Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №212/8568/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/8568/25

2/212/462/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі представника позивача адвоката Шролик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на одну четверту частку квартири

встановив:

У липні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник – ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на одну четверту частку квартири.

Позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 є власницею трьох четвертих частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач набула право власності на одну четверту частку в квартирі на підставі договору дарування від 02 березня 2018 року, за яким ОСОБА_4 подарувала четверту частину квартири, а також на підставі договору дарування від 27 січня 2025 року, за умовами якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 половину вищезазначеної квартири. Вказана квартира належала ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Після смерті ОСОБА_6 , належну їй на праві власності половину квартири успадкувала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в рівних частках по одній чверті кожний. Власником решти чверті частки квартири є відповідач ОСОБА_2 , який набув її у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 жовтня 2003 року. Позивач з 12 липня 2021 року зареєстрована та постійно проживає в квартирі, несе одноособово тягар утримання, здійснює поточний ремонт та підтримує квартиру в придатному для проживання стані. Відповідач ніколи не проживав у квартирі, ніколи нею не користувався, не виявляє зацікавленості у житловому приміщенні, втратив будь-які зв`язки із житлом, за відомостями знайомих позивача, ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації.

На підставі викладеного, просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості однієї четвертої частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 136 225,00 гривень за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області, згідно з платіжним документом; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 25 липня 2025 року позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

На підставі ухвали суду від 30 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху повторно, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року витребувано з Міністерства соціальної політики України відомості відносно відповідача ОСОБА_2 .

На підставі ухвали суду від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку загального позовного провадження, відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву.

16 жовтня 2025 року на підставі ухвали суду задоволення клопотання представника позивача, витребувано з Другої Криворізької державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину видане 14 жовтня 2003 року реєстр за №1-2607; з КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» інформацію (архівну довідку) щодо власників нерухомого майна (квартири) розташованої за адресою АДРЕСА_2 .

12 листопада 2025 року відкладено судовий розгляду у справі, у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи та відсутності витребуваних у справі доказів.

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. У подальшому подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом здійснення оголошення про виклик особи в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань до суду не надав, правом на подання відзиву до суду не скористався.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що з ОСОБА_1 є добрими знайомими та близько 20 років товаришують. ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає останні 8 років разом із своїм чоловіком. З початку війни чоловік ОСОБА_1 проходить військову службу. ОСОБА_1 робить ремонт у квартирі, сплачує за комунальні послуги. В квартирі ОСОБА_1 вона часто гостювала, разом проводили свята. Також допомагала ОСОБА_1 здійснювати ремонт у квартирі. ОСОБА_2 , або ж інших осіб, окрім родини позивачки, ніколи у квартирі не бачила.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, пояснення свідка у справі, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 37,8 кв.м, на підставі договору дарування, серія та номер: 194, виданого 27.01.2025 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О., та 1/4 частка вказаної квартири на підставі договору дарування, серія та номер: 259, виданого 02.03.2018 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванової С.Я., що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2025. (а.с. 73)

Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16.02.1994, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 зазначені: ОСОБА_6 та члени її сім`ї – ОСОБА_5 . (а.с. 25, 83)

На підставі договору дарування від 27 січня 2025 року, позивач ОСОБА_1 27 січня 2025 року отримала від ОСОБА_5 1/2 частку квартири за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 16-18)

На підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 02 березня 2018 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 1/4 частку квартири за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 60-62)

Відповідно до копії Висновку щодо технічної можливості (неможливості) поділу об`єкту нерухомого майна, виданого ТОВ «Макспроект» від 09 липня 2025 року за №0665/07-2025, щодо технічної характеристики об`єкту: квартира АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 55,65 м2, житлова площа квартири 37,77 м2), за технічними показниками і враховуючи те, що об`єкт не має різних функціональних призначень окремих приміщень, не має окремі входи/виходи, 1/4 частка об`єкту складає площу, що менша за мінімальну площу однокімнатної квартири, об`єкт нерухомості не може бути поділений або з нього виділена 1/4 частка в окремий об`єкт нерухомості. (а.с. 8)

Згідно з копією Висновку про вартість об`єкта оцінки, виготовленого СОД ФОП « ОСОБА_8 », квартира за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 272 450,00 грн. (а.с. 9)

Відповідно до копії довідки про надання інформаційно-консультативних послуг ФОП ОСОБА_9 від 28.07.2025, оціночна вартість 1/4 частина трикімнатної квартири, загальною площею 55,70 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою, складає 136 225,00 грн, без ПДВ. (а.с. 81-82)

На підтвердження позовних вимог в матеріалах справи міститься копія Технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_10 на замовленням ОСОБА_1 . Загальна площа приміщень трикімнатної квартири становить 55,7 кв.м, житлова площа – 37,8 кв.м. (а.с. 84-88)

За відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади за №8685 від 05.06.2025 та Витягу з реєстру територіальної громади за №2025/007423240 від 05.06.2025, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.07.2021. (а.с. 10, 11)

На підтвердження сплати ОСОБА_1 комунальних послуг, нарахованих за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем надано до суду копії роздруківок квитанцій про оплату комунальних послуг, де платником зазначено ОСОБА_1 (а.с. 28-59)

За відомостями Головного управління ДМС у Дніпропетровській області від 06.06.2025 за № 1229-1078-1229-25, відповідно до обліку УМП ЄІАС ДМС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортом громадянина України не документувався. (а.с. 12)

Згідно з відомостями з Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Покровському районі Департаменту адміністративних послуг Управління з питань реєстрація місця проживання фізичних осіб від 08.08.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19.11.1982 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 08.08.2025 місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не зареєстроване у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. (а.с. 102)

Згідно з інформацією КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» від 20.10.2025 за № 1022, наданою на виконання ухвали суду від 16.10.2025, станом на 31.12.2012 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в КП «Криворізьке БТІ» ДОР» на ім`я: - ОСОБА_5 - 1/2 частка, згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 16.02.1994 видане Криворізьким управлінням житлово-комунального господарства, згідно розпорядження Ж-4990 від 06.12.1993 р.; - ОСОБА_2 - 1/4 частка, згідно свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.10.2003 посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Галяткіною В.О., реєстр за №1-2607; - ОСОБА_4 - 1/4 частка, згідно свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.10.2003 р. посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Галяткіною В.О., реєстр за №1-2607. (а.с. 119)

Відповідно до копії спадкової справи №590/2003, заведеної Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданої на виконання ухвали суду від 16.10.2025 року, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Другої держаної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4 із заявою від 02 червня 2003 року, ОСОБА_2 із заявою від 27 червня 2003 року. Також ОСОБА_4 зверталась до нотаріальної контори від свого імені та від імені ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини від 14 жовтня 2003 року. Квартира за адресою АДРЕСА_2 станом на 29.09.2003 року на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , по 1/2 частки квартири на кожного на підставі свідоцтва про право власності №Ж-512 від 16.02.1994 року. (а.с. 125-139)

У статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду з урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Тобто стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

З огляду на викладене, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161 св 23), від 04 грудня 2024 року у справі № 753/5150/22 (провадження № 61-5172св24), від 26 березня 2025 року у справі № 758/1302/23 (провадження № 61-17179св24).

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування статті 365 ЦК України. Виходячи із встановлених у справі обставин, з врахуванням при вирішенні спору інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Правомірність дій суду при встановленні вказаної вище обставини оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном».

Отже, припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення такого порушення, тому суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на відповідну частку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23) дійшов висновку, що право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на таку частку.

Відсутність конструкції «за наявності одночасно» у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду позивач просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з позивача вартість такої частки, посилаючись на те, що частка ОСОБА_2 у спільному майні є незначною та складає 1/4 частину, виділ такої частки у натурі є неможливим, що підтверджується висновком щодо технічної можливості (неможливості) поділу об`єкту нерухомого майна, виготовленого ТОВ «Макспроект» від 09 липня 2025 року за №0665/07-2025 (а.с. 8). Також зазначила, що ОСОБА_2 ніколи не проживав у квартирі та нею не користувався, не виявляє зацікавленості у житловому приміщенні, а тому тягар утримання майна повністю покладений на позивача, що підтверджується матеріалами справи та наданими суду показами свідка у справі.

Таким чином, установивши, що частка ОСОБА_2 є незначною та не може бути виділена в окремий об`єкт нерухомого майна, спільне користування квартирою є неможливим, відповідач не проживає у квартирі та відсутні відомості щодо його точного місця проживання, не проявляє жодного інтересу до свого майна, не бере участі в його утриманні, а припинення права на частку не завдасть істотної шкоди правам та інтересам ОСОБА_2 , при цьому позивач внесла на депозитний рахунок суду 136 225,00 грн, що відповідає реальній ринковій вартості 1/4 частки квартир, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному майні.

Суд зазначає, що втручання у право власності ОСОБА_2 у даній справі є правомірним та відповідає критерію «справедливої рівноваги» згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки наявні передбачені положеннями ч. 1 ст. 365 ЦК України правові підстави для припинення права власності останнього на частку у спільному майні та компенсації йому вартості належної частки квартири.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався та відзив до суду не подав, будь-які заперечення щодо позовних вимог від відповідача до суду не надходили.

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на одну четверту частку квартири підлягає задоволенню.

Як вже зазначалось, на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивачем ОСОБА_1 були внесені грошові кошти на депозитний рахунок суду в розмірі 136 225,00 грн, що підтверджується копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» за №0.0.4599540893.1 від 24.10.2025 року, та відповідає вартості 1/4 частки квартири відповідача ОСОБА_2 (згідно довідки ФОП ОСОБА_9 від 28.07.2025 про оціночну вартість 1/4 частина трикімнатної квартири, загальною площею 55,70 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2 , а.с. 81-82, 118). Вказані кошти підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації вартості однієї четвертої частки квартири.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору при зверненні до суду у розмірі 1362,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1218, 1223, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. , 11, 12, 13, 43, 81, 82, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279,280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на одну четверту частку квартири - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості однієї четвертої частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 136 225,00 грн (сто тридцять шість тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок) за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, згідно з платіжним документом – квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «Приватбанк» №0.0.4599540893.1 від 24.10.2025 року (на суму 136 225,00 грн).

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на одну четверту частку квартири АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 30 січня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис