Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №953/580/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/580/26

н/п 1-кп/953/568/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Харкові кримінальне провадження № 12025226130000615 від 16.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Скадовськ Херсонської області, із повною загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх осіб та осіб похилого віку не має, особою з інвалідністю та військовослужбовцем не являється, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2025 о 21:37, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у приміщенні холу 8го поверху гуртожитку, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Електроінструментальний, буд. 6, на ґрунті особистих неприязних відносин, вступив у словесний конфлікт із раніше незнайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході словесного конфлікту, ОСОБА_3 , діючи умисно, з раптово виниклим протиправним умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи у положенні стоячи навпроти потерпілого обличчям до обличчя, наніс один удар кулаком правої руки в область лівої частини щелепи ОСОБА_4 .

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-2101/2025 від 31.12.2025, потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці проекції лівого кута нижньої щелепи з розповсюдженням на вертикальну частину лівої гілки нижньої щелепи, що відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, за участі захисника – адвоката ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, враховуючи, що обвинуваченим надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, про що потерпілим неповнолітнім ОСОБА_4 , в присутності законного представника ОСОБА_6 , надано відповідну заяву, та розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, особою з інвалідністю та військовослужбовцем не являється.

Щодо пом`якшуючих покарання обвинуваченого обставин, відповідно до ст. 66 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своїх чисельних рішеннях (ВС ККС №759/7784/15-к від 22.03.2018 року; № 756/4830/17-к від 09.10.2018 року).

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Проте матеріали провадження не містять будь-яких об`єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченого, окрім формального визнання своєї провини в загальних межах.

Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, те що потерпілим є неповнолітня особа, і вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, в межах санкції ст. 125 ч.1 КК України, у вигляді громадських робіт.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, окрім підстав, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя ОСОБА_1