Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №203/2927/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2927/24

Провадження № 1-кп/0203/419/2026

В И Р О К

іменем України

28 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі колегії суддів:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі – ОСОБА_4 ,

за участю прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000000090 від 15.01.2024 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Мирне Тельманівського району Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , будучи громадянкою України, обіймаючи посаду в правоохоронному органі - молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», усвідомлюючи, що між Російською Федерацією та Україною з 20 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, у порушення положень ст. ст. 17, 65 Конституції України, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», діючи в умовах воєнного стану, у період часу з 14 березня 2022 року та не пізніше 21 квітня 2022 року (точний час встановити не можливо), перебуваючи на території Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. Каменська, 52, враховуючи професійні навички та обізнаність в правоохоронній сфері, отримала пропозицію від невстановлених на даний час представників окупаційної влади РФ та ДНР щодо подальшого проходження служби в так званій установі «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики».

Отримавши вказану пропозицію, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, перебуваючи на території Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. Каменська, 52, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та свідомо, добровільно під час збройного конфлікту в умовах воєнного стану прийняла рішення зрадити даній нею присязі, погодившись на пропозицію представників окупаційної влади, написала рапорт про прийняття на службу до незаконного органу так званої установи «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний министерства юстиции Донецкой народной республики».

Не пізніше 21 квітня 2022 року (точний час не встановлено) ОСОБА_7 призначено на ту ж саму посаду, яку вона обіймала в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», де їй визначено аналогічні обов`язки.

У складі так званої установи «государственное бюджетное учреждение «Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики» ОСОБА_7 до цього часу здійснює нагляд за ув`язненими і засудженими у СІЗО на внутрішніх постах установи, здійснює пропускний режим на контрольно-пропускному пункті установи, проведення обшуку та огляду речей персоналу СІЗО і громадян, які перебувають на території установи, при цьому керуючись законодавством так званої ДНР.

Своїми діями, які виразилися у забезпеченні діяльності на окупованій території України так званого органу «Государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики», яке входить до органів влади ДНР, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на тимчасово окуповану територію, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000000090 від 15.01.2024 року відносно ОСОБА_7 .

З урахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, була обізнана про розпочате щодо неї кримінальне провадження та протягом тривалого часу ухилялася від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 02.12.2024 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 12024000000000090 від 15.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

У зв`язку з ухваленням рішення про здійснення спеціального судового провадження судовий розгляд у даному кримінальному провадженні проводився за відсутності обвинуваченої.

З огляду на викладене, обвинувачена ОСОБА_7 не допитувалася судом у якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим вона викликалася в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданнях «Урядовий кур`єр», «Голос України», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному веб-сайті Центрального районного суду міста Дніпра.

У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченої до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що відносно неї розпочато кримінальне провадження. Обвинувачена мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченій, надавались її захиснику.

У той же час ухилення обвинуваченої ОСОБА_7 від правосуддя суд розцінює як реалізацію нею невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Дане кримінальне провадження на стадії досудового розслідування здійснювалося за участю захисника ОСОБА_8 . У подальшому, на підставі наказу про заміну адвоката та припинення дії доручення № 004-260000037 від 03.01.2024, було призначено нового захисника — адвоката ОСОБА_6 , забезпеченого державою через Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги. Починаючи зі стадії судового розгляду, адвокат ОСОБА_6 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі.

Так, свідок ОСОБА_9 суду показав, що захоплення установи відбулося приблизно 14 березня 2022 року, коли до неї увійшли представники окупаційних сил. Після цього почалася агітація з боку силових структур окупантів, щоб працівники установи переходили на їхній бік. Вони агітували працівників добровільно переходити на службу до незаконних збройних формувань. Ця агітація тривала приблизно з 14 березня до 21 квітня 2022 року. Більшість працівників добровільно писали заяви або рапорти про перехід до окупаційної адміністрації. ОСОБА_9 та кілька інших осіб відмовилися це робити. У 20-х числах квітня 2022 року їм повідомили, що, оскільки вони не переходять на бік окупантів, їх змусили покинути територію установи.

Крім того свідок зазначив, що прямого примусу на перехід під юрисдикцію окупаційної влади не було, тілесних ушкоджень ніхто нікому не завдавав, морального тиску також не було, ніхто нікого не позбавляв волі.

Щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 зазначив, що у період агітації ДНР та добровільно написала рапорт про співпрацю з окупантами та почала працювати під їхнім керівництвом, виконуючи аналогічні обов`язки, які мала за української влади. Ця інформація не приховувалася — про це відкрито говорили між собою співробітники.

Також, у квітні місяці ОСОБА_9 бачив, як на плацу слідчого ізолятора ці особи урочисто складали присягу. У той період він перебував на території установи й не мав можливості її залишити.

Посада ОСОБА_9 була пов`язана з технічними засобами. Він мав доступ до даних відеокамер, зокрема логінів, паролів та IP-адрес реєстраторів. Усі ці дані він зберігав в окремому електронному документі, який зміг вивезти з собою, коли залишав окуповану територію.

Також додав, що під час слідства співпрацював з правоохоронними органами та надав відомості про IP-адрес встановлених камер, а тому до нього застосовані заходи безпеки.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що до окупації працював у м.Маріуполі, у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор».

Після початку активних бойових дій та встановлення окупаційного контролю до установи зайшли представники Збройних сил Російської Федерації. Згодом до слідчого ізолятора також прибули представники так званої Народної міліції «ДНР» та Міністерства юстиції «ДНР».

Представники зазначених структур запропонували співробітникам установи написати рапорти про переведення на службу під їхню юрисдикцію. При цьому з їхнього боку не здійснювалося фізичного або морального тиску. Більшість працівників установи, які на той момент перебували на місці, погодилися на цю пропозицію та написали відповідні рапорти.

Вказані події щодо агітації та написання рапортів відбувалися приблизно з 14 березня 2022 року до 21 квітня 2022 року. Представники так званої «ДНР» та їхньої служби виконання покарань запропонували всім працівникам, які перебували в установі, писати рапорти про перехід на їхній бік для співпраці на тих самих посадах. За словами ОСОБА_10 , примусу чи погроз не було, усе відбувалося на добровільній основі. Ті, хто бажав, писали рапорти на перехід.

Щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_10 пояснив, що вона у період агітації і до його виїзду з Маріуполя добровільно, без тортур чи погроз, написала рапорт про перехід на ту саму посаду, яку обіймала раніше. Службові обов`язки ОСОБА_7 залишалися аналогічними до тих, що вона виконувала за української влади.

Поряд із цим, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю наступних матеріалів кримінального провадження, а саме:

?рапортом про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2023, яким зафіксовано виявлений у засобах масової інформації факт переходу працівників Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» на службу до так званого Міністерства юстиції «ДНР»;

?рапортом о/у ВОР Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про виконання доручення від 27.07.2023, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 обіймала посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» та у період, починаючи з березня 2022 року, добровільно погодилась і зайняла посаду у так званій установі «государственное бюджетное учреждение „Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики“». У зазначеному рапорті також вказано, що ОСОБА_7 є громадянкою України, має паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, і має спеціальне звання — старший прапорщик (т.2 а.с. 33-34);

?листом Офісу Президента України № 43-01/855 від 22.09.2023, яким підтверджено, що заява про втрату громадянства України від ОСОБА_7 не надходила, у зв`язку з чим вона перебуває у громадянстві України;

?списком співробітників, які станом на 23.02.2022 працювали в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор», відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 на вказану дату обіймала посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони відділу соціально-виховної та психологічної роботи та мала спеціальне звання прапорщик (т.2 а.с. 81);

?списком співробітників Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», які з 24.02.2022 виїхали на підконтрольну Україні територію, з якого вбачається, що ОСОБА_7 на зазначену дату на підконтрольну Україні територію не виїжджала;

?листом Центральної виборчої комісії № 21/24-1363 від 14.08.2023, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 не є депутатом будь-якого рівня;

?листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.5-11116/6-23 від 17.08.2023, яким підтверджено, що ОСОБА_7 є громадянкою України та документована паспортом громадянина України і паспортом громадянина України для виїзду за кордон (т.3 а.с. 103);

?протоколом огляду від 17.08.2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «Официальный сайт ДНР», за ідентифікатором «Мариупольское СИЗО», з якого вбачається, що станом на 21.04.2022 Державну установу «Маріупольський слідчий ізолятор» перейменовано на «государственное бюджетное учреждение „Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики“» з подальшим приєднанням до так званого Міністерства юстиції «ДНР»;

?протоколом огляду від 17.08.2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «Официальный сайт ДНР», за ідентифікатором «ГСИН ДНР», яким встановлено, що станом на 02.11.2022 зазначена установа перебуває у підпорядкуванні так званого Міністерства юстиції «ДНР»;

?протоколом огляду від 18.08.2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «Vbankcenter.ru», за ідентифікатором «Гсин мю днр Мариуполь», з якого вбачається, що вказана установа перебуває у підпорядкуванні так званого Міністерства юстиції «ДНР» та зареєстрована відповідно до так званого законодавства «ДНР»;

?переліком осіб, щодо яких запитувалась інформація, за № 16, з якого вбачається наявність відомостей про ОСОБА_7 , яка отримувала заробітну плату через Акціонерне товариство «ПриватБанк» (т.2 а.с. 140);

?рапортом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.10.2023 про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого встановлено, що вона має спеціальне звання старшого прапорщика внутрішньої служби, обіймала посаду молодшого інспектора 1 категорії, є громадянкою України, документованою відповідними паспортами, проживає у місті Маріуполі та з березня 2022 року обіймала посаду у так званій установі «государственное бюджетное учреждение „Мариупольский следственный изолятор государственной службы исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой народной республики“» (т.2 а.с. 145);

?особовою карткою з Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_7 , якою підтверджується її громадянство України, наявність паспортних документів та місце проживання у місті Маріуполі;

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 від 13.12.2023, відповідно до якого свідок упізнав ОСОБА_7 , з якою він працював, на фотознімку № 1 (т.2 а.с. 187-191);

?протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 14.12.2023, відповідно до якого свідок упізнав ОСОБА_7 , з якою він працював та знайомий особисто, на фотознімку № 1 (а.с. 192-197);

?протоколами огляду від 27.12.2023 відомостей загальнодоступної мережі Інтернет, а саме сайту «ГИС НПА ДНР», за ідентифікаторами «О содержании под стражей обвиняемых и подозреваемых в совершении преступлений» та «Об утверждении Положения о Государственной службе исполнения наказаний Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», якими підтверджується нормативне регулювання діяльності слідчих ізоляторів так званого Міністерства юстиції «ДНР»;

?рапортом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про виконання доручення, відповідно до якого встановлено, що у період з 07.03.2022 по 15.04.2022 ОСОБА_7 була прийнята на службу до зазначеної так званої установи, проживає на тимчасово окупованій території та на підконтрольну Україні територію не виїжджала (т.3 а.с. 58);

?листом Департаменту охорони здоров`я № 01-25/118/0/1-24 від 05.01.2024, згідно з яким ОСОБА_7 не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра;

?листом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 715/4.1.-2024 від 17.01.2024, яким підтверджено факт роботи ОСОБА_7 у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на відповідній посаді та наявність у неї спеціального звання старшого прапорщика внутрішньої служби (т.3 а.с. 102);

?службовою характеристикою ОСОБА_7 від 17.01.2024, виданою Державною установою «Маріупольський слідчий ізолятор», якою підтверджується факт її роботи, наявність спеціального звання та надано позитивну характеристику;

?вимогою Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України № СЕД-2006-2024 від 08.01.2024, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та судимостей не має;

?ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/1349/24-к від 11.01.2024 про задоволення клопотання та обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

?листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 144/42-04/01-2024 від 16.01.2024 про заведення оперативно-розшукової справи «Розшук» № 86/42/834/2024 від 16.01.2024 стосовно ОСОБА_7 ;

?ухвалами слідчого судді Київського апеляційного суду, у тому числі ухвалою судді від 14.05.2024, якими надано дозвіл на проведення та використання в іншому кримінальному провадженні інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

?протоколами огляду відеофайлів, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, від 06.04.2024, 10.04.2024 та 14.05.2024, відповідно до яких за участі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на відеофайлі з ідентифікатором 20230910070000 було здійснено впізнання ОСОБА_7 , яка знаходилась на КПП СІЗО в службовій формі «ДНР» (т.3 а.с. 206,т.4 а.с. 47, 51, 55);

?рапортом № 5059-2024 від 23.04.2024 Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яким підтверджено, що у період з 07.03.2022 по 15.04.2022 ОСОБА_7 була прийнята на службу до зазначеної так званої установи, проживає на тимчасово окупованій території та на підконтрольну Україні територію не виїжджала;

?ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/18815/24-к від 25.04.2024 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.111 КК України, а саме у вчиненні державної зради тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: перехід на бік ворога, вчиненому в умовах воєнного стану.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд враховує, що вона вчинила особливо тяжкий злочин, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, утриманців не має.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

На переконання суду призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України до обвинуваченої ОСОБА_7 суд не вбачає.

Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371,373,374 КПК України, колегія судів-

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна на користь держави.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_7 позбавити спеціального звання - «старший прапорщик внутрішньої служби».

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного її затримання.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщотаку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду згідно зі статтею 323 КПК України.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_3

Суддя: ОСОБА_2