Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №731/647/25 — Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/647/25

Провадження №2/731/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

30 січня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Будімірової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Варвинського районного суду Чернігівської області із зазначеним позовом, заявивши вимогу щодо стягнення із відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 49 425,36 грн. Також, позивач наполягає на розподілі судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 19 лютого 2021 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. За період подружніх відносин вони мають двох спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На наданий час діти проживають та перебувають на утриманні позивача. Оскільки добровільної домовленості щодо утримання дітей досягнуто не було, позивач вимушена була звернутись до суду про примусове стягнення аліментів. Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2024 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей з 19 квітня 2024 року у розмірі 2/5 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ними повноліття.

На виконання вище вказаного рішення суду було видано відповідний виконавчий лист, який був пред`явлений до примусового виконання у межах виконавчого провадження №75722892 відкритого 06 серпня 2024 року. За результатами неналежного виконання відповідачем рішення суду утворилася значна заборгованість по аліментах, яка нарахована за період з квітня 2024 року по листопад 2025 року, та становить – 58 005,32 грн. На переконання позивача вказані обставини створюють суттєві проблеми у можливості забезпечення нормальних умов життя дітей та їх гармонійного розвитку.

У зв`язку з цим, позивачка, посилаючись на положення ст. 196 СК України, а також практику Верховного суду, провела розрахунок неустойки (пені) за прострочену сплату відповідачем аліментів на утримання дітей, згідно якого за період з квітня 2024 року до 19 листопада 2025 року, з урахуванням неможливості перевищення розміру пені 100% від суми заборгованості, розмір пені становить – 49 425,36 грн.

Таким чином, оскільки заходи здійсненні позивачем на вирішення даного питання в добровільному порядку, не дали позитивного результату, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 30 грудня 2025 року, яке з підстав першої неявки відповідача було відкладено до 30 січня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, свідченням чого є розписка (а.с. 32), у прохальній частині позову вказала на можливості розгляду справи за її відсутності проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, поштовим зв`язком, (а.с. 34, 36), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 37,). Поштове відправлення повторно повернулося з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, зареєстрованим 19 лютого 2021 року, про що свідчить відповідна копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно (а.с. 8, 10).

Згідно з копій витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , а також діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою (а.с. 5, 9 ,11).

Згідно з копії виконавчого листа, виданого 15 липня 2024 року Варвинський районним судом Чернігівської області, вбачається що рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області, ухваленого 12 червня 2024 року із ОСОБА_5 стягнено на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 2/5 всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на двох дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказане рішення не оскаржувалося та 15 липня 2024 року набрало законної сили. (а.с. 12).

Згідно з копії постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що вказаний виконавчий лист знаходиться на виконанні у Сосницькому відділі ДВС Корюківського району Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у межах виконавчого провадження № 75722892 відкритого 06 серпня 2024 року (а.с. 13).

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого головним державним виконавцем Анастасією Терещенко, вбачається, що станом на листопад 2025 року ОСОБА_2 має наявну заборгованість по аліментах у сумі 58 005,32 грн нараховану з 19 квітня 2024 року, згідно ВП № 75722892 відкритого 06 серпня 2024 року (а.с. 14).

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем щомісячно.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що боржник ОСОБА_2 аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей у повному обсязі не сплачував, внаслідок чого станом на листопад 2025 року заборгованість по аліментах становить 58 005,32 грн, розмір якої на етапі судового розгляду відповідачем не заперечувався.

Положеннями статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Окремо суд вказує, що в даному випадку слід керуватись презумпцією вини платника аліментів, оскільки відповідно до ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Крім того, суд звертає увагу й на те, що за загальним правилом умовою застосування юридичної відповідальності є винна протиправна поведінка особи. Стягнення неустойки можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти, зокрема, у зв`язку з її ухиленням від сплати аліментів. В СК України не визначено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, в даному випадку слід звернутися до норм цивільного законодавства, які визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідачем не доведено те, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, проте зобов`язання не було виконано з незалежних від нього причин.

У зв`язку з цим, відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів поважності причин несплати ним аліментів, а тому з нього підлягає стягненню неустойка за їх прострочення.

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року №759/9457/15-ц викладено обов`язковий для всіх судів України правовий висновок: «Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення».

При цьому відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року №333/6020/16, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У постанові від 19 січня 2022 року, ухваленій у справі №711/679/21 Верховний Суд зазначив таке: формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Згідно з розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 19 квітня 2024 року до 19 листопада 2025 року, поданого разом із позовом, здійсненим позивачкою, з урахуванням встановленого статтею 196 СК України обмеження, до стягнення підлягає – 49 425,36 грн, що не перевищує 100 відсотків заборгованості за аліментами (частина перша статті 196 СК України).

У зв`язку з цим, та враховуючи відсутність заперечень та контррозрахунку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість розрахунку наданого позивачем, адже такий здійснений в межах періоду нарахованої заборгованості по сплаті аліментів, а розмір нарахованої пені не перевищує 100% заборгованості за аліментами.

Отже, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 49 425,36 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також необхідно стягнути судовий збір у розмірі – 1 211,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 247, 263, 265, 273, 280-284, 354, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) 49 425 (сорок дев`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 36 копійок пені за прострочення сплати аліментів по платежах за період із квітня 2024 року по листопад 2025 року.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко