Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №303/73/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 29 січня 2026 р.

Справа: №303/73/26

Суддя: Заболотний А. М.

Справа № 303/73/26

2-о/303/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Машіка Олена Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем з 1990 року по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 . Після її смерті він звернулася до приватного нотаріуса Машіка О.М. із заявою про прийняття спадщини за померлою матір`ю ОСОБА_3 . Однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснено, що ним пропущено строк встановлений законом для прийняття спадщини так як він не був зареєстрований з померлою матір`ю за однією адресою на день її смерті, а тому вважається таким, що спадщину не прийняв. При цьому, заявник зазначає, що він разом із своєю сім`єю та матір`ю постійно проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що встановлення факту надасть змогу реалізувати право на оформлення спадщини після смерті його мами ОСОБА_3 у встановленого порядку, просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем з 1990 року по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09.01.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи до розгляду за участю заявника та заінтересованої особи. Судове засідання призначено на 30.01.2026 року.

Ухвалою суду від 30.01.2026 року задоволено заяву про виклик свідків.

Представник заявника ОСОБА_2 , адвокат Компанієць Н.Г., в судовому засіданні заяву підтримала, просила суд її задовольнити. Додатково пояснила, що по суті вимоги заяви полягають в необхідності встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.09.2021 року.

Також встановлено, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04.08.1969 року).

На підтвердження родинного зв`язку заявника з померлою суду також надано інші досліджені в судовому засіданні документи, що вказують на їхній родинний зв`язок.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Машіка О.М. листом від 22.12.2025 року відмовила заявнику ОСОБА_2 в оформленні спадкових прав у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 постійно та на момент відкриття спадщини проживав з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом на підставі заяви ОСОБА_2 було зареєстровано спадкову справу (номер у спадковому реєстрі № 75047874) після смерті ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що факт його постійного спільного проживання з матір`ю підтверджується показаннями свідків та іншими доказами. При цьому заявник зазначив, що метою встановлення такого факту є отримання можливості оформлення його спадкових прав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 до своєї смерті постійно проживала в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Квартира за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (померла матір), ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 (дружина заявника), ОСОБА_2 (заявник) та ОСОБА_6 (дочка заявника). Встановлене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.01.1996 року, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17677345 від 09.02.2008 року.

Відповідно до довідки № 04173 від 23.12.2025 року ТзОВ «Навібуд» на час смерті ОСОБА_3 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , крім неї були також зареєстровані ОСОБА_5 (дружина заявника) та ОСОБА_7 (син заявника).

З титульної сторінки абонентської книжки встановлено, що на ім`я заявника ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок та відповідно укладений договір № 2932 з ТзОВ «ДВС-САТ» (кабельне телебачення) за адресою АДРЕСА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що проживає по сусідству із померлою ОСОБА_3 близько 30 років за адресою АДРЕСА_2 . Також свідок показала, що добре знає сина померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який постійно, в тому числі і до смерті ОСОБА_3 , проживав разом з нею в квартирі. Додатково показала, що вона є перукарем, а тому часто бувала у них вдома де надавала свої перукарські послуги. ОСОБА_2 постійно допомагав матері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що проживає по сусідству із померлою ОСОБА_3 . Також свідок показав, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю та матір`ю разом постійно проживали в квартирі. При цьому ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю і на цей час там проживає.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.ст. 1220, 1222 ЦК України).

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17; від 18.11.2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02.04.2021 року в справі № 191/1808/19; від 28.04.2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 484/747/17).

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_2 та його матері як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини постійного проживання ОСОБА_2 з спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду у зв`язку з чим слід встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Окремо звертається увага на те, що у заявлених вимогах заявник просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем з 1990 року по день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час як правове значення для заявника має саме факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому з урахування позиції представника заявника, яка в судовому засіданні вказала, що метою звернення до суду є саме необхідність встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд задовольняє заяву частково.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Представник заявника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_4 ).

Повне рішення складено 30.01.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua