Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №465/146/26 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Дата: 28 січня 2026 р.

Справа: №465/146/26

Суддя: Коліщук З. М.

465/146/26

3/465/786/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

29.01.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4, ст. 124, КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556893 від 01.01.2025, ОСОБА_1 01.01.2026 о 20:30 у м. Львів, вул. Нечуя-Левицького, 15, керуючи транспортним засобом Subaru Forester д.н.з. НОМЕР_1 не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не зреагувала на її зміну, у результаті чого втратила керування транспортним засобом та здійснила наїзд на перешкоду у вигляді бардюру і металевого стовпця, по інерції автомобіль зачепив фасад будинку, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив п.2.3.б.ПДР; п.12.1.ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556909 від 01.01.2025, ОСОБА_1 01.01.2026 о 20:30 у м. Львів, вул. Нечуя-Левицького, 15, керуючи транспортним засобом Subaru Forester д.н.з. НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на перешкоду бардюр і металевий стовпець, а також пошкодивши фасад будинку після чого місце пригоди залишила, чим порушив п.2.10.а.ПДР, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просила провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушенн,я передбаченого ст. 122-4, ст. 124 КУпАП. Зазначила, що працює лікарем анестезіологом у КНП ЛОР "Львівський обласний клінічний лікувально - діагностичний кардіологічний центр" та 01.01.2026 прямувала на роботу. Під час керування її автомобіль занесло у зв`язку із тим, що було слизько, а тому вона не могла справитись із керуванням транспортного засобу по незалежній від неї причини та вжити заходів для уникнення дорожньо-транпспортної пригоди. У зв`язку з цим автомобіль наїхав на бордюр тротуару та зазнав серйозних пошкоджень. Жодних транспортних засобі не було. Через те, що вона, ОСОБА_1 , мала бути на нічному чергуванні о 20.45, переконавшись, що її автомобіль не заважає нікому, викликала евакуатор, повідомила про ДТП та залишита свій номер телефону.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові докази, суддя дійшла наступного висновку.

За порушення вимог п.2.10.а ПДР України передбачена відповідальність, встановлена ст. 122-4 КУпАП, а саме за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона складу правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП включає три обов`язкові ознаки: а)діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б)наслідки (пошкодження транспортних засобів); в)причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Згідно з п. 2.3.б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пункт 2.10 «а» ПДР України зобов`язує водія, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556893 від 01.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556909 від 02.01.2026, схему місця ДТП, рапорт інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП Зубань Л. від 01.01.2026, пояснення ОСОБА_1 від 01.01.2026, пояснення ОСОБА_2 від 01.01.2026.

Як убачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася за умов мокрого та слизького дорожнього покриття, що підтверджується схемою місця події та поясненнями ОСОБА_1 . Саме ці обставини стали причиною втрати керованості транспортним засобом та настання події, а тому це вважається як обставина непереборної сили і вона не могла справитись із керуванням транспортного засобу по незалежній від неї причини та вжити заходів для уникнення дорожньо-транпспортної пригоди.

Будь-яких інших достатніх та переконливих доказів того, що водій ОСОБА_1 , порушила вимоги п. 2.3.б, 12.1 ПДР України, який зазначені в протоколі, суду не надано.

Таким чином, суддя дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На підставі викладеного, суддя дійшла висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке їй ставиться у провину, та стверджували, що її дії знаходились у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Через те, що вона, ОСОБА_1 , мала бути на нічному чергуванні о 20.45, де є єдиним лікарем-анастазіологом у медичному закладі, переконавшись, що її транспортний засіб не заважає іншим, залишила автомобіль і вжила заходів для повідомлення про ДТП та не уникала з`ясування обставин, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи наведене вище, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст.124 КУпАП.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст.124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя З.М. Коліщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua