Вирок від 29 січня 2026 р. у справі №216/540/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/540/26

провадження 1-кп/216/615/26

ВИРОК

іменем України

30 січня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (режимі відеоконференції) в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021040230000167 від 27.01.2021 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, утриманців не має, який перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- -25.08.2004 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 14.04.2005 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Довгинцівського р/с від -25.08.2004 до відбуття 2 роки 3 місяці позбавлення волі. Звільнився 22.08.2006 умовно-достроково з невідбутим строком 9 місяців 16 днів;

- 05.02.2007 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Центрально-Міського р/с від 14.04.2005 до відбуття 1 рік 1 місяць позбавлення волі. Звільнився 10.01.2008 по відбуттю строку покарання;

- 02.12.2008 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнився 24.12.2011 по відбуттю строку покарання;

- 03.06.2013 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;

- 09.04.2013 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;

- 23.05.2013 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Довгинцівського р/с 09.04.2013 до відбуття 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 20.06.2014 у зв`язку з ЗУ «Про амністію»;

- 26.06.2013 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Центрально-Міського р/с від 23.05.2013 до відбуття 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 25.05.2016 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Дзержинського р/с від 23.05.2013 до відбуття 4 роки 6 місяць позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання час попереднього ув`язнення із розрахунку 1 день за 2 дні. Звільнився 08.11.2018 по відбуттю строку покарання;

- 03.03.2016 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання час попереднього ув`язнення із розрахунку 1 день за 2 дні;

- 08.05.2019 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання час попереднього ув`язнення із розрахунку 1 день за 2 дні. Звільнився 08.10.2020 по відбуттю строку покарання.

- 24.02.2021 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік.

- 16.03.2021 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік,-

-17.08.2021 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рога Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі;

-30.09.2021 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рога Дніпропетровської області за ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 70 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі;

-20.12.2021 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рога Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі,

- вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 13 січня 2023 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 22 серпня 2023 року, у зв`язку із відбуттям строку покарання,

- 24.11.2025 року Херсонського міського суду Херсонської області за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_4 ), будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний, корисливий, злочин проти власності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 , 15.02.2021 року приблизно о 16.30 годині, перебуваючи в приміщенні магазину «Мега Спорт», розташованого по вулиці Лермонтова, 37 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, щодо незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи корисливу мету збагатитись, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, скориставшись відсутністю очевидців, шляхом вільного доступу таємно викрав з торгівельного залу вказаного магазину чоловічу куртку Champion Hooded Jacket Cha 213548- NBK|WMS розміру S чорного кольору вартістю 3366,33 гривень (згідно з висновком судово- товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-21/6016-ТВ від 24.02.21), що перебуває на балансі у ТОВ «Белфорт».

Після цього, ОСОБА_4 направився на вихід з приміщення магазину, при цьому не маючи намір розрахуватись за викрадений ним товар, проте, не виконав всіх дій, які вважав необхідними для доведення свого злочинного наміру до кінця, оскільки на виході з приміщення магазину був зупинений працівниками магазину, які, побачивши підозрілу особу своїми діями припинили злочинні дії ОСОБА_4 , позбавивши останнього можливості розпорядитися викраденим майном.

Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому ТОВ «Белфорт» могла бути спричинена майнова шкода у вигляді матеріальних збитків у розмірі 3366 грн. 33 копійок.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, яке не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі особи.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілі в судовому засіданні участі не брали, про дату час та місце проведення розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином елопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище та правову кваліфікацію вчинених ним дій. Підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. ОСОБА_4 вказав, що критично оцінює свої дії.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію прокурора, обвинуваченого, усвідомлення обвинуваченим наслідків розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи та правової кваліфікації, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 офіційно непрацевлаштований, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та інших осіб не має, звертався до лікаря – нарколога з листопада 2020 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Частиною 3 статті 68 КК України визначено, що за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу

Приписами ст. 70 КК України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк двох років та за ч. 1 ст. 353 КК України - у виді обмеження волі на строк двох років. Із застосуванням ч.4 ст.70 КК України призначити остаточне ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком, та за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого просив призначити покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України.

Обвинувачений просив суворо його не карати.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання обвинуваченим своєї вини як обов`язкової складової його щирого каяття, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з урахуванням приписів ч. 3 ст. 68 КК України яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Та вважає необхідним призначити покарання за ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк двох років. Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, так, з огляду на те, що ОСОБА_4 неоднаразово судимий, останній раз за ч. 4 ст. 186 КК Українидо позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, призначення за вчинення вказаного кримінального правопорушення покарання у вигляді обмеження волі суд вважає недоцільним та не достатнім для виправлення обвинуваченого.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України..

Щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК України суд зазначає наступне.

Кримінальне правопорушення, що є предметом розгляду даного кримінального провадження, було вчинено обвинуваченим 15 лютого 2021р. тобто після відбуття покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року (звільнений по відбуттю строку покарання 08.10.2020 року) та до постановлення вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України, яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Враховуючи викладене, у справі, що розглядається підлягають застосуванню положення ч.4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, має ряд особливостей, з урахуванням яких, загальний алгоритм призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК передбачає такі елементи: 1) одержання точних даних про покарання, призначене особі попереднім вироком/попередніми вироками та у разі відбуття призначеного покарання, точного визначення його відбутої частини; 2) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку, а якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то призначення покарання за кожен злочин окремо; 3) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів; 4) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та новим вироками; 5) зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбутого за попереднім вироком/попередніми вироками, якщо таке зарахування можливе.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК.

Разом з тим, для призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів мають значення саме призначені попередніми вироками засудженому покарання, а не їх відбуття, натомість відбуття покарання є визначальним при застосуванні судом положень ст. 71 КК та призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року, справа № 760/26543/17.

Так, попереднім вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років. Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувано у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення, в період з 26.01.2024 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

За таких обставин, остаточне покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та новим вироками суд вважає доцільним призначити шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року.

Окрім того, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, підлягає зарахуванню покарання частково відбуте за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 в рамках вказаного кримінального провадження не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, на теперішній час, ОСОБА_4 утримується у Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор»відповідно до вироку Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/2974/24р.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати.

Питання про процесуальні витратина залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-21/6016-ТВ від 24.02.21 – в розмірі 653,80 гривень суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.

Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 56, 65, 66, 70, 72, ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025 року за ч. 4 ст. 186 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді 8 (років) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту постановлення вироку, тобто з 30 січня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 цим вироком суду покарання, строк частково відбутого ним покарання за вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2025.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-21/6016-ТВ від 24.02.21 – в розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три),80 гривень.

Речовий доказ, а самечоловічу куртку Champion Hooded Jacket Cha 213548-NBK|WMS розміру S чорного кольору, яка знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області- повернути власнику ТОВ «Белфорт».

Речовий доказ , а саме оптичний диск з відеозаписами від 16.02.2021 з магазину «Мегаспорт» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Документи, які ухвалою суду, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_6