Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №213/6335/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/6335/25

Номер провадження 2/213/422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання - Шульги В.С., розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №4375746, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 500,00 грн строком на 30 днів. Відповідач умови договору не виконав, кредитні кошти у передбачені строки не повернув. 24 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24-01/2022, на підставі якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором. 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір № 10-01/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило позивачу права вимоги, зокрема до відповідача за договором № 4375746. Просить стягнути з відповідача суму в 31 026,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом, процентів, збитків від інфляції та 3% річних, а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

04 грудня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

05 грудня 2025 року суддя скористався даними з Єдиного державного демографічного реєстру.

08 грудня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликалися. Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач відзив не подав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду цієї справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін – не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

26 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №4375746, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 500,00 грн строком на 30 днів зі стандартною процентною ставкою – 1,9% в день та зниженою – 1,805% в день.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Відповідно до п 4.3.2 договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому п.4.2. договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля сторін, передбачена в п.4.2 договору, виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п.4.3 договору – письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.

Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти.

Згідно з листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 7/17461 від 10 листопада 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 26 червня 2021 року перераховано кошти в сумі 9 500,00 грн, що згідно з ч.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» підтверджує факт отримання коштів.

Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та процентів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», станом на 23 січня 2022 року заборгованість за договором № 4375746 становить 30 850,00 грн, з яких: 9 500,00 грн – тіло кредиту, 21 350,00 грн – проценти. Проценти нараховані у межах передбаченого умовами договору строку кредитування з урахуванням автопролонгації.

24 січня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24-01/2022, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 4375746 від 26 червня 2021 року (номер запису в реєстрі боржників – 1191). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 30 850,00 грн.

Згідно з наданими розрахунками ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило нарахування 3 % річних за період з 24 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року в сумі 24,20 грн та збитків від інфляції за лютий 2022 року в сумі 152,00 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором № 4375746 (номер запису в реєстрі боржників – 42470). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги за договором № 4375746 становить 31 026,20 грн.

Позивачем після набуття права вимоги нарахування за договором не здійснювалося.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним договором.

Розмір заборгованості за кредитом та розмір 3% річних і втрат від інфляції відповідачем не спростовано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувалися умови договору, кошти на повернення кредиту та проценти не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем наявність заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості первісного кредитору, які містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо повернення грошових коштів і сплати процентів за їх користування в строки, встановлені умовами договору, на нього повинна бути покладена відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначила, що передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період до 24 лютого 2022 року, тому вимоги п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України не підлягають застосуванню.

Враховуючи викладене з відповідача також підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13 000,00 грн, суд виходить з такого.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором № 4375746 від 26 червня 2021 року у загальному розмірі 31 026 (тридцять одна тисяча двадцять шість) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати зі сплати судового збору у розмірі

2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", адреса: вул. Мечнікова, 3 офіс 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 30 січня 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв