим судовий розгляд здійснювати за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.12.2025 у справі № 615/1064/24 встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І. 21.04.2011 за №668, ОСОБА_6 набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 м2, житловою площею 19,8 м2. Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га з кадастровим номером 6321255400:00:002:0184. Відповідно до умов вказаного договору продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 50 000 грн., які покупець зобов`язався сплатити продавцю за рахунок коштів Харківського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. У п.6 вказаного договору зазначено, що покупець свідчить, що він придбаває вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за власні кошти, оскільки на час його придбання у шлюбі ні з ким не перебуває, про що доведено до відома продавця.

11.05.2011 між КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_6 укладений договір за №1365/0611п про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку, а також договір про надання послуг по кредитуванню на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку.

За умовами вказаних договорів КП «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» надало ОСОБА_6 (позичальник) довготерміновий кредит в сумі 50 000 грн. строком на 7 років на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався повернути кредит та відсотки за ним до 30.11.2017 в порядку, визначеному п.2.4.2 договору про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку. У п.4.3. вказаного договору зазначено, що кредит позичальнику для покупки будинку видається грошовими коштами у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на особистий рахунок продавця будинку – ОСОБА_8 .

Як вбачається із договору поруки, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. 27.04.2011 за №485, ОСОБА_9 , який є поручителем позичальника зобов`язався нести відповідальність перед кредитором у разі невиконання свого зобов`язання ОСОБА_6 по поверненню кредиту в розмірі 50 000 грн., який надається для купівлі житлового будинку Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, зобов`язався виплачувати нарахування по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, витрат в повному обсязі на умовах кредитного договору, укладеного між Харківським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_6 .

Відповідно до технічного паспорту на садибний, (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складений 20.07.2011 КП «Валківське бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_6 , вказаний житловий будинок має наступні характеристики: 1) літера А -1 житловий будинок 1955 року побудови, загальною площею 37,1 м2, житловою площею 19,8 м2; 2) літера а - веранда 1965 року побудови; 3) літера Б - сарай 1968 року побудови; 4) літера В - сарай 1955 року побудови; 5) літера в - сарай 1975 року побудови; 6) літера Г - літня кухня 1980 року побудови; 7) літера г - веранда 1980 року побудови; 8) літера г1- сарай 1983 року побудови; 9) літера г2- сарай 1983 року побудови; 10) літера Д - сарай 1983 року побудови; 11) літера д - сарай 1984 року побудови; 12) літера Е - вбиральня 1971 року побудови; 13) літера Ж - сарай 1975 року побудови; 14) літера З - сарай 1975 року побудови; 15) літера К - навіс 1976 року побудови; 16) літера №1 - погріб 1980 року побудови; 17 літера №1-3, №4 - огорожа, колодязь.

Згідно даних із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 04.09.2024 ФОП ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_6 , цей житловий будинок реконструйовано і станом на 04.09.2024 він має наступні характеристики: 1) літера А -1 житловий будинок 2013 року побудови, загальною площею 79,6 м2, та житловою площею 39,7 м2; 2) літера л - ганок 2013 року побудови; 3) літера М - альтанка 2013 року побудови; 4) літера Г - літня кухня 1980 року побудови; 5) літера г1- сарай 1983 року побудови; 6) літера Д - сарай 1983 року побудови; 7) літера д - сарай 1984 року побудови; 8) літера З - сарай 1975 року побудови; 9) літера О - льох 1980 року побудови; 10) літера Н - гараж 2013 року побудови; 11) літера Е - вбиральня 1971 року побудови; 12) літера №1, 2, 6 - огорожа 2013 року побудови, №4, №5 колодязь, зливна яма.

Також дана інформація міститься у витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого 16.09.2024. Водночас у витязі зазначено, що розпорядженням Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області за №69-0 від 18.12.2015 року назва вулиці «Фрунзе» перейменована на «Сонячна». Право власності на житловий будинок літера Л-1 загальною площею 79,6 м2, житловою площею 39,7 м2 не оформлено.

Рішенням виконавчого комітету Ков`язької селищної ради від 18.12.2012 за №91 ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво добудови до гаражу, прибудову до літньої кухні та перебудову житлового будинку АДРЕСА_1 .

14.01.2013 ОСОБА_6 відділом містобудування та архітектури Валківської райдержадміністрації виданий будівельний паспорт на добудову до житлового будинку, будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Із довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої 17.06.2024 відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу ІІІ) за унікальним реєстраційним номером 201-20240617-0007938974, вбачається, що оціночна вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,10 м2, житловою площею 19,80 м2, складає 300 024,46 грн.

28.09.2013 між сторонами зареєстровано шлюб.

12.12.2017 (у період шлюбу з ОСОБА_9 ) ОСОБА_6 свої зобов`язання за договором про надання довгострокового кредиту на придбання завершеного чи незавершеного будівництвом житлового будинку, укладеного між його сторонами 11.05.2011 за №1365/0611п виконала повністю, що підтверджується відповідним актом, датованим 12.12.2017 про остаточний розрахунок за договором №1365/0611п від 11.05.2011.

Із витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №107/0306-50, виданого Валківською міською радою 02.05.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_12 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 13.05.2024, ОСОБА_6 є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І. 21.04.2011 року за №668.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області 16.04.2015, неповнолітній ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області 21.12.2023 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_12 відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_13 ».

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна, складеного ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ» 23.05.2024 на замовлення ОСОБА_1 ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 37,1 м2, житловою площею 19,8 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і власником якого є ОСОБА_12 , складає 511 807 грн.

Рішенням виконавчого комітету Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області від 03.06.2024 за №93, з врахуванням висновку служби у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_11 від 30.05.2024 за №01-07/127, а також з врахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини міської ради від 31.05.2024 (протокол №5), визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_11 разом із його батьком ОСОБА_1 , а також зобов`язано останнього не перешкоджати ОСОБА_6 брати участь у вихованні малолітнього сина, не обмежувати спілкування матері з сином, оскільки за нею зберігається право на особисте виховання дитини.

Судом першої інстанції під час розгляду справи були допитані свідки, а саме:

свідок ОСОБА_14 дав свої показання про те, що він з ОСОБА_15 знайомий, бо останній є його сусідом. В 2011 році ОСОБА_16 та ОСОБА_17 переїхали проживати у будинок АДРЕСА_1 , і відтоді він знайомий із ними. Також свідок пояснив, що сприймав їх як сім`ю, з 2011 року по 2013 рік ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вели спільне господарство, а саме тримали курей та качок, і були випадки, коли ОСОБА_18 та ОСОБА_19 їздили на відпочинок до моря, він особисто доглядав за їхнім господарством. Крім того свідок вказав, що обробітком огороду займався переважно ОСОБА_18 , а ОСОБА_19 іноді йому допомагала в цьому. Крім того, свідок вказав, що він бачив, як ОСОБА_18 особисто проводив будівельні роботи в домоволодінні, ставив паркан, будував гараж. Зазначав, що в 2011-2013 роках він неодноразово бував в гостях у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які жили та спілкувалися між собою добре, і що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на той час не перебували у шлюбі, йому не було відомо, і про це він дізнався пізніше. Вказував, що йому нічого не відомо з приводу того, як витрачалися кошти ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , чи спільно чи окремо вони розпоряджалися коштами він не знає. Також зазначив, що попередніми власниками спірного будинку, були старі чоловік та жінка, будинок на той час мав інший вигляд, а все домоволодіння, окрім житлового будинку, складалося ще й з літньої кухні та металевого гаража, і що на теперішній час будинок має інший вигляд внаслідок проведеної реконструкції, однак про те в які часові проміжки, і що саме будувалося, він не пам`ятає;

свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні дав свої показання про те, що ОСОБА_1 є його сусідом та товаришем із весни 2011 року, коли ОСОБА_16 та ОСОБА_17 переїхали проживати в будинок АДРЕСА_1 ще ОСОБА_21 ?яги. Пояснив, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 він сприймав як молоде подружжя, бо вони разом обробляли огород, тримали курей, качок та кролів, в 2011-2013 роках у дворі та в будинку, де проживали ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , велися ремонтні роботи, після яких будинок суттєво змінився, бо в ньому замінено дах, до нього добудовано терасу, змінилося подвір`я, побудований новий паркан, площа будинку не набагато збільшилася. Він часто гостював у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які в 2011 році та в подальших роках постійно проживали в вищевказаному будинку, і йому відомо, що ОСОБА_19 до декретної відпустки щодня працювала у школі, а ОСОБА_18 в той час чимало часу проводив у відрядженнях;

свідок ОСОБА_22 дала свої показання про те, що вона знайома з ОСОБА_23 , з яким вона перебуває в дружніх стосунках, а також із ОСОБА_24 , яка є її двоюрідною сестрою, що в 2003-2004 роках ОСОБА_18 та ОСОБА_19 почали зустрічатися і разом проживали у гуртожитку в місті Харкові, а в подальшому вони мешкали разом з ОСОБА_25 та його дружиною ОСОБА_26 в спільно вийнятій квартирі, чи в якомусь гуртожитку в Харкові, а в 2009-2011 роках ОСОБА_18 і ОСОБА_19 проживали в будинку батьків, а потім в будинку бабусі ОСОБА_19 , допоки не придбали власний будинок. До ОСОБА_18 із ОСОБА_19 , на той час коли вони проживали як подружжя у батьків ОСОБА_19 , вона ставилася як до людей, які планують створити справжню сім`ю, бо ті займалися спільним господарством: тримали курей, корову, ОСОБА_18 допомагав батькам ОСОБА_19 по господарству, виконував ремонтні роботи у будинку, провів водопостачання до будинку, а також зробив каналізацію. На той час ОСОБА_19 працювала вчителем у школі, а ОСОБА_18 працював на декількох роботах. З 2013 року вона із ОСОБА_19 не спілкується, позаяк між ними виникли неприязні родинні відносини, проте із ОСОБА_18 вона продовжує спілкуватися і вони перебувають в дружніх стосунках;

свідок ОСОБА_27 повідомила суду про те, що з 2011 року вона знайома із ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , позаяк останні є її сусідами із того часу, коли вони придбали будинок АДРЕСА_1 в с-ще Ков?яги, їй відомо, що ОСОБА_18 і ОСОБА_19 після придбання будинку разом проживали у ньому, розпочали приводити до ладу двір та ремонтні роботи у будинку, саджали огород, вели господарство. Вказала, що їй не відомо, як у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , до яких вона ставилася як до подружжя, в 2011-2013 роках формувався сімейний бюджет, але вона припускає, що в той час, коли ОСОБА_19 знаходилася в декретній відпустці, в неї, напевно, не було своїх доходів, а ОСОБА_18 в той час працював, забезпечуючи сім`ю. ОСОБА_30 повідомила, що у неї із ОСОБА_24 колись виник конфлікт, після чого вони, хоча й вітаються, але спілкування припинили, водночас із ОСОБА_23 вона перебуває у дружніх стосунках;

свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснив, що з 1998 року він перебував у шлюбі із рідною сестрою ОСОБА_32 – ОСОБА_33 , і що в 2008-2010 роках всі вони разом і з ОСОБА_29 та ОСОБА_28 винаймали житло в районі АДРЕСА_2 , і на той час ОСОБА_18 із ОСОБА_19 проживали як сім`я, ОСОБА_18 працював, заробляв кошти, а ОСОБА_19 навчалася у ВУЗі, і їм постійно допомагали батьки ОСОБА_18 . Також повідомив, що плату за орендоване без будь-якого письмового договору житло та спожиті комунальні послуги вони тоді здійснювали із ОСОБА_34 , тобто кожен за свою сім`ю, проте будь-яких доказів на підтвердження такої оплати немає, позаяк грошові кошти вони віддавали власнику житла, який потім самостійно сплачував за всі спожиті комунальні послуги. Крім того свідок пояснив, що в подальшому, приблизно в 2010 році, ОСОБА_18 разом із ОСОБА_19 переїхали в селище Ков?яги до батьків ОСОБА_19 , де, будучи не одруженими, проживали певний час як сім`я, а потім переїхали жити до ОСОБА_19 бабусі, а ще пізніше - за кредитні кошти придбали будинок, куди й перебралися проживати разом. Також свідок повідомив суду про те, що ОСОБА_1 ще до реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 за власні кошти, а також кошти його батьків, придбав автомобіль, зареєструвавши за собою право власності на нього, а будинок АДРЕСА_1 ?яги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 придбали разом за кредитні кошти, а також кошти, які їм подарували батьки ОСОБА_18 , водночас право власності на будинок оформлене за ОСОБА_19 , позаяк кредит на придбання будинку надавався лише працівникам школи, а ОСОБА_16 на той час в школі ще не працював.

Також в судовому засіданні суду першої інстанції досліджені збережені на долученому до матеріалів справи портативному носієві інформації фотознімки та фотокартки, а також роздруковані їх примірники, які подані представником позивача за первісним позовом адвокатом Репетун К.В. на підтвердження викладених у первісному позові доводів про спільне проживання сторін як подружжя, у різні періоди їх життя.

При цьому Верховний Суд констатував, що сторони не оскаржують рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Натомість суди, з урахуванням обставин справи, не встановили, на який об`єкт саме просив в первісному позові визнати за сторонами право на 1/2 частку в праві спільної власності та який його режим (зокрема, самочинне будівництво, реконструкція та його характеристики, в який період змінилися характеристики будинку).

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права Договірних держав.

У справі Bellet v. France, суд виснував, що ст. 6 §1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

За ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.15,16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст.47 Конституції України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2021 в справі №758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.1 ст.3 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст.74 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).

Згідно зі ч.1 ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і порядку, встановлених законом.

За ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення порушених прав та законних інтересів власника є судовий захист. Судовий захист права власності у порядку цивільного судочинства здійснюється за вимогами, серед яких: про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном; про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням прав власника; про визнання недійсними договорів та про визнання договорів дійсними - у випадках, передбачених ЦК.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ч.3 ст.358 ЦК України надає кожному із співвласників право вимагати надання йому у володіння та користування конкретної частини майна в натурі, в розмірі, адекватному їх часткам у праві спільної часткової власності. У принципі, можливе виділення у володіння та користування співвласників також таких частин у спільному майні, які не співпадатимуть з їх ідеальними частками.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №447/455/17 (провадження №14-64цс20).

Право кожного з подружжя на вибір місця свого проживання є конституційним правом людини, передбаченим ст.33 Конституції України.

Згідно ст.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі №447/455/17 (провадження №14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених доказів, суд доходить до висновку, що відповідач своїми діями щодо заміни замків та не допуску позивача у будинок чинить йому перешкоди у користуванні будинком, ці обставини доведені позивачем.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спільним житлом – домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 та вселення позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання зняття особи з реєстрації місця проживання врегульовано Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №265.

Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (п.3 Порядку).

П.50 Порядку визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Разом з тим, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється (п.56 Порядку).

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 61 цього Порядку, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві (п.63 Порядку).

У разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом, відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи визнаються недійсними та скасовуються органом реєстрації (п.91 Порядку).

У разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи та за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи (п.92 Порядку).

У разі скасування відомостей про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи місце проживання (перебування) такої особи вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за попередньою адресою житла.

Після скасування органом реєстрації відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у реєстрі територіальної громади актуалізуються відповідні відомості про місце проживання особи (п.93 Порядку).

Оскільки, заяви від позивача, як співвласника, про зняття з місця проживання не надходило, а відповідачем до заяви не надано судового рішення, яким ОСОБА_1 позбавлено права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи та не надано доказів припинення підстав на право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , то зняття його з реєстрації місця проживання є незаконним.

Отже, прийняте державним реєстратором Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а право позивача підлягає захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перешкоди у користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його вселення у житлове приміщення.

Визнати незаконними та скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області із внесення до Державного реєстру територіальної громади від 09.05.2024 відомостей про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.01.2026.

Суддя А.П. Токмакова