Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №202/9766/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/9766/25

Провадження № 2-а/202/4/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Міщенко М.С.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, що 29.09.2025 стосовно нього було складено постанову № 1718 у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Наголошував, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 25.09.2025 обставини не відповідають обставинам, викладеним в постанові № 1718 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 29.09.2025. 25.09.2025 головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 службовцем ОСОБА_2 було складено протокол №1718 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 статті 210-1 КУпАП згідно якого військовозобов`язаний запасу ОСОБА_1 порушив абзац 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. При цьому, у постанові №1718 від 29.09.2025 зазначено, що він порушив підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2024 (зі змінами), тобто порушив правила військового обліку в особливий період, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Зазначав, що порушені строки складання протоколу, порушено його право на захист, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його присутності. Постанова складена з порушенням чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, і як наслідок підлягає скасуванню, а адміністративна справа підлягає закриттю.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що 25 вересня 2025 року в результаті перевірки військово-облікових даних позивача було встановлено, що останній перебуває у розшуку в порядку статті 259 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки будучи громадянином України, віком від 25 до 60 років, визнаним обмежено придатним до військової служби, військовозобов`язаний запасу ОСОБА_1 своєчасно не пройшов повторний медичний огляд, з метою визначення придатності до військової служби у термін – до 05 червня 2025 року, що передбачений Законом, чим скоїв адміністративне правопорушення.

Зазначали, що позивач порушив підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2024 (зі змінами та доповненнями), тобто, порушив правила військового обліку в особливий період.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив в якому зазначав, що відповідач у своєму відзиві не спростував ті порушення законодавства, на які він вказував у позові.

У судове засідання з`явився позивач, підтвердив, викладені у позові обставини, та просив позов задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судові засідання не з`являвся, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Згідно матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив приписи ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно змісту оскаржуваної постанови № 1718 від 29 вересня 2025 року військовозобов`язаний запасу ОСОБА_1 25.09.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 , де в ході перевірки його військово-облікових даних встановлено, що останній розшукується в порядку статті 259 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки будучи громадянином України, віком від 25 до 60 років, визнаний обмежено придатним до військової служби, військовозобов`язаний запасу ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року. Приймаючи до уваги, що 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної Безпеки і Оборони України, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного часу», Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, дію яких продовжено відповідними Указами Президента України, які діють на теперішній час, військовозобов`язаний запасу ОСОБА_1 порушив підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2024 (зі змінами), тобто порушив правила військового обліку в особливий період. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 25.09.2025 №1718 зазначено, що ОСОБА_1 порушив абзац 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

В силу ст. 277-2 КУпАП необхідно належним чином повідомити особу про розгляд справи не пізніше, ніж за три дні до дати розгляду справи.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КУпАП).

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Верховною Радою України 12 лютого 2025 року прийнято Закон України ( N 4235-IX, яким внесені зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист (від 21 березня 2024 року N 3621-IХ), згідно якого установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби з урахуванням внесення змін законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб`єктів владних повноважень частина друга статті 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до частини першої статті 77 КАС, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову покладається на відповідача.

Варто зазначити, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною і є пов`язаною із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, саме у зв`язку з чим у п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) і зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів,… протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, а обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який виноситься за результатом розгляду органом (посадовою особою) матеріалів про адміністративне правопорушення і відповідно до вимог ст.283 КУпАП повинен містити в собі: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення як-то накладення адміністративного стягнення, або закриття справи.

Виходячи з того, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; запобігання правопорушенням, та виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності на законодавчому рівні чітко визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу всіх громадян і інших обставин та відкрито крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці, тобто, в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і ця особа, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, а також оскаржити постанову у справі.

Аналізуючи обставини даної справи, доводи сторін та досліджені матеріали справи, судом встановлено, що уповноваженими особами Індустріального РТЦК не вжито усіх встановлених чинним законодавством дій щодо надання ОСОБА_1 , який притягався до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати своє право бути присутнім під час розгляду справи, надати пояснення.

Позивачем зазначено, що він своєчасно прибув для розгляду справи, до службового приміщення для розгляду справи він не запрошувався.

Зазначені твердження позивача не спростовуються відповідачем у відзиві.

Відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахував вимоги законодавства щодо необхідності встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення і чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідач не вжив всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КпАП України, в тому числі і на присутність та надання пояснень під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, тобто, було порушено його право на захист.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст.278, ст.279, ст.280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що у постанові № 1718 від 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП з посиланням на порушення пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2024. Протокол № 1718 від 25 вересня 2025 року має іншу кваліфікацію дій позивача, а саме зазначено, що ОСОБА_1 порушив абзац 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Отже, викладені в протоколі обставини та кваліфікація дій не відповідають, викладеним у постанові, що також свідчить про порушення прав позивача, в тому числі й права на захист. Зазначене також є підставою для скасування постанови.

Що стосується строків складання протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас, КУпАП не встановлює жодних наслідків недотримання цього строку особою, яка склала протокол.

Судом встановлено, що дійсно протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням строку встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП України, оскільки військово-обліковий документ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 був виданий 22.09.2025, а протокол складений 25.09.2025. Водночас, порушення строку складання протоколу не є додатковою підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення, тому судом в цій частині доводи позивача не приймаються до уваги.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 76-78, 244-246, 257, 262 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 1718 у справі про адміністративне правопорушення від 25 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя: Г.В. Бєсєда