Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №490/4513/25 — Миколаївський апеляційний суд

27.01.26

22-ц/812/315/26

Справа №490/4513/25

Провадження № 22-ц/812/315/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,

за участі представника позивача - Рудницького Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Кредобанк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох Л.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 29 травня 2018 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Кредобанк» кредитний договір №CL-113021 за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Зазначають, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 02 травня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 120 701,44 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 57 857,99 грн; заборгованості за відсотками - 62 843,45 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №CL-113021 від 29 травня 2018 року розмірі 120 701,44 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року у розмірі 57 857,99 грн за тілом кредиту, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 161,06 грн. в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за тілом кредиту, з чим в свою чергу він погоджується (у відзиві на позовну заяву), тож має непогашену заборгованість перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року у розмірі 57 857,99 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту, та підлягає стягненню з нього на користь Банку.

Проте у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом за вказаними договорами суд першої інстанції відмовив через наявність у відповідача пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В апеляційній скарзі АТ «Кредобанк» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати в цій частині, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за відсотками, що була нарахована за період до 04 березня 2022 року.

Так, вказує, що суд першої інстанції помилково застосував норму пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до всього періоду нарахування відсотків, не розмежувавши період до та після початку військової служби відповідача.

Зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, звільнення військовослужбовців від сплати відсотків за користування кредитом є тимчасовою пільгою, яка діє виключно в особливий період та протягом часу проходження військової служби. Зазначена норма не має зворотної дії в часі та не скасовує зобов`язань, що виникли до моменту мобілізації.

Вказують, що кредитний договір укладено 29 травня 2018 року. Відповідач призваний на військову службу 04 березня 2022 року. Отже, за період користування кредитними коштами з 29 травня 2018 року по 03 березня 2022 (включно) відповідач зобов`язаний сплачувати відсотки на загальних підставах відповідно до умов договору та статтей 526, 530, 629 ЦК України. Суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача від сплати відсотків за майже 4 роки користування кредитом у мирний час, що є прямим порушенням майнових прав банку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення.

Представник відповідача направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та відповідача, просила апеляційну скаргу залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 29 травня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-113021.

Відповідно до розділу 2 «Індивідуальні умови кредитування» кредитного договору сума кредиту становить 150 000,00 грн, який надається строком на 60 місяців (до 26.05.2023 року). Дата, в яку банк здійснює договірне списання щомісячного платежу, в порядку, передбаченому п.6.6 кредитного договору, та яка зазначається в графіку платежів за кредитним договором та розрахунку сукупної вартості кредиту, який є додатком №1 до кредитного договору та є його невід`ємною частино (надалі – графік платежів).

Розділом 3 «Порядок видачі кредиту» передбачено, що кредит видається позичальнику в безготівковій формі. Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від цього кредитного договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Згідно розділу 4 «Розрахунки між сторонами» кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 33,99%. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою 33,99% річних, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору. реальна річна ставка 39,81% річних.

Розділом 6 «Порядок повернення кредиту» цього кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 5 278 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців, з дати укладення договору. погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступній черговості: у першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом; поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у третю чергу: прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці( а.с.10-14).

Цього ж дня, 29 травня 2018 року відповідачем підписано Додаток №1 до кредитного договору № CL-113021 від 29 травня 2018 року «Графік платежів за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року та розрахунок сукупної вартості кредиту», в якому зазначено, що з 29 червня 2018 року по 29 квітня 2023 року позичальник має сплачувати банку щомісячно суму платежу у розмірі 5 278,00 грн, а 26 травня 2023 року у розмірі 5284,39 грн в рахунок погашення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом ( а.с.15).

Вказані вище кредитний договір № CL-113021 від 29 травня 2018 року та Додаток №1 до кредитного договору № CL-113021 від 29 травня 2018 року «Графік платежів за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року та розрахунок сукупної вартості кредиту» підписано ОСОБА_1 власноруч.

Згідно меморіального ордеру №28631284 від 29 травня 2018 року АТ «Кредобанк» здійснило перерахування 150 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , призначення платежу - надання кредиту, ОСОБА_1 , відповідно до кредитного договору № CL-113021 від 29.05.2018 ( а.с.57).

У статті 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позичальник ОСОБА_1 не заперечує укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та їх використання на умовах, погоджених сторонами на час укладення кредитного договору.

Позивачем у справі доведено порушення ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, у зв`язку із чим утворилася кредитна заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, проте не повернув їх, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості.

Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість застосування до даних правовідносин пільг, передбачених частиною 15 статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як відповідачем надано достатні докази того, що в період нарахування заборгованості за користування кредитом він був призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Проте з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до наданих розрахунків за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року у відповідача станом на 02 травня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 120 701,44 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 57 857,99 грн, заборгованість за відсотками - 62 843,45 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на вказане рішення, представник позивача погодившись із висновками суду як щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, так і звільнення відповідача на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від стягнення нарахованих Банком заборгованості по відсоткам з 04 березня 2022 року, між тим зазначав, що ухвалюючи рішення суд звільнив відповідача від сплати відсотків, що були нараховані за період до 04 березня 2022 року, що є прямим порушенням майнових прав банку.

Між тим, апелянт свого розрахунку заборгованості по процентам за період з 28 травня 2018 року по 03 березня 2022 року в апеляційній скарзі не навів, що є його обов`язком. За такого колегія суддів на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказах проводить свій розрахунок заборгованості по відсоткам.

Із витягу з наказу №35-ОС/дск від 06 березня 2022 року Управління СБУ в Миколаївській області, довідки від 22 травня 2025 року вбачається, що відповідач був призваний на військову службу та зарахований до списків особового складу з 4 березня 2022 року. А відтак перевірці підлягає період нарахування відсотків за користування кредитом з 29 травня 2018 року по 03 березня 2022 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки про особовому рахунку, за період з 29 травня 2018 року по 27 лютого 2022 року відповідачеві було нараховано до сплати відсотки за користування кредитним коштами у розмірі 149 537,46 грн., сплачено ним за це період 147900,47 грн., різниця - 1636 ,99 грн.

За період з 28 лютого по 28 березня 2022 року позивачем нараховано до сплати відсотки у розмірі 1504,33 грн.

Але зважаючи на те, що відповідача було призвано на військову службу 04 березня 2022 року, то за період з 28 лютого по 03 березня 2022 року до сплати належить 207,48 грн відсотків за користування кредитом (1504.33:29днів = 51.87 грн. в день; 51.87 х 4 дні=207.48 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за період 29 травня 2018 року по 03 березня 2022 року у розмірі 1844,47 грн.

За вищевказаних обставин, рішення суду згідно з пунктам 1,3 частини 1 статті 376 ЦПК України в частині відмови у задоволені позовних вимог АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсоткам у розмірі 1844,47 грн за період з 29 травня 2018 року по 03 березня 2022 року. А всього, з врахуванням стягнутої судом першої інстанції суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 57857,99 грн, слід стягнути 59702,46 грн.

Рішення суду в частині задоволення позову АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 57857,99 грн. та відмови у стягненні відсотків з 04 березня 2022 року не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового при зверненні до суду першої інстанції в розмірі 1198 грн. 19 коп. За такого це ж рішення суду в цій частині слід змінити.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, скасувавши рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то наявні підстави для відшкодування відповідачем позивачу судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 55 грн.69 коп. ( 59702.46х100%/120701.44= 49.46% - 47.95%(задоволені вимоги судом першої інстанції) = 1.53%; 3633.6х1.53%/100%).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-113021 від 29 травня 2018 року у розмірі 59702 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дві) грн 46 коп., яка складається із: 57 857 (п`ятдесяти семи тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн 99 коп. заборгованості за тілом кредиту, 1844 (тисяча вісімсот сорок чотири) грн 47 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 29 травня 2018 року по 03 березня 2022 року.

Це ж рішення суду в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1198 (одна тисяча сто дев`яносто вісім) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 55 (п`ятдесят п`ять ) грн 69 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.