Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №344/7477/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7477/24

Провадження № 2/344/265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Польської М.В.,

секретаря Мациборки С.Я., Соляник Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача1 ОСОБА_2 ,

відповідача 2 ОСОБА_3 ,

представника відповідача 2 ОСОБА_4 ,

відповідача 3 ОСОБА_5 ,

представника відповідача 3 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду в загальному позовному провадженні в режимі відеоконферензв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в квітні 2024 року до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_7 , 1968 року народження, та ОСОБА_1 , 1968 року народження однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу протягом строку не менше п`яти років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в кінці 1970-х років позивач познайомилася з ОСОБА_7 , з яким дружили з шкільного віку та з 1984 року проживали в цивільному шлюбі. В червні 1985 року у них народився син ОСОБА_8 , а у січні 1988 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та позивачем. У січні 1994 року шлюб було розірвано, проте колишнє подружжя продовжувало проживати разом по АДРЕСА_1 , вести спільне господарство, опікувалось один за одним. У 2007 році було розпочато разом реконструкцію будинку по АДРЕСА_2 належного: батькам чоловіка (померлим на даний час), чоловіку позивача ОСОБА_7 (помер), а також його брату (відповідачу 2) та його сестрі (відповідачу 3). Після реконструкції та завершення ремонтних робіт, позивач та її чоловік ОСОБА_7 у січні 2008 року переїхали туди проживати, де також жили на той час мати ОСОБА_9 , його рідний брат ОСОБА_10 та сестра ОСОБА_11 (відповідачі 2,3). Позивач проживаючи у даному будинку оплачувала комунальні послуги (підтверджено періодом 2019-2022рр) разом з іншими мешканцями, придбавала електротехніку. В лютому 2022 року чоловік пішов добровольцем на війну та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті, позивач та їх син (відповідач1) звернулися для оформлення спадщини, а тому такий факт позивачу необхідно встановити для прийняття спадкового майна.

31.05.2024 року від представника відповідача3 надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнаються. У відзиві зазначається, що після розірвання шлюбу у 1994 році, укладеного між позивачем та рідним братом ОСОБА_12 – ОСОБА_7 , позивач з братом, тобто колишнім її чоловіком, вже не проживала однією сім`єю, спільне господарство позивач разом з ним не вела, а з 2019 року позивач взагалі поїхала за кордон. Вся комунікація та спілкування брата ОСОБА_7 з позивачем велася стосовно сина ОСОБА_8 , самі ж стосунки між колишнім подружжям були напруженими та конфліктними. ОСОБА_7 відчував певну провину перед сином, який з дитячого віку ріс у неповній сім`ї, а тому, оскільки місця в квартирі, де зареєстрована позивач по АДРЕСА_1 для проживання сина, його колишньої цивільної дружини та її матері не вистачало, позивач звернулася з проханням до свого колишнього чоловіка ОСОБА_9 , його брата ОСОБА_10 і відповідача3 дозволити їй тимчасово проживати у частині будинку на АДРЕСА_2 , на що останні погодились. У 2022 році позивач звернулась знову з проханням забрати в будинок онкохвору свою сестру ОСОБА_13 для догляду за нею, і їм обом була виділена та ж сама одна кімната, де й тимчасово проживала вже позивач (її сестра померла у 2024 році), і дійсно позивач сплачувала частину комунальних платежів за користування житлом, як особисто так і від інших осіб (житло надане було для тимчасово переміщених під час воєнного стану, так і перебувало у користування самих співвласників). При цьому ОСОБА_7 жив окремо у споруді (так звана сауна), яка була переобладнана ним для проживання і ніколи не проживав з колишньою дружиною спільно у будинку. Після смерті ОСОБА_9 , а в подальшому і сестри позивача, остання не тільки не захотіла звільнити надане їй тимчасове приміщення, а й почала висловлювати претензії на оформлення спадщини. Жодної участі у реконструкції чи ремонтних роботах позивач не брала. Витрати на поховання колишнього чоловіка позивач не несла.

08.07.2024 року відповідач1 ОСОБА_2 подав відзив, згідно якого позовні вимоги визнав.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року було закрито підготовче провадження у справі.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх.

Відповідач1 ОСОБА_2 в режимі ВКЗ (перебуває за кордоном) вимоги позову визнав.

Відповідач2 та його представник вимоги позову заперечили, просили відмовити у їх задоволенні.

Відповідач3 та її представник вимоги позову заперечили, просили відмовити у їх задоволенні, в т.ч. з підстав зазначених у відзиві.

Суд, отримавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.01.1994 року був розірваний шлюб, який укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , що посвідчується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу (т.1 а.с.13). Як доводила сторона позивача та не заперечується сторонами такий шлюб був зареєстрований у січні 1988 р..

Ще до укладення шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_15 народився син ОСОБА_2 , що посвідчується копією Свідоцтва про народження (т.1 а.с.12).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач доводила, що після розірвання шлюбу у 1994р., колишнє подружжя приблизно через 6 місяців зійшлося знову на спільне проживання, вело спільне господарство, опікувалось один за одним, продовжувало проживати разом, спочатку по АДРЕСА_1 , а з січня 2008 року у будинку по АДРЕСА_2 після реконструкції його (яка була розпочата у 2007 році, а саме - добудова кухні та санвузла).

Даний будинок по АДРЕСА_2 належав ОСОБА_16 (відповідачу3), ОСОБА_3 (відповідачу2), ОСОБА_7 (померлий у 2022 році щодо якого просить встановити факт позивач), ОСОБА_17 (мама всіх трьох співвласників, яка померла у 2019 році, після смерті якої її 5/8 частки успадковано синами ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ) (т.1 а.с.35). Як з`ясовано судом будинок є 4-х кімнатний. Іншої реконструкції, крім добудови нежитлових приміщень – кухні і санвузла не здійснювалось.

Разом з тим, доказів понесення витрат на реконструкцію домоволодіння, яка складає добудову нежитловими приміщеннями (кухня і санвузол), як і документацію щодо такої добудови (письмова промова в судових дебатах щодо наявності технічних документів, що не було предметом пояснень та доказів під час розгляду справи не приймається до уваги) позивач до справи не надавала.

Позивач доводила, що вона проживала з ОСОБА_18 у двох житлових кімнатах житлового будинку, де вона залишилась проживати і на даний час.

Відповідач 2,3 доводили, що позивачу було виділено на тимчасове проживання тільки одну кімнату, а у іншу кімнату на зиму до початку воєнних дій переходив проживати ОСОБА_7 , щодо якого розглядається даний спір, так як він проживав у збудованій так званій бані-сауні, яка не опалювалась у зимовий період, рештою двома кімнатами користувалися двоє співвласники, а попередньо користувалась до 2019 року і їх мама, натомість позивач самовільно захопила на даний час дві кімнати, а добудову до будинку - кухню закрила на замок і не допускає туди нікого з співвласників. При цьому відповідача2, який звільнив місце свого проживання для тимчасово внутрішньо-переселених осіб з 2022 року, позивач вже не впускає у власний будинок, погрожує обом співвласникам (відповідачу 2,3), щоденно конфліктує з ними, а у житло, де вона зареєстрована по АДРЕСА_1 відмовляється повертатися.

Як з`ясовано судом, добудовою (а саме загальною кухнею та санвузлом) користувалися всі власники домоволодіння, а також ті, які фактично проживали в будинку, про що буде вказано нижче, проте позивач створює перешкоди у користуванні, так як вона не заперечила про закриття дверей на кухню, пояснюючи це тим, що кухня веде до її кімнат, тому вона й закриває на ключ.

Позивач доводила, що проживаючи у даному будинку (у двох кімнатах, вхід спільний), який разом з чоловіком вони реконструювали (добудували) перед цим, вона оплачувала комунальні послуги (т.1 а.с.15-24, 112-126), придбавала електротехніку, меблі (накладна від 28.01.2010 року на придбання шафи та трюмо - т.1 а.с.14), посуд тощо. А тому, оскільки з чоловіком продовжували проживати сім`єю та вести разом необхідні витрати, разом укладали декларацію в сімейного лікаря (т.1 а.с.30-31), звідси є підтвердженими доводи позовних вимог, що вона з ним проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Дійсно, не заперечила, що вона була за кордоном 2 місяці у 2010 році, а в період з 2011 року по 2015 рік періодично перебувала за кордоном на роботі приблизно по 6 місяців, проте відносини в цей період з чоловіком ОСОБА_18 підтримувала тісні.

Заперечуючи позовні вимоги в цій частині відповідачі 2,3 та їх представники зазначили, що по перше, до кола спадкування за законом колишня дружина (позивач) не входить, по друге після розірвання шлюбу у 1994 році, позивач з ОСОБА_7 (братом відповідача2,3) вже не проживала однією сім`єю, спільне господарство не вели. Так, з 1994 року по приблизно 1999-2000 роки ОСОБА_7 разом з ОСОБА_19 (брати) жили і працювали за кордоном, після повернення в Україну дійсно десь з 2000 року ще приблизно на 2 роки, але не більше, позивач зійшлася разом з ОСОБА_18 на спільне проживання за її адресою, конфліктували часто колишнє подружжя, а позивач взагалі потім поїхала за кордон. Вся комунікація та спілкування ОСОБА_7 з позивачем, якщо й була, то стосовно спільного сина ОСОБА_8 (відповідача1), самі ж стосунки між колишнім подружжям були напруженими та конфліктними постійно, а ОСОБА_20 навіть жив окремо у споруді (так звана сауна), яка була переобладнана ним для проживання починаючи з ранньої весни до пізньої осені і тільки на зиму в холод міг перейти жити в будинок, окремо від ОСОБА_21 , ніколи не проживав з колишньою дружиною разом спільно у кімнаті будинку. Жодної участі у реконструкції позивач не брала взагалі, незначну реконструкцію (добудову кухні і санвузла для співвласників будинку) робив ОСОБА_9 з братом ОСОБА_10 , а щодо дозволу на вселення позивача у будинок колишнього чоловіка, то це відбулося за інших обставин.

Так, як ОСОБА_7 був дуже чутливим і відчував певну провину перед сином, який з дитячого віку ріс у неповній сім`ї без тата, оскільки місця в квартирі, де зареєстрована й на даний час ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не вистачало для проживання втрьох - сина, позивача та її матері, а тому коли позивач звернулася з проханням до свого колишнього чоловіка, а той відповідно до брата і сестри дозволити тимчасово проживати у частині будинку (одна кімната) на АДРЕСА_2 , вони погодились і надали їй дозвіл у 2019 році після її повернення з-за кордону. Окрім того, у 2018 році тяжко захворіла і злягла мама ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 (співвласниця також домоволодіння), а позивач ніде не працювала і мала непогані стосунки з матір`ю, тому за умови проживання вона допомагала у догляді за хворою. Але позивач зловживала добрими намірами сім`ї, у 2022 році звернулась знову з проханням забрати в будинок і онкохвору свою сестру ОСОБА_13 для догляду за нею, і їм обом була виділена та ж сама одна кімната, де й тимчасово проживала вже позивач (її сестра померла у 2024 році).

Стосовно оплати комунальних послуг, то як доводила сторона відповідача, до 2018 року всі кошти за комунальні послуги оплачувала від імені всіх співвласників мама ОСОБА_17 допоки не захворіла важко та померла потім у 2019 році, дійсно, позивач маючи банківську платіжну картку для зручності єдиним платежем, сплачувала комунальні послуги, зокрема за користування як особисто нею, так і від інших осіб, житло яким було надане двома братами та сестрою - для тимчасово переміщених осіб під час воєнного стану (зокрема сім`я ОСОБА_23 , які проживали з березня 2022 року по кінець 2023року – т.1 а.с.70, Голобородько, що проживав у даному будинку з квітня 2022 року – т.1 а.с.70зв), а співвласники – відповідачі 2,3 та внутрішньо-переміщені особи, віддавали їй кошти або готівкою за платіж або шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 , що посвідчується також платіжками від внутрішньо-переміщених осіб – т.1 а.с.71-73. Тому нею долучено платежі за період саме з 2019 року, а не за спірний період, який просить визнати позивач – 5 років перед смертю, тобто з 2017 року. Такі доводи, саме відповідачів 2,3, на підставі оцінених доказів судом, є підтвердженими.

Щодо наданої позивачем Декларації про вибір сімейного лікаря, то суд погоджується з доводами представника ОСОБА_6 про недопустимість доказу наданого позивачем і така Декларація надана та засвідчена позивачем не може бути прийнята судом, оскільки кожна особа самостійно підписує Декларацію з лікарем, а як свідчить долучена позивачем копія, то таку декларацію замість ОСОБА_7 підписала ОСОБА_24 . При цьому, розділ 4 під назвою «законний представник» ОСОБА_1 не могла заповнювати, вона не була законним представником ОСОБА_7 , останній був абсолютно дієздатною особою і діяв від власного імені самостійно. Також слід врахувати, що такі Декларації є виключно електронними, а дописи вручну на її копії і зроблені позивачем (не відомо в який період), не передбачено законом. Окрім того, представником відповідача3 на відповідний запит було надано Декларацію наявну в сімейного лікаря ОСОБА_25 з електронним підписом ОСОБА_7 (т.1 а.с.102), на якій відсутні написи зроблені власноручно ОСОБА_1 (позивачем).

В лютому 2022 року ОСОБА_7 пішов добровольцем на війну та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 на Луганщині с.Спірне внаслідок військових дій, що посвідчується Свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.33,65).

Не є допустимим доказами в підтвердження спільного проживання надані позивачем фото світлини (т.1 а.с.106-108), на яких відсутня взагалі дата фотофіксації, при цьому що відповідачі не заперечували, що інколи при певних датах святкування, позивач, як фактичний неофіційний мешканець в приміщенні будинку, запрошувалась та була присутня за столом, коли всі збирались і приходили інші гості в т.ч. спільні для святкування того чи іншого свята.

Згідно Договору укладеного ОСОБА_12 (відповідач3) було замовлено надгробний пам`ятник померлому ОСОБА_7 на суму 62 000грн. з оплатою 04.04.2024 року (т.1 а.с.66), при цьому доводи позивача про недійсність договору не підтверджено матеріалами справи.

Встановлення факту необхідне позивачу, як вона і долводила, для успадкування частки нерухомого майна у домоволодінні померлого по АДРЕСА_2 . Як свідчать матеріали справи після смерті ОСОБА_7 , позивач та їх син (відповідач1) звернулися для оформлення спадщини (т.1 а.с.34), а тому такий факт їй необхідно, як доводила позивач, встановити для прийняття спадкового майна, проте жодних вимог щодо акого не заявлено.

Долучені позивачем до позову афідевіти складені: ОСОБА_26 22.08.2022 року (т.1 а.с.25), інших громадян, які допитувались як свідки – ОСОБА_27 22.08.2022 року, відповідача1 ОСОБА_2 30.06.2022 року (т.1 а.с.26-28), відповідача2 ОСОБА_3 14.09.2022 року (т.1 а.с.109), відповідача3 ОСОБА_12 22.10.2022 року, то як зазначили відповідачі, дані афідевіти збирались у іншій судовій справі №344/13052/22 в інтересах ОСОБА_2 , який звернувся в суд із заявою про встановлення факту батьківства після смерті його батька ОСОБА_7 , з метою успадкування його майна, так як ОСОБА_2 народився як зазначено вище до укладення шлюбу. Однак всі родичі в т.ч. брат та сестра померлого, які були зазначені як заінтересовані особи визнавали та визнають факт батьківства, тому в інтересах іншої справи окремого провадження посвідчували зв`язки біологічні матері та батька стосовно спільного сина, а позивач використовує такі в даній цивільній справі, де заперечуються відповідачами 2,3 факти саме спільного проживання колишнього подружжя та їх ведення господарства, проживання разом як сім`я, тощо. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 у справі №344/13052/22, було ухвалене рішення Івано-Франківського міського від 13.12.2022 року, яким встановлено факт, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.253-254).

Відповідач1 ОСОБА_2 в режимі ВКЗ суду прояснив, що батьки проживали разом, не зважаючи на розірвання шлюбу між ними. ОСОБА_28 до 2000 року проживав з мамою (позивачем) на АДРЕСА_3 , потім поїхав на заробітки за кордон для утримання сім`ї, мама також часто їздила на заробітки за кордон, підтвердив на запитання сторони відповідачів, що маму були депортували з-за кордону десь в 2016 році. В період з 2008 по 2010 рік свідок проживав окремо від батьків. Коли відповідач повернувся з армії, то батьки йому на АДРЕСА_3 в квартирі зробили ремонт, а потім тато вирішив зробити ремонт та прибудову на АДРЕСА_2 , свідок проживав окремо від батьків. Потім тато пішов на війну, знає, що банківську картку тато залишив мамі. Після смерті батька розпочав процедуру прийняття спадщини, а попередньо подав заяву на встановлення батьківства (на різних прізвищах були з татом), спадщина після смерті тата ОСОБА_7 ще не оформлена. Свідок з серпня 2022 року дійсно перебуває за кордоном.

Про конфліктність відносин між позивачем ОСОБА_1 , особливо після смерті ОСОБА_7 , стосовно продовження проживання ОСОБА_1 у даному житловому будинку по АДРЕСА_2 , підтверджують всі сторони справи. Так, 13.03.2024 року була подана заяву від ОСОБА_1 про нанесення їй тілесних ушкоджень зі сторони ОСОБА_12 , було розпочате 14.02.2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025096010000243 за ознаками кримінального проступку передбаченого ч.2 ст.125 КК України, яке постановою від 27.06.2024 року було закрите, у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (т.1 а.с.156-157).Дана постанова про закриття кримінального провадження була скасована слідчим суддею ОСОБА_29 за ухвалою від 28.08.2024 року (т.1 а.с.158-159).

При цьому, як встановлено досудовим розслідуванням ОСОБА_1 вселила на проживання самостійно у даному будинку і свого племінника, хоча вона не є співвласником будинку і не зареєстрована в ньому, тому таке право проживання її та запрошених нею її родичів категорично заперечують співвласники ОСОБА_12 та ОСОБА_3 (станом на час досудового розслідування ОСОБА_2 у співласність домоволодіння за спадщиною за законом після смерті батька ОСОБА_7 ще не вступив), конфлікт також виник і з приводу обрізання дерев ОСОБА_24 на території домоволодіння та заперечення щодо цього співвласників такого будинку із земельною ділянкою. Конфлікт триває і щодо закриття позивачем на ключ добудованої кухні та заборони нею досутупу до нерхомого майна, належного співвласникам.

Допитані судом свідки суду пояснили наступне.

Так, свідок ОСОБА_30 (колишній чоловік відповідача3) пояснив, що у 1991 році одружився з ОСОБА_5 і у 2011 році на одному подвір`ї з будинком АДРЕСА_4 збудували будинок для себе за АДРЕСА_5 . Позивач довший час проживала за кордоном, а у 2019 році поселилася в будинку, причин не знає вселення, з дружиною вже не проживав, але відносини з відповідачем3 у спілкуванні підтримує. Після хвороби матері дружини, її доглядала дружина та позивач допомагала. Коли сходились на якісь свята чи події, то позивач була інколи на такому святкуванні (коли спільні знайомі, куми), бо проживала в будинку. Добудову домоволодіння здійснювали два брати ОСОБА_10 та ОСОБА_31 , свідок фізично також допомагав, позивач участі взагалі не брала. Встановленням пам`ятника брата займалась колишня дружина (відповідач3).

Свідок ОСОБА_32 (знайомий ОСОБА_7 , відповідачів 2,3) суду пояснив, що в реконструкції будинку (добудови) брали участь ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , свідок приблизно у 2020-2021 року допомагав робити сходову у будинку АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_33 (сусідка по АДРЕСА_2 ) суду пояснила, що у 2019 році ОСОБА_7 на її запитання хто це поселився в будинку (побачила позивача), отримала відповідь від нього “це мама мого сина”, ніколи ОСОБА_34 не приходив з ОСОБА_21 в гості, ОСОБА_9 жив сам у приміщенні сауни.

Свідок ОСОБА_35 (знайомий сторін та друг ОСОБА_9 ) пояснив, що з ОСОБА_18 зустрічався часто, зі слів ОСОБА_9 відносини з колишньою дружиною були погані.

Свідок ОСОБА_27 (кума позивача) суду пояснила, що часто з ОСОБА_24 та ОСОБА_18 зустрічалися спочатку по АДРЕСА_3 , де вони жили, а потім по АДРЕСА_2 . Коли приїзжала до них, то сиділи в альтанці всі разом, в т.ч. були і брат ОСОБА_36 та сестра ОСОБА_11 . ОСОБА_21 з ОСОБА_37 жили однією сім`єю, мали гарні відносини, часто гуляли разом. ОСОБА_21 повернулася з-за кордону (рік не пригадує). Коли ОСОБА_34 з ОСОБА_21 взяли внутрішньо-переміщених осіб на проживання, то подружжя разом поселились у так званій сауні, а в зимку жили разом в будинку. ОСОБА_38 перестали оплачувати ОСОБА_21 за комунальні послуги, бо ОСОБА_39 сказала повертати гроші їй з певного часу. Відомо також і про конфлікт між позивачем та відповідачами2,3 після смерті ОСОБА_9 . До смерті матері ОСОБА_9 , за нею деякий час доглядала саме ОСОБА_21 з ОСОБА_37 . На запитання сторін відповіла, що ОСОБА_9 фінансував роботи по реконструкції будинку.

Свідок ОСОБА_40 (племінник позивача) суд пояснив, що з ОСОБА_8 (відповідач1) дружив змалку, у період з 2007 року по 2020 рік коли свідок приїзжав у відпустку (приблизно на один місяць), оскільки перебував за межами області, то зустрічалися сім`ями в т.ч. по АДРЕСА_2 . З 2020 року свідок вже проживає в м.Івано-Франківську. Жодного конфлікту між ОСОБА_21 та ОСОБА_9 не було, жили як одна сім`я, якщо приходили до них в гості, то ОСОБА_21 накривала на стіл і всі сиділи разом. З 2022 року свідок поселився теж на АДРЕСА_2 , так як його усно попросив ОСОБА_41 бути з мамою (позивачем) їй для допомоги та моральної підтримки після смерті її чоловіка, в будинку по АДРЕСА_2 є дві кімнати, які займає тітка ОСОБА_21 (позивач), одна з кімнат є прохідна, де й проживає на даний час свідок (хоча підтвердив на запитання, що має дійсно власне житло в м.Івано-Франківську), є спільна кухня та санвузол, якими користуються всі, в т.ч. відповідачі 2,3, однак кухню закриває тітка ОСОБА_21 , бо з неї йде вхід до кімнат, де вони живуть. Згоди від інших співвласників на проживання свідок не отримував. На запитання відповів, що за життя ОСОБА_7 з ним мало спілувався через різницю віку, більше спілкується з їх сином ОСОБА_42 (відповідачем1).

Свідок ОСОБА_43 (знайомий ОСОБА_21 та ОСОБА_9 ) суду пояснив, що хто саме добудовував приміщення в бдинку по АДРЕСА_2 не знає, однак ОСОБА_21 з ОСОБА_44 після розірвання шлюбу через якийсь час зійшлися, проживали як сім`я, мали гарні відносини, їздили разом до внучки, робили покупки по магазинах, їздили ОСОБА_21 з ОСОБА_37 разом і за кордон, отже проживали разом однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_45 (знайомий позивача) суду пояснив, що ОСОБА_21 з ОСОБА_44 жили як одна сім`я, а з 2008 року по АДРЕСА_2 , вели спільний бюджет, часто приходив в гості до ОСОБА_21 та ОСОБА_46 , під час яких були і брат та сестра ОСОБА_46 . Щодо догляду за мамою ОСОБА_46 , то дійсно доглядали її під час хвороби і ОСОБА_9 , і ОСОБА_21 , і ОСОБА_11 (відповідач3). ОСОБА_34 періодично жив у літній період в іншому приміщенні “сауні”, бо можливо так йому було комфортно.

Свідок ОСОБА_47 (знайома позивача) суду пояснила, що у ОСОБА_21 та ОСОБА_9 були відносини як подружжя, коли свідок та ОСОБА_21 працювали за кордоном у Польщі, то ОСОБА_9 її чоловік приїзжав до ОСОБА_21 , тому не знала навіть, що вони розлучені були. Подружжя ніколи не сварилося. ОСОБА_21 передавала передачі в Україну. Свідок 2-3 рази були у гостях в ОСОБА_21 по АДРЕСА_2 , а в інші дні зустрічалася з ОСОБА_21 та подругою ОСОБА_48 попити каву в закладі.

Свідок ОСОБА_49 (знайомий ОСОБА_9 та відповідача 2,3) суду пояснив, що з 2014 року є військовослужбовцем, росли разом з ОСОБА_18 , з яким дружив, а також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , проте часто приїзжав у відпустки, раз на 2-3 дня бував у ОСОБА_9 і жодного разу не чув про те, що з ним є дружина, навпаки він ОСОБА_21 ніколи не називав дружиною та розказував про конфліктні відносини з нею, вони разом не проживали, не вели спільного господарства. Щодо добудови то ОСОБА_10 з ОСОБА_9 робили якісь прибудови — сауна, гараж. В сауні проживав ОСОБА_9 сам.

Свідок ОСОБА_50 (знайома відповідачів 2,3) вказала, що знайома з ОСОБА_18 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з дитинства, часто приходила до них, ОСОБА_9 за життя допомагав зробити ремонт в житлі свідка, часто з ним спілкувалась. Вперше побачила ОСОБА_21 на похоронах мами ОСОБА_7 . ОСОБА_9 був дуже добрим, тому й дозволив колишній дружині проживати в будинку, однак він жив окремо у сауні, жодних зв`язків як подружжя між ними не було. ОСОБА_9 розказував те, що ОСОБА_21 “це кара на все життя” і виставити її не може, спілкувався з ОСОБА_21 тільки через потреби сина ОСОБА_8 . Свідку відомо про конфлікт, зокрема і через те, що ОСОБА_21 (позивач) закривала на ключ двері до спільної кухні в житловому будинку і не впускає туди співвласників.

Отже, період спільного проживання після розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_18 , як свідки, так і сторони називали суду по різному і дати такого можливого продовження спільного проживання не співпадають, кардинально різняться, не співпадають і пояснення щодо цього.

Щодо витрат напоховання, то позивач доводила, що такі витрати вона понесла сама, що також підтверджує факт проживання однією сім`єю її з померлим ОСОБА_18 .

Відповідачі 2,3 суду щодо цього також пояснили, що ОСОБА_51 з сестрою ОСОБА_52 (остання має важке ахворювання та часто проходить лікування) займались збором коштів після смерті ОСОБА_9 , а позивач ОСОБА_21 , поки вони займались такими питаннями, замовила пам`ятник сама, на що відповідачу3 прийшлося повернути кошти отримані від міської ради на виготовлення пам`ятника померлому воїну, назад в бюджет. Жодних узгоджень щодо цього між позивачем та відповідачами 2,3 не було.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду, викладену від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено висновок, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника (пункт 40).

Для того, щоб визначити джерело придбання спірного нерухомого майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (пункт 61).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України)». Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Отже, у останній постанові Великої Палати ВС від 10 квітня 2024 року суд чітко виснував, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Однак, позов, що є предметом розгляду в даній цивільній справі, ОСОБА_1 подала тільки щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак такий факт вона не пов`язувала з будь якими іншими вимогами, хоча усно доводила (без вимог) своє право на частину нерухомого майна, вважаючи таке спільним майном подружжя. Окрім того, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження проживання однією сім`єю із відповідачем.

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд може встановити факт, що має юридичне значення від якого залежить виникнення майнових прав, в т.ч. проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивач попередньо подавши заяву в порядку окремого провадження, звернулась в порядку позовного провадження. Не зважаючи, що на жодні норми стосовно позовних вимог позивач не посилалась, суд застосвує саме п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України.

При цьому, навіть доведення б факту проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу (що не притаманне даному спору) та зазначення б одночасно вимоги про визнання права на певну частку нерухомого майна (належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, тобто спір щодо сімейних і спадкових прав), то слід також врахувати, що на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди також встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Окрім того, Верховний Суд постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Звідси, слід прийти до висновку що сам собою факт навіть перебування у добрих (приязних) стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Аналогічно, періодичний спільний відпочинок — святкування за одним столом з гостями, проживання з дозволу співвласників у даному житлі, не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

А тому, зважаючи на оцінку всіх доказів в сукупності, суд приходить до ствердного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи сторони позивача не потребують деталіазції та не спростовують висновок суду про недоведеність позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 315 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА