Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №213/6294/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/6294/25

Номер провадження 2/213/401/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання – Шульги В.С., розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3275208, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами. Кошти були перераховані на платіжну картку позичальника. Договір укладено в електронному вигляді. Відповідач умови договору не виконав, має заборгованість у розмірі 25 319,00 грн. 28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 28-12/2021-72, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 3275208. 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір № 10-01/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, зокрема до відповідача за договором № 3275208. На підставі договору факторингу 28-08/25 від 28 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», позивач набув право вимоги за договором №3275208.

Крім того, 07 жовтня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 0686766188/1, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. 24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір № 24/11-22/2, за умовами якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами, зокрема укладеним з відповідачем. 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та позивачем укладено договір № 23/05/24, згідно з умовами якого позивач набув права вимоги, зокрема до відповідача за договором №0686766188/1.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 47 112,75 грн, а також сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

02 грудня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

09 грудня 2025 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

10 грудня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не викликалися. Позивач не надав заперечення проти ухвалення заочного рішення у справі. Відповідач відзив не подав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до вимог ст. ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду цієї справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

15 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит № 3275208. Сума кредиту становить 3 500,00 грн, строк – 30 днів, проценти: 924,00 грн, які нараховується за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка – 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія – 245,00 грн одноразово. Відповідач ознайомився з умовами договору та погодився з ними.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Зокрема для продовження строку кредитування на 3 дні позичальник повинен сплатити комісію у розмірі 3% від поточного залишку кредиту, на 7 днів – 5 %, на 15 днів – 10 %. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Згідно з п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору.

Цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору (п. 7.1 договору).

Кредитодавець умови договору виконав, надавши відповідачу кредит, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав заявку-анкету на отримання кредиту № 3846033. У заявці міститься примітка, що підписанням анкети-заявки позичальник підтверджує, що ознайомлений з умовами.

На підставі анкети-заявки позикодавець надіслав відповідачу пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0686766188/1 від 07 жовтня 2021 року (оферта) та надання кредиту. Умовами оферти передбачено: розмір кредиту – 2 500,00 грн, строк користування кредитом – 30 днів, строк дії договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75% за один день користування кредитом (застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації), максимальна відсоткова ставка – 3,5% за один день користування кредитом (застосовується за умови неналежного виконання умов договору). Ця оферта, акцепт оферти, графік платежів, правила та заявка-анкета становлять єдиний документ – договір. Приймаючи оферту та підписуючи акцепт, позичальник одночасно підписує паспорт споживчого кредиту та заявку-анкету на отримання кредиту.

07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав акцепт оферти.

Таким чином, між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0686766188/1, невід`ємною частиною якого є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal» (далі – правила).

Згідно з п. 3.4 правил фінансовий кредит надається на строк, погоджений сторонами в договорі фінансового кредиту.

Відповідно до п. 3.6 правил договір фінансового кредиту укладається на строк 36 місяців з дня укладення договору фінансового кредиту.

Згідно з п. 4.10 правил підписання електронного договору (що включає в себе електронну заявку) є також підтвердженням ознайомлення позичальника з правилами та прийняття умов у повному обсязі.

Договір фінансового кредиту набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань (п. 6.15 правил).

Відповідно до п. 7.1 правил проценти за користування поточною сумою фінансового кредиту нараховуються на суму фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі, виходячи з максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 7.3 правил.

Пунктом 7.3.6 правил передбачено, що у випадку неналежного виконання позичальником умов договору, якщо відсоткова ставка дорівнює 1,75% за один день користування кредитом – на період строку користування кредитом в розмірі відсоткової ставки, встановленої договором, на період прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом застосовується максимальна відсоткова ставка.

Згідно з п. 7.6 правил позичальник зобов`язаний повернути кредит та нараховані відсотки за користування кредитом по закінченні строку користування поточного кредиту, встановленого в договорі.

Сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений в договорі фінансового кредиту або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (п. 7.7 правил).

Позикодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 3275208 (номер запису в реєстрі боржників – 2337). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 15 169,00 грн: 3 500,00 грн – заборгованість за кредитом, 11 669,00 грн – заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснювалося нарахування процентів.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 3275208 (номер запису в реєстрі боржників – 53169). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 25 319,00 грн: 3 500,00 грн – заборгованість за кредитом, 21 819,00 грн – заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювалося нарахування процентів.

28 серпня 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/2025, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 3275208 (номер запису в реєстрі боржників – 2220). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 25 319,00 грн: 3 500,00 грн – заборгованість за кредитом, 21 819,00 грн – заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

24 листопада 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24/11-22/2, за умовами якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 0686766188/1 (номер запису в реєстрі боржників – 98). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 21 793,75 грн: 2 500,00 грн – основна сума боргу, 19 293,75 грн – заборгованість за процентами.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 23/05/24, згідно з умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором №0686766188/1 (номер запису в реєстрі заборгованостей №4 – 73). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 21 793,75 грн: 2 500,00 грн – основна сума боргу, 19 293,75 грн – заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача за вищезазначеними договорами.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 19 листопада 2025 року заборгованість за договорами становить у загальному розмірі 47 112,75 грн, з яких:

- заборгованість за кредитним договором № 3275208 від 15 вересня 2021 року – 25 319,00 грн: 3 500,00 грн – заборгованість за кредитом, 21 819,00 грн – заборгованість за процентами;

- заборгованість за договором позики № 0686766188/1 від 07 жовтня 2021 року – 21 793,75 грн: 2 500,00 грн – основна сума боргу, 19 293,75 грн – заборгованість за процентами.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору та договору позики з первісними кредиторами, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цими договорами.

Відповідачем порушувалися умови договорів, кошти на повернення кредиту та позики не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідачем наявність заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості первісних кредиторів, які містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту та позики становить: за договором № 3275208 – 3 500,00 грн, за договором № 0686766188/1 – 2 500,00 грн.

Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та позики підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже – і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Під час розгляду справи встановлено, що строк дії договору № 0686766188/1 – три роки, проценти нараховані за період з 07 жовтня 2021 року по 03 листопада 2022 року. Отже, проценти нараховані в межах строку дії договору.

Проте строк кредитування, передбачений договором № 3275208 – 30 днів. Пунктом 2.3 договору визначено умови пролонгації строку кредитування, зокрема пункт 2.3.1.1 передбачає пролонгацію на пільгових умовах, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування за умовами сплати комісії у визначеної договором розмірі на певну кількість днів пролонгації та певної частки заборгованості за кредитом. Пунктом 2.3.1.2 передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але на строк не більше 60 днів. При цьому у період такої пролонгації проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у пункті 1.6 цього договору.

Тобто за умовами договору протягом 30 днів нараховуються передбачені пунктами 1.5.2 договорів проценти за ставкою 0,88 %, у разі вчинення дій, передбачених п. 2.3.1.1 договору, проценти протягом пролонгації на пільгових умовах нараховуються за вищезазначеною ставкою, за наступні 60 днів (у разі пролонгації на стандартних умовах) – передбачені пунктом 1.6 договору за ставкою 5 %.

Судом встановлено, що відповідачем не вчинено дій для пролонгації строку кредитування на пільгових умовах. Після закінчення передбаченого договором строку кредитування у зв`язку з продовженням користування відповідачем кредитними коштами строк кредитування пролонговано на стандартних умовах.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах більше, ніж на 60 днів, а отже, не передбачено і нарахування процентів за користування кредитом поза межами цього строку.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять.

Нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитом за 90 днів (30 + 60) відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування (з урахуванням пролонгації) та розміру процентної ставки. При цьому суд зазначає, що розмір нарахованих процентів за період з 16 вересня 2021 року по 14 грудня 2021 року становить 11 424,00 грн. У розрахунку заборгованості розміром процентів зазначено 11 669,00 грн. Проте первісним кредитором помилково включено до розміру заборгованості за процентами комісію в сумі 245,00 грн.

Проте подальше нарахування процентів ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за 58 днів у розмірі 10 150,00 грн є неправомірним та не відповідає умовам договору.

Умови п. 7.1. договору № 3275208, згідно з якими договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Тобто зазначення у договорі умови, згідно з якою проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчить про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 10 150,00 грн за договором № 3275208 не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення комісії за надання кредиту не суперечать нормам закону, а тому підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за договорами у загальному розмірі 36 962,75 грн, з яких:

- заборгованість за кредитним договором № 3275208 від 15 вересня 2021 року – 15 169,00 грн: 3 500,00 грн – заборгованість за кредитом, 11 424,00 грн – заборгованість за процентами; 245,00 грн – комісія;

- заборгованість за договором позики № 0686766188/1 від 07 жовтня 2021 року – 21 793,75 грн: 2 500,00 грн – основна сума боргу, 19 293,75 грн – заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 900,62 грн (78,46%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 грн, суд виходить з такого.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд вважає, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 16 000,00 грн є завищеною стосовно іншої сторони спору, а тому, за умови задоволення позовних вимог у повному обсязі, відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 846,00 грн (78,46%).

Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договорами № 3275208 від 15 вересня 2021 року та №0686766188/1 від 07 жовтня 2021 року в загальному розмірі 36 962 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 900,62 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 846,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення – 30 січня 2026 року.

Суддя О.В. Алексєєв