Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №344/150/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/150/26

Провадження № 3/344/610/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Тринчук В.В., розглянувши справи про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: суду не відомий за ч.1 ст.130, ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами та керував транспортним засобом, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вказані адміністративні правопрушення вчинено за наступних обставин.

Так, 01 січня 2026 року о 07 годині 43 хвилини по вулиці Чорновола, 30 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SK200-9, номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.

Також, 01 січня 2026 року о 07 годині 43 хвилини по вулиці Чорновола, 30 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SK200-9, номерний знак НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, зокрема не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Окрім того, 01 січня 2026 року о 07 годині 43 хвилини по вулиці Чорновола, 30 у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SK200-9, номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810, (0219)», тест №4582, результат вказаного тесту позитивний – 1,25 % проміле алкоголю у крові. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9.а, 2.1.а, 19.1.а ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні, у присутності законного представника – матері ОСОБА_2 неповнолітній ОСОБА_1 , якому судом роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, щодо можливості отримання кваліфікованої правової допомоги від такого права відмовився та вказав, що самостійно братиме участь у судовому засіданні. Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та дав пояснення, які підтверджують обставини та відповідають опису подій зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, щиро каявся, просив суворо не карати. Окрім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні у присутності свого законного представника – матері ОСОБА_2 заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки ним такі обставини не оспорюються та просив обмежитися його поясненнями.

У судовому засіданні законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 – мати ОСОБА_2 підтримала заявлене ОСОБА_1 клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки останнім такі обставини не оспорюються.

Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його законного представника прийшов до наступних висновків.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

За таких обставин судом встановлено порядок дослідження доказів у даній адміністративній справі та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, в протоколах, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викладена суть адміністративних правопорушень, яка відповідає ознакам складів адміністративного правопорушення, зазначених у ч.1 ст.130, ч.2 ст.122, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складені протоколи.

Зазначені вище протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протоколи підписані уповноваженою особою. Зауважень щодо правильності складання протоколів та достовірності відображеної в них інформації ОСОБА_1 у судовому засіданні не висловлював.

Так, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,.

Також ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Вказані норми КУпАП є бланкетними, тобто такими, які відсилають до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху, які є обов`язковими для виконання.

Відповідно до вимог п.2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

Згідно з вимогами п.19.1.а ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах — фари ближнього (дальнього) світла;

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у суду відсутні сумніви у добровільності позиції ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що вина у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.130, ч.2 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами та керування транспортним засобом, особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Обставиною, що пом`якшує покарання є визнання вини. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст. 13 КУпАП У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до статті 22 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керуючись ст. 33, 35 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

З системного аналізу ч.1 ст.130, ч.2 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП та глави 4 КупАП встановлено, що більш серйозним з числа вчинених ОСОБА_1 правопорушень є адміністративне правопорушення передбачене ч.1ст.130 КУпАП, оскільки санкція даної статті передбачає стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а максимальним стягненням за ч.2 ст.122 є штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за ч.2 ст.126 КУпАП штраф у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, згідно наявної у матеріалах справи довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не видавалось, тобто він не набув права керування транспортними засобами, а тому у розумінні п.1.10 ПДР України ОСОБА_1 не є водієм.

За вказаних обставин, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 при призначені адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП слід віднести до інших осіб та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами для категорії суб`єктів даного адміністративного правопорушенння – інших осіб.

Аналогічна позиція викладена у п. 28 Постанови ВСУ від 23 лютого 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не в праві застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена права або взагалі його не мала.

Відповідно до статті 40 -1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 36, 124, 122-4, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Об`єднати в одне провадження справу єдиний унікальний номер 344/150/26, провадження справи номер 3/344/610/26, справу єдиний унікальний номер 344/151/26, провадження справи номер 3/344/611/26 та 344/152/26, провадження справи номер 3/344/612/26.

Об`єднаним справам присвоїти єдиний унікальний номер 344/150/26, провадження справи номер 3/344/610/26.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.2 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Із врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя В.В.Тринчук