Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №742/3817/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/209/26

Єдиний унікальний № 742/3817/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., за участю секретаря судового засідання Голушко Н.А., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Маркович Андрій Юрійович, до Товкачівського старостинського округу №1 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Марковичем А.Ю., було подано до суду позов до Товкачівського старостинського округу №1 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, в тому числі, й на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Будучи спадкоємцем за законом, і прийнявши спадщину у встановленому законом порядку на інше майно, позивачу було відмовлено нотаріусом в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на даний житловий будинок через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність цього майна спадкодавцю, оскільки за життя мати не встигла зареєструвати право власності на будинок, що позбавляє позивача можливості реалізувати свої спадкові права. Тому позивач і звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спірну земельну ділянку після смерті батька.

У підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явилися, проте останній подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі, та розглянути дану справу за відсутності сторони позивача у підготовчому засіданні

Представник відповідача до суду також не з`явився, проте завчасно подала до суду заяву про розгляд справи без участі, а також зазначила, що виконавчий комітет Малодівицької селищної ради визнає даний позов (а.п.43).

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі докази та вивчивши всі матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.п.8)

Згідно з копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.9).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.19).

Відповідно до довідки, виданої Товкачівським старостинським округом № 1 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 147 від 14.06.2021, ОСОБА_1 дійсно проживала разом із своєю матір`ю — ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації, та вони вели спільне особисте селянське господарство (а.п.10).

Згідно з довідкою, виданою КП «Прилуцьким МБТІ» Чернігівської обласної ради №912 від 17.06.2025 вбачається, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.п.11)

Відповідно до виписки з погосподарської книги №1 за 1996-2000 роки Товкачівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, даний житловий будинок рахується за ОСОБА_2 (а.п. 20).

З метою визначення технічних характеристик нерухомого майна КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради була проведена технічна інвентаризація нерухомого майна, а саме: будинку садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та за результатом проведеної технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт від 09.05.2025 (а.п.13-15).

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №33 від 09.05.2025, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,8 кв.м., житлова площа 31,1 кв.м. (а.с.16-18).

Як убачається з копії звіту про незалежну оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 було надано висновок, за яким ринкова вартість будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.08.2025 без врахування ПДВ становить 87332,00 грн (а.п.30-36).

Відповідно до інформації № 618/01-16 від 19.08.2025, наданої Другою Прилуцькою державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.10.2021 приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. було заведено спадкову справу № 57/2021 (а. п. 46), що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 82253430 від 19.08.2025 (а. п. 47–48) та інформаційним повідомленням № 24/01-16 від 27.01.2026, наданим приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С. В. (а.п.53-54).

У зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на даний будинок, приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Радченко С.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що позбавляє її можливості реалізувати свої спадкові права, у зв`язку з чим позивач змушена була звернутися до суду з даним позовом (а.п.12).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України встановлено право спадкоємця прийняти спадщину або не прийняти її.

Як убачається з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті спадкодавця, оскільки у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а також частково успадкувала майно, належне спадкодавиці ОСОБА_2 .

Відповідно до абз.2 п.п.4.15, п.п.4.1.6. п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З наведеного вбачається, що вчинити нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, за відсутності правовстановлюючого документа на житловий будинок, який посвідчує право власності спадкодавця на житловий будинок, та реєстрації права власності - є неможливим.

А тому, позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, втрачає право на оформлення спадкового майна в нотаріальному порядку та вимушена звернутись за захистом до суду.

Відповідно до положень ст.ст.100, 101 ЦК Української РСР 1963 року (який діяв на час здійснення будівництва будинку) громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 «Особиста власність» цього ж кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Наведеною випискою з погосподарської книги №1 за 1996-2000 роки Товкачівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, підтверджується, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується саме за спадкодавцем ОСОБА_2 .

Отже, право власності на житловий будинок, після закінчення його будівництва, виникло за спадкодавцем у встановленому на час будівництва порядку, шляхом внесення запису у погосподарську книгу Товкачівської сільської ради.

А відповідно це надає право спадкоємцю успадковувати набутий у власність спадкодавцем за життя житловий будинок.

Згідно з абз. 6 п.3 ч.1 ст.2 Закону заявником є, зокрема, особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Згідно зі ст.31 Закону для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються, зокрема виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Тобто, наразі чинним законодавством надається право особі, яка здійснила будівництво житлового будинку до 05.08.1992 року на території сільської ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, зареєструвати право власності на житловий будинок в позасудовому порядку.

Одночасно згідно з ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Тобто, у зв`язку зі смертю власника житлового будинку ОСОБА_2 , зареєструвати право власності на будинок, не вбачається можливим.

Зазначені вище письмові документи свідчать, що будівництво будинку здійснювалось у відповідності із законом, яке діяло на час проведення такого, будівництво завершене і фактично у спадкодавця виникло право власності на будинок після внесення відомостей в погосподарську книгу Товкачівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Таким чином, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був набутий у власність спадкодавцем ОСОБА_2 у встановленому на той час порядку.

Згідно з п1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі по тексту Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, а отже це надає право особі довести своє право на нерухоме майно в судовому порядку, якщо це право не визнається або оспорюється.

Нотаріус не має можливості видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в зв`язку з тим, що згідно Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №296/5 від 22 лютого 2012 року, однією з умов видачі свідоцтва є необхідність надання належним чином оформленого правовстановлюючого документа на нерухоме майно та реєстрація права власності.

За наведених обставин, право позивача на спадкування житлового будинку після смерті спадкодавця підлягає захисту в судовому порядку і виходячи з приписів ст.16 ЦК України - це право підлягає захисту шляхом визнання права.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.3.1. інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних судам при вирішенні справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. З огляду на зазначене, набутий у власність спадкодавцем за життя житловий будинок є предметом спадкування і спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, оскільки іншого способу оформити право власності на житловий будинок чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи в сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд знаходить достовірно встановленим, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.1261 ЦК України є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і приймаючи до уваги, що спадкодавець за життя з певних причин, не зареєструвала свого права власності на спірний житловий будинок, тому позов про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,81,258-259,263-265,273,354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), представник позивача - адвокат Маркович Андрій Юрійович (РНОКПП– НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Товкачівського старостинського округу №1 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ- 04412490, місцезнаходження: вул.Слобідська, буд.3, с-ще. Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м. допоміжна 36,7 кв.м.; прибудова а1, сарай Б1.61, вбиральна У1. погріб Пг, огорожа №1, хвіртка №2, ворота №3, колодязь К, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд або на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга подані протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО