Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №127/29332/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/29332/25

Провадження № 22-ц/801/437/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа № 127/29332/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

Рішення ухвалила суддя Дернова В. В.

Рішення ухвалено без повідомлення(виклику) сторін у м. Вінниця

Повний текст рішення складено 26 листопада 2025 року,

Встановив:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2021 року у цивільній справі №127/27481/20, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту розгляду цивільної справи № 127/27481/20 про стягнення х нього аліментів, яке ухвалене судом 11 лютого 2021 року, його сімейні обставини та матеріальне становище суттєво змінилися. На даний час він має іншу сім`ю і статус багатодітного батька. На його утриманні також перебуває дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина ОСОБА_5 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також діти дружини від попереднього шлюбу – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ущемляє права його членів сім`ї, так як 3/4 частини всіх видів його заробітку залишається на сім`ю з 5-ти осіб. Його грошове забезпечення є єдиним джерелом доходів до сімейного бюджету, тому він не взмозі сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

У іншій частині позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що суперечить нормам законодавства, положенням судової практики та не відповідає реальним обставинам справи, тому просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції помилково послався на п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, яким встановлено порядок та підстави для видачі судового наказу, оскільки аліменти з позивача на користь відповідача стягуються на підставі рішення суду від 11 лютого 2021 року. Позивач жодним чином не довів погіршення свого матеріального стану, а народження дитини у іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення аліментів. При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали надання матеріальної допомоги доньці у раніше встановленому розмірі матеріали справи не містять.

Позивач не лише не приймає участь у забезпеченні додаткових витрат на доньку, а й фактично намагається зменшити і так незначний, з урахуванням вартості проживання у Німеччині, розмір аліментів.

У встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_2 , у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що у зв`язку з перебуванням його дружини з березня 2025 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позов про зменшення розміру аліментів подано не лише з огляду на зміну сімейного стану, але й у зв`язку зі зміною матеріального стану позивача, оскільки на його утриманні перебувають не тільки діти, а й дружина.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Чернілевська Р. В. підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Кислов Ю. А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, підтримав наданий ним відзив і просить рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2021 року у цивільній справі № 127/27481/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 7).

02 липня 2019 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 02 липня 2019 року (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01 жовтня 2024 року (а. с. 12).

Дружина - ОСОБА_5 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 76 від 17 березня 2025 року.

Згідно довідки № 233652 Управління соціального захисту населення (Лівобережне) від 03 жовтня 2024 року у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є статус багатодітної сім`ї (а. с. 15).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції послався на те, що за наявності у платника аліментів більше однієї дитини стягнення аліментів у розмірі чверті заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину є необґрунтованим. Таким чином, суд вважає за можливе зменшити частку від доходу стягуваних з ОСОБА_2 аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини, враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та обставини справи (1/3 на двох дітей дорівнює 1/6 на одну дитину).

Апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач послався на зміну сімейного стану та народження в іншому шлюбі дитини, статус багатодітної сім`ї з урахуванням дітей дружини від попереднього шлюбу, а також на перебування дружини у декретній відпустці, що суттєво впливає на його матеріальний стан (а. с. 1-2).

За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно вимог статтей 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених випадків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 і 2 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України) та достатніми (стаття 80 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що «…зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем та суперечитиме її інтересам».

Таким чином зміна сімейного стану у зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі, а також перебування дружини позивача у декретній відпустці по догляду за дитиною не є підставою для обов`язкового зменшення розміру аліментів.

При цьому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 Верховний Суд наголосив, що основною метою стягнення аліментів є забезпечення належних умов для існування дитини. Відступ суду першої інстанції від "базової" частки 1/4 без належного обґрунтування є порушенням цього принципу. З огляду на це, встановлення судом розміру аліментів у розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, при наявності лише однієї дитини, на яку стягуються аліменти, є необґрунтованим відступом від загального правила про 1/4 частку на одну дитину та не відповідає принципу достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини, особливо з урахуванням стабільного доходу відповідача.

Апеляційний суд зазначає про те, що позивачем не надано суду доказів, що його матеріальний стан після ухвалення рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2021 року у цивільній справі № 127/27481/20 змінився (погіршився) та він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі; відсутність у нього рухомого майна на праві власності; що стан його здоров`я не дозволяє виконувати різного роду роботи пов`язані з фізичними навантаженнями, у зв`язку з чим він немає можливості влаштуватись на нову роботу.

При цьому позивач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, офіцером, та відповідно до довідки про доходи, отримані під час проходження військової служби за період з березня 2025 року по серпень 2025 року, він отримав дохід у розмірі 326 598,13 грн.

За таких обставин підстави для висновку про погіршення матеріального стану позивача ОСОБА_2 порівняно з часом ухвалення рішення від 11 лютого 2021 року у цивільній справі № 127/27481/20 відсутні, а матеріали справи таких обставин не підтверджують.

При цьому багатодітність сім`ї позивача ОСОБА_2 та наявність на його утриманні двох дітей нинішньої дружини від попереднього шлюбу не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на його рідну доньку.

По-перше, діти дружини позивача від попереднього шлюбу – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – мають рідного батька, який відповідно до статей 141, 150, 180 СК України зобов`язаний здійснювати їх утримання та виховання.

По-друге, на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів у цивільній справі № 127/27481/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уже був укладений, а отже зазначені обставини не є новими та не можуть слугувати підставою для перегляду розміру аліментів.

Таким чином, єдиною новою обставиною, на яку посилається позивач, є народження дитини у шлюбі з ОСОБА_8 та перебування її у відпустці по догляду за дитиною, що, як уже зазначалося, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Колегія суддів звертає увагу, що донька сторін має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а позивач зобов`язаний вживати всіх можливих заходів для належного виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Крім того, проживання дитини з одним із батьків за умови окремого проживання іншого об`єктивно створює додаткове навантаження щодо догляду та виховання дитини, що призводить до дисбалансу зусиль батьків, оскільки основний тягар фактично покладається на того з них, з ким дитина проживає, у даному випадку – на матір ОСОБА_1 .

На усе зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та помилково зменшив розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини від його заробітку (доходу).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко

І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складений 29 січня 2026 року