Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №303/6338/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/6338/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого: судді Собослоя Г.Г.

суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року у справі № 303/6338/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.02.2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №552589, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3 300 гривень, які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними.

22.02.2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №015-220221, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №552589 від 16.02.2020 року.

У свою чергу, 05.02.2024 року на підставі Договору факторингу №20240205/1, укладеного між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф», позивач набув права майнової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №552589 від 16.02.2020 року, розмір заборгованості позичальника за яким станом на 29.07.2024 року становить 14823,99 гривень з яких: 3 300 гривень заборгованість по тілу кредиту, 9395,10 гривень заборгованість по відсотках та 2 128,89 гривень інфляційні втрати.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Враховуючи наведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» суму заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №552589 від 16.02.2020 року в розмірі 14823,99 гривень, а також понесені судові витрати по справі з яких: 2 422,40 гривень судового збору та 7 000 гривень витрати на правничу допомогу.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року позов ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором №552589 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 16.02.2020 в розмірі 14 823,99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року у задоволенні заяви представника ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» про ухвалення додаткового рішення у справі № 303/6338/24 відмовлено, оскільки питання про розпроділ судових витрат було вирішено при ухваленні рішення, зокрема у стягненні їх з відповідача було відмовлено, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження таких витрат.

Не погоджуючись із рішенням в частині відмовлених позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артемінда-Ф» оскаржило таке в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що виразилися в порушенні ст. ст. 627, 628, 638, 903 ЦК України, зокрема, зазначає, що між позивачем та адвокатом Бачинським О.М. було укладено договір про надання правової допомоги, згідно пунктів 4.2, 4.4 якого Договору визначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн протягом 10 днів з моменту постановлення рішення суду. Разом з тим, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки обумовленим сторонами підпунктам 4.2., 4.4. Договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення у справі; не враховано умови договору про надання правової допомоги щодо фіксованого розміру гонорару сторони у справі та наявних у справі доказів, наданих адвокатом, а також неврахування висновків Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/8.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2024 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» судові витрати в ході апеляційного розгляду справи, що складаються з витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 4 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений цивільно-процесуальним законодавством строк стороною позивача не було подано до суду жодних доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, а тому будь-які правові підстави для їх компенсації за рахунок відповідача відсутні. Окрім того, звернув увагу на те, що в ході розгляду справи не було надано акту про надання правничої допомоги, хоча складення такого прямо передбачено Розділом 4 Договору про надання правової допомоги №20240720.2 від 20.07.2024 року.

Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України). Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено договір про надання правової допомоги № 20240720.2 від «20» липня 2024 року (а.с.41-43).

Як вбачається зі змісту підпунктів 1.2., 1.2.1. Договору про надання правової допомоги № 20240720.2 від 20 липня 2024 року, правова допомога за цим Договором полягає в захисті інтересів КЛІЄНТА у справі за позовом КЛІЄНТА до гр. ОСОБА_1 , РНОКПП(ІПН): НОМЕР_1 , за Договором № 552589 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.02.2020 р.

В договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7 000,00 грн., який повинен сплати адвокату клієнт у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (п.4.2 договору)

Відповідно до п.4.7 сума вказана в п.4.2 договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Із орієнтовного розрахунку суми судових витрат вбачається, що адвокатом були надані послуги згідно з Договором про надання правової допомоги № 20240720.2 від 20 липня 2024 року. У такому було визначено наступний перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) адвокатом Бачинським О.М. в суді першої інстанції:

- аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви;

- підготовка позовної заяви у справі;

- збирання доказів долучених до позовної заяви;

- підготовка та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи (а.с.50).

Відповідно до п.4.4. договору про надання правової допомоги клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.

Таким чином, понесення судових витрат, а саме витрат на правову (правничу) допомогу позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було підтверджено належними та допустимими доказами.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було додано платіжну інструкцію від 26.11.2024 про перерахування ТОВ «ФК» Артеміда-Ф» коштів адвокату Бачинському О.М. (а.с.96) та копію акту №1 від 26.11.2024 прийняття-передачі наданих послуг згідно наданого договору про надання правової допомоги №20240720.2 від «20» липня 2024 року, в якому міститься перелік виконаних робіт (наданих послуг) та вказана їхня вартість в розмірі 7000 грн (а.с. 97).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказувала, що «…гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Таким чином, оскільки гонорар адвоката визначено у формі фіксованого розміру, а не погодинної оплати, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено фактично понесених витрат на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не було додано жодних доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги, зокрема передбаченого Розділом 4 Договору Акту про надання правничої допомоги, не відповідають вимогам закону, відповідно до якого при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Акт про надання правової допомоги відповідно до положень пункту 4.8. Договору надається за результатом надання правової допомоги, тобто, згідно системного аналізу даного договору, після ухвалення судом рішення у справі, коли буде відомо результат розгляду заявлених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Досліджуючи подані представником позивача докази щодо наданої адвокатом правової допомоги, колегією суддів встановлено, що адвокат Бачинський О.М. в суму витрат на правову допомогу включив оплату послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви, оплату послуг за підготовку позовної заяви, оплату послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви та оплату послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд вказаної цивільної справи № 303/6338/24 судом першої інстанції було визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 74).

Позивачем було подано позовну заяву та додано до такої ряд документів в якості доказів по справі (а.с.1-70).

Надаючи правову оцінку належним та допустимим доказам понесення витрат на надання правової допомоги, наданих представником, судова колегія констатує, що сама справа про стягнення заборгованості є незначною за своєю складністю та відноситься до категорії малозначних із сталою судовою практикою.

Суд вважає безпідставним включення в суму витрат за підготовку та подання заяв у ході розгляду справи № 303/6338/24, оскільки такі не мали місце під час розгляду цієї справи.

За таких обставин, враховуючи доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК Артеміда–Ф» витрат на правничу допомогу, через порушення норм процесуального права, підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст 376 ЦПК України, та ухваленню в цій частині нового рішення, яким вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК Артеміда–Ф» витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, визначивши до стягнення 3000 грн. у відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт просить також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, визначивши суму судових витрат в розмірі 4000 грн. Позивачем до апеляційної скарги додано розрахунок суми судових витрат із детальним описом робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 303/6338/24 за апеляційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2024.

У вказану суму апелянт включив послуги адвоката, зокрема і за підготовку та подання заяв та скарг, клопотань чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи в апеляційній інстанції.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду оскаржено лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з аналізу ст, ст. 133, 137, ч. 3 ст 141, колегія суддів вважає, що на відповідача не можуть бути покладені витрат и на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині, яка не стосується правовідносин, які склались між позивачем та відповідачем; не стосується вирішення позовних вимог – не стосується вирішення спору по суті. Скарга подана лише у зв`язку з позицією суду першої інстанції щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу, не стосується дій відповідача, які призвели до звернення ТОВ «ФК Артеміда–Ф» до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопад 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, м. Львів, вул. С.Бандери,87, оф 54, код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда – Ф» судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: