Вирок від 29 січня 2026 р. у справі №686/1715/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1715/26

Провадження № 1-кп/686/722/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому кримінальне провадження № 12021243000002045 за обвинуваченням:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван, Вірменія, вірменина, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, проживаючого у АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України,

та

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кишинів, Республіка Молдова, молдованина, громадянин Республіки Молдова, із середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , востаннє засудженого вироком Хмельницького апеляційного суду від 19.05.2022 за ч. 2 ст. 332-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке повністю відбув,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в наступному.

Він та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження №12025240000000888, з метою виготовлення саморобного вибухового пристрою шляхом поєднання промислових та саморобних елементів, влітку 2021 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (дата, місце, час, спосіб), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вступили в попередню змову між собою.

Так, ОСОБА_4 діючи умисно, реалізуючи спільний злочинний умисел на виготовлення саморобного вибухового пристрою за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (дата, місце, час, спосіб) привласнив споряджений корпус промислово виготовленої ручної оборонної осколкової гранати «Ф-1» та уніфікований підривач (запал) типу «УЗРГМ».

Тоді, як особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження №12025240000000888 діючи умисно, реалізуючи спільний злочинний умисел на виготовлення саморобного вибухового пристрою за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (дата, місце, час, спосіб) привласнила магніт, ізоляційну стрічку та металевий дріт.

Продовжуючи злочинний умисел на незаконне виготовлення саморобного вибухового пристрою за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (точна дата та час не встановлено), але до 22.10.2021, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження №12025240000000888, знаючи вимоги законодавства України про те, що вибухові пристрої відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, положенням п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (далі – Переліку), п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576 (далі – Положення), п.п. 1.1, 8.1 - 8.3, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, всупереч вказаним нормам закону виготовили саморобний вибуховий пристрій, що містить елементи, як промислового так і саморобного виробництва.

Зокрема, за допомогою ізоляційної стрічки до торцевої частини корпусу гранати прикріпили магніт, у корпус гранати закрутили уніфікований підривав дистанційної дії типу «УЗРГМ» та до кільця підривача закріпили відрізок шнура, інший кінець якого приєднали до металевого гака, які у своєму конструктивному поєднанні утворюють саморобний вибуховий пристрій.

Крім того, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження №12025240000000888, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (дата, час, спосіб) усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті незаконне зберігання вибухового пристрою вступили в попередню змову між собою.

Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне зберігання вибухового пристрою за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (дата, місце, час) але до 22.10.2021, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження №12025240000000888, після незаконного виготовлення саморобного вибухового пристрою, знаючи вимоги законодавства України про те, що вибухові пристрої відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, положенням п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (далі – Переліку), п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576 (далі – Положення), п.п. 1.1, 8.1 - 8.3, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, всупереч вказаним нормам закону, зберігали його у приміщенні квартири АДРЕСА_3 до невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше ніж до 22.10.2021.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263-1 КК України (незаконне виготовлення вибухового пристрою, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне зберігання вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

14 січня 2026 року між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень на наступних умовах.

Обвинувачений повністю визнає свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень та співпрацює із органом досудового розслідування.

Сторони погодили призначити ОСОБА_4 покарання:

-за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

-за ч. 2 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку.

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що знаючи вимоги законодавства України про те, що вибухові пристрої відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, положенням п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ (далі – Переліку), п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 № 576 (далі – Положення), п.п. 1.1, 8.1 - 8.3, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, всупереч вказаним нормам закону, повторно здійснив придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

В кінці вересня 2021 року, точної дати досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи у місті Хмельницькому під час зустрічі із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, погодився на пропозицію за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США закріпити саморобний вибуховий пристрій до днища автомобіля марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200» д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, порушуючи вищевказані норми законодавства, в середині жовтня 2021 року, точної дати досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно отримав від невстановленої особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження саморобний вибуховий пристрій, що містить в собі елементи, як промислового так і саморобного виробництва, а саме конструктивно поєднанні між собою споряджений корпус промислово виготовленої ручної оборонної осколкової гранати «Ф-1», уніфікований підривач (запал) типу «УЗРГМ», ізоляційна стрічка, магніт, відрізок шнура та металевий гак, тим самим придбав вказаний пристрій шляхом його привласнення.

Тоді ж, достовірно знаючи, що цей предмет є саморобним вибуховим пристроєм, не маючи передбаченого Законом дозволу на право придбання, зберігання та носіння вибухових пристроїв, ОСОБА_5 умисно, незаконно помістив вибуховий пристрій у шухляду шафи у квартирі АДРЕСА_3 , після чого зберігав його до 22.10.2021.

Надалі, 22.10.2021, у вечірню пору доби, ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне носіння та зберігання вибухового пристрою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, здійснив перенесення саморобного вибухового пристрою без передбаченого Законом дозволу на територію автомобільної стоянки розташованої по вул. Прибузькій, 3/1 у м. Хмельницькому, де закріпив саморобний вибуховий пристрій під днищем автомобіля марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200» д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, 22.10.2021 в період часу з 22:30 по 23:35 під час проведення огляду місця події, а саме автомобіля марки «ТОYОТА» моделі «LAND CRUISER 200» д.н.з. НОМЕР_1 , який був розташований на паркомісці №148 автомобільної стоянки «ДЮСШ №3», розташованої по вул. Прибузькій, 3/1, у м. Хмельницький, на днищі автомобіля під водійським сидінням було виявлено саморобний вибуховий пристрій.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне придбання, зберігання та носіння вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу).

14 січня 2026 року між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_7 укладена угода про визнання винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на наступних умовах.

Обвинувачений повністю визнає свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та співпрацює із органом досудового розслідування.

Сторони погодили призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Судом встановлено, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованим. Обвинувачені свою винуватість у вчиненому визнають повністю, цілком розуміють права, визначені ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 ч. 2 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом, та наполягають на затвердженні угод про визнання винуватості.

Прокурор та захисники підтвердили, що їм зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, та просять затвердити угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Зміст угод про визнання винуватості, умови та порядок їх укладення відповідають вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 цього Кодексу, для відмови в затверджені угод не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угод враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, інтересам суспільства не суперечить, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення ними нових правопорушень. При цьому, враховано ступінь тяжкості вчиненого, особу винних та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачені на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувають, не одружені, не працюють. ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України є раніше не судимою особою. ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Судом береться до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому, співпрацює із органом досудового розслідування, що пом`якшує покарання і дає підстави застосувати ст. 75 КК України.

Приймаючи до уваги характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєного, з урахуванням особи винних, суд дійшов висновку укладені між прокурором і обвинуваченими угоди про визнання винуватості затвердити та призначити їм узгоджене сторонами покарання.

Питання речових доказів слід вирішити згідно з ст. 100 КПК України, а накладені арешти підлягають скасуванню.

Обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередні, оскільки не змінились ризики, враховані при обранні та продовженні таких запобіжних заходів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Укладену 14 січня 2026 року між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 2 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

В строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 зарахувати час його перебування під вартою з 04.02.2025 до 21.07.2025 включно.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України, ОСОБА_4 зобов`язати періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити попередній, - заставу.

Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., внесену 18.07.2025 згідно з ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 16.07.2025 (квитанція № 0.0.4464893945.1 - повернути ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 55680 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 18 коп.

Укладену 14 січня 2026 року між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_5 угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбуття покарання час його перебування під вартою з 27.06.2025 до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 залишити попередній, - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 19455 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 39 коп.

Речові докази:

-автомобіль марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 200» д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити за належністю ОСОБА_9 ;

-змиви, зразки букального епітелію, паперові стакани, кулькові ручки, первинні упакування, марлеві тампони, трубку для алкотестера, візитну картку, недопалки, пістолет «Wolther mod.PP», чотири набої, предмет зовні схожий на магазин до пістолету, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області та СУ ГУНП в Хмельницькій області, - знищити;

-мобільні телефони «ОРРО», «Readmi», «Samsung», «Xiaomi», планшет «Lenovo», флеш-носій «USB Disk Recorder», - залишити за належністю ОСОБА_10 ;

-мобільні телефони «Readmi», «Samsung», «Nomi», «Honor», «IPhone», спортивні штани «PUMA», куртку «Columbia», спортивну кофту сірого кольору, одинадцять скетч-карт - залишити за належністю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;

-кросівки «Nike», які знаходяться в камері зберігання речових доказів Хмельницького СУ ГУНП в Хмельницькій області, - передати за належністю ОСОБА_11 ;

-карту пам`яті з відеореєстратора, відеореєстратор «Dahua», мобільні телефони «Samsung», «IPhone», «HUAWEI», флеш накопичувачі, - залишити за належністю ОСОБА_13 ;

-мобільний телефон «HUAWEI», - залишити за належністю ОСОБА_14 ;

-диски для лазерних систем зчитування, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешти, накладені на зазначене вище майно ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.10.2021, 26.10.2021 та 18.12.2023.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду