Рішення від 16 грудня 2024 р. у справі №405/8709/23 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/8709/23

Провадження №2/405/1487/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Тарасенко Р.П., Нетесі С.М.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1 та в її інтересах представника – адвоката Іванова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу № 405/8709/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди, спричиненої насильством в сім`ї, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Іванов С.І. (діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1063921 від 20.10.2023 року) в інтересах позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом, в якому (позові) просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що в період часу з 2013 року до листопада 2023 року позивач та відповідач перебували у шлюбі, під час якого відповідач ОСОБА_2 грубо ігнорував право позивача ОСОБА_1 на рівність у вирішенні питань щодо побудови сімейних відносин, на повагу до неї, її честі та гідності, вчиняв насильство у сім`ї по відношенню до неї, а саме: 03.03.2023 року о 13:00 год. за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщенні КНП «ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА ЛІКАРНЯ КРОПИВНИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 , яка працює старшою медичною сестрою в КНП «ЦМЛ КМР», в присутності інших працівників медичного закладу, домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу, що могло завдати шкоди її психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда у справі №405/1608/23 від 14.03.2023 року, за якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП. Крім того, 02.02.2023 року близько 15:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , що полягало у висловлюванні на адресу останньої нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, а також погрожував виселити її зі спільного житла, що могло завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 , та за даним фактом постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда (справа №405/906/23) ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Окрім того, 29.06.2023 року о 22:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у словесних образах та погрозах, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та психологічному здоров`ю ОСОБА_1 , та на підставі постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда (справа №405/4646/23) ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Зазначив, що вказані факти систематичного домашнього насильства підтверджується відповідями Кропивницького районного управління поліції на адвокатський запит, а саме: довідками про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненнях ОСОБА_1 від 18.02.2023 року, 03.03.2023 року та від 30.06.2023 року.

Внаслідок протиправної поведінки відповідача, вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства по відношенню до позивача, нею перенесений глибокий емоційний та психологічний стрес, що призвело до гіпертонічної хвороби II ступеню, а також появою у зв`язку з цим гострої реакції на стрес. Виражений тривожно депресивний синдром, що підтверджується випискою із медичної карти ОСОБА_1 .

Також зазначив, що згідно з висновком психолога мобільної соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства 45.1 м. Кропивницького за кожним фактом вчинення домашнього насильства, що перелічено вище і підтверджено судовими рішеннями зазначено, що ОСОБА_1 має високий рівень ситуативної тривожності, високий рівень невротизації, внутрішнього напруження, страху за свою безпеку, погане самопочуття у зв`язку з вчиненням щодо неї домашнього насильства психологічного, економічного та фізичного характеру з боку її чоловіка. У зв`язку з переживанням насильства з боку її чоловіка у неї став регулярно підвищуватися тиск, з`явилися проблеми зі сном, розлади харчування (схудла на 20 кг.). Як висновок, психолог зазначає, що ситуація, пережита клієнткою, призвела до нанесення їй психологічної травми, погіршення фізичного здоров`я, що доводить факт домашнього насильства.

З огляду на викладене вище, посилаючись на ст.23 ЦК України, положення Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення відповідачем неправомірної поведінки, зокрема, насильства в сім`ї, та спричинену моральну шкоду внаслідок насильства, вчиненого відповідачем відносно неї, вона оцінює в розмірі 200 000,00 грн., яку просила стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Надано учасникам справи процесуальний строк для надання заяв по суті справи.

13 лютого 2024 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Івановим С.І. в порядку ст.49 ЦК України подана заява про збільшення позовних вимог, зареєстрована судом за вх. №3539, зазначивши на обґрунтування заяви, що первісною позовною вимогою ОСОБА_1 , було стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 за систематичне вчинення ним домашнього насильства, яке мало системний характер, внаслідок чого у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я. Крім того, у зв`язку з систематичним вчиненням психологічного насилля, ОСОБА_1 , з метою відновлення психологічного стану, звернулася до фахівця в галузі психології на реабілітаційні тренінги, за які ОСОБА_1 , сплатила на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 18 000 грн., у зв`язку з чим, просила збільшити позовні вимог на зазначену суму, стягнувши з ОСОБА_2 і матеріальну шкоду в розмірі 18 000 грн.

Ухвалою суду 11 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи по суті:

Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник – адвокат Іванов С.І. в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, зважаючи на доводи, викладені в позові, просили позов задовольнити, та, крім того, позивач ОСОБА_1 зазначила, що в період перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, вона зазнавала систематичного домашнього насильства психологічного характеру з боку відповідача ОСОБА_2 , який влаштовував сварки, у зв`язку з чим їй доводилося неодноразово викликати поліцію, на відповідача складалися відповідні матеріали за вчинення домашнього насильства відносно неї, що встановлено постановами Ленінського районного суду м. Кіровограда, які набрали законної сили. На даний час шлюб з відповідачем розірвано, однак їй було завдано моральну шкоду, що, в свою чергу, призвело до погіршення стану її здоров`я.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, причини не явки суду не відомі, при цьому, будучи присутнім в судовому засіданні 02 грудня 2024 року просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зважаючи на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, зареєстрований судом 25.09.2024 року за вх. №25501, за яким зазначив, що наданими позивачем доказами не доведено причинний зв`язок між домашнім насильством та нанесенням моральної шкоди, а лише зазначено у виписці із медичної карти стаціонарного хворого №5396 від 14.11.2023р., що ОСОБА_1 вважає себе хворою декілька років на тлі психоемоційних навантажень (родинні скандали та розлучення), та у висновку психолога від 13.11.2023 року, що ОСОБА_1 , як Клієнт повідомила, що дуже тривожиться через можливість її примусового виселення з дому, оскільки кривдник багато разів про це говорив й погрожував викинути її речі, зраджує її з іншою жінкою. Крім того, зазначив, що протягом жовтня-листопада 2023 року відбувалися підготовчі дії з проведення весілля сина позивача, що також могло вплинути на емоційний стан позивача. Крім того, 24.04.2023 року позивачем самостійно було скасовано місце реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що факт подружньої зради та процес розлучення є підставами для стресу, й надані позивачем докази більше свідчать не про отримання моральної шкоди внаслідок домашнього насильства, а про родинні сварки та усвідомлення позивачем неможливості подальшого проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, зазначив, що він не хотів образити позивача, однак зустрів іншу жінку, шлюб з позивачем розірвав в судовому порядку, більш того, відповідач не хотіла виселятися з належного йому будинку, провокувала його на сварки та конфлікти, під час яких викликала поліцію. Зазначив, що не знімає з себе провини за словесні образи щодо позивача, однак фізичної сили, агресій та насильницьких дій, ним до позивача не застосовувалося, на підставі чого, вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає та не є пропорційним моральним стражданням позивача.

Заслухавши позивача та в її інтересах представника, зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог та у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, який регулює спірні правовідносини сторін та є такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу, серед іншого, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.8, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, з 22.01.2020 року, який було розірвано в судовому порядку за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2023 року (справа №405/1876/23).

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.03.2023 року о 13 год. 00 хв. за адресою: м. Кропивницький, вул. С.Хороброго, 3-а, в приміщенні КНП «ЦМЛ КМР», ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу, що могло завдати шкоди її психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з довідкою про результати проведеної перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_1 , складеною інспектором сектору ПДН Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Віталієм МИХАЙЛЕВСЬКИМ, 03.03.2023 року о 12:45 год. телефоном на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» надійшло-повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за яким просила притягнути до відповідальності її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож: АДРЕСА_5 , з яким вона не проживає, та який вчинив домашнє насильство відносно неї. Повідомлення зареєстровано до ІКС ІПНП (журналу єдиного обліку) № 7854 від 03.03.2023 року Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області. В ході проведення перевірки було опитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що 03.03.2023 року близько 13:00 год. вона перебувала на робочому місці в КНП «ЦМЛ КМР» за адресою: м. Кропивницький, вул. С. Хороброго, 3-а, куди прийшов її чоловік ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння та вчинив сварку, в ході якої почав ображати її грубою нецензурною лайкою, на зауваження не реагував. Також було опитано свідків даної події, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала письмове пояснення, за яким зазначила, що всі факти, викладені в заяві ОСОБА_1 повністю відповідають дійсності. В діях ОСОБА_2 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та відносно останнього 03.03.2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ №327295. Також з гр. ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення домашнього насильства в майбутньому.

Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 березня 2023 року (справа №405/1608/23), яка набрала законної сили 25 березня 2023 року, за зазначеними вище фактом, ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Оголошено ОСОБА_2 усне зауваження. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Крім того, 02.02.2023 року близько 15:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , що полягало у висловлюванні на адресу останньої нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, а також погрожував виселити її зі спільного житла, що могло завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з довідкою про результати проведеної перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_1 , складеною інспектором сектору ПДН Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Єлизаветою ШУРАКОВОЮ, 02.02.2023 року о 15:15 год. телефоном на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, щоб притягнути до відповідальності її чоловіка гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та який в стані алкогольного сп`яніння погрожував викинути речі з будинку, поміняти замки та погрожував фізичною розправою. Повідомлення зареєстровано до ІКС ІПНП (журнал єдиного обліку ) № 4250 від 02.02.2023 року Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області. Опитана під час проведення перевірки ОСОБА_1 пояснила, що 13.02.2023 року близько 15:15 год. зателефонував чоловік ОСОБА_2 , та повідомив, що змінює замки в будинку, в якому разом проживають, викидає її речі на вулицю та погрожував фізичною розправою. Звинувачував, що вона пограбувала його. В подальшому встановлено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №233412 від 02.02.2023 р., винесено терміновий заборонний припис серії АА №164950 від 02.02.2023 р. Також з гр. ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення домашнього насильства в майбутньому.

Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 березня 2023 року (справа №405/906/23), яка набрала законної сили 01 квітня 2023 року, ОСОБА_2 на підставі ст.22 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 846049 від 02.02.2023). Оголошено ОСОБА_2 усне зауваження. Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрито.

Окрім того, 29.06.2023 року о 22:30 год., ОСОБА_2 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у словесних образах та погрозах, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та психологічному здоров`ю ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з довідкою про результати проведеної перевірки інформації, викладеної у зверненні ОСОБА_1 , складеною старшим інспектором сектору ПДН Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Віталієм МИХАЙЛЕВСЬКИМ від 30.06.2023 року, 29.06.2023 року телефоном на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , за яким просила притягнути до відповідальності її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож: АДРЕСА_5 , який вчинив домашнє насильство відносно неї. Повідомлення зареєстровано до ІКС ІПНП (журналу єдиного обліку) № 24671 від 29.06.2023 року Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області. В ході проведення перевірки було опитано ОСОБА_1 , яка пояснила, що 29.06.2023 року близько 22:30 год. вона перебувала за місцем проживання та до неї прийшов її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона не проживає, в стані алкогольного сп`яніння та вчинив сварку, вході якої почав ображати її грубою нецензурною лайкою та погрожувати, на зауваження не реагував. Також було опитано свідків даної події, а саме гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначила, що всі факти, викладені в заяві ОСОБА_1 повністю відповідають дійсності. В подальшому було встановлено, що в діях ОСОБА_2 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та відносно нього 30.06.2023 року складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ №242008. Також з ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення домашнього насильства в майбутньому.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2023 року (справа №405/4646/23), яка набрала законної сили 25 липня 2023 року, за зазначеним фактом, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовим рішенням, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, на підставі чого, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такою особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Тим самим, наявність вини у діях відповідача ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно позивача ОСОБА_1 , у даному випадку, встановлено і не підлягає доказуванню.

Крім того, з письмових доказів, судом також встановлено, що згідно з висновком психолога від 13 листопада 2023 року, складеного за підписом керівника мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства 45.1 м.Кропивницького, кандидата психологічних наук ОСОБА_6 , мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства 45.1 м.Кропивницький 06.02.23 від Департаменту соціального захисту Кропивницької міської ради було отримано повідомлення щодо факту вчинення гендерно зумовленого насильства стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіком ОСОБА_2 про що здійснено запис у журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі МБ 45.1 м.Кропивницький. Здійснивши телефонну розмову з ОСОБА_1 постраждала повідомила, що над нею було вчинено домашнє насильство психологічного характеру з боку її чоловіка, а саме: ображав грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та виселенням з будинку. Постраждала, яка боялася побоїв чоловіка, викликала патрульну поліцію, яка, виїхавши до місця проживання сім`ї, склала адміністративний протокол (серія ВАБ № 846049 від 02.02.2023 за ч. 1 ст. 173-2) та винесла ТЗП кривднику (серія АА № 164950 від 02.02.2023). Постраждалій було проведено соціальне роз`яснення щодо її прав та можливостей, надано першу психологічну допомогу, запропоновано прийти на офіс мобільної бригади для отримання соціально-психологічних послуг.

11.02.2023 з клієнткою на базі офісу (вул. Шатіла, 12) було проведено психологічне консультування, психодіагностика за методиками “Самопочуття, активність, настрій”. “Діагностика рівня невротизації Вассермана”, “Діагностика рівня тривожності Спілбергера”, проективний малюнок “Мій настрій”. За даними спостереження за клієнткою, на основі бесіди з нею, за результатами проведеної психологічної діагностики було виявлено, що клієнтка має високий рівень ситуативної тривожності, високий рівень невротизації, внутрішнього напруження, страху за свою безпеку, погане самопочуття у зв`язку з вчиненням щодо неї домашнього насильства психологічного, економічного та фізичного характеру з боку її чоловіка. Клієнтка повідомила, що дуже тривожиться через можливість її примусового виселення з дому, оскільки кривдник багато разів про це говорив і погрожував викинути її речі, зраджує її з іншою жінкою. Окрім психологічної допомоги, соціального роз`яснення щодо можливості звернення до поліції та суду для покарання кривдника за домашнє насильство, психоедукації про види та наслідки насильства для неї, клієнтку було перенаправлено до безоплатної первинної правової допомоги, видано рюкзачок з гігієнічним набором для постраждалих від Фонду ООН в галузі народонаселення UNFPA.

10.03.23 від Департаменту соціального захисту Кропивницької міської ради було отримано повторне повідомлення з поліції щодо факту домашнього насильства над ОСОБА_1 її чоловіком. Мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги було проведено телефонне консультування із надання психологічної допомоги у зниженні стресу, отриманого під час факту насильства, складений план безпеки постраждалої, зроблено оцінку потреб, запропоновано довготривалий соціально-психологічний супровід, поселення в безпечне місце. На той момент клієнтка відмовилася від надання послуг мобільною бригадою та іншими суб`єктами взаємодії з надання допомоги постраждалим від насильства. Клієнтка повідомила, що її чоловік вчиняв насильство психологічного характеру: ображав, обзивав, хотів ударити на робочому місці у присутності колег, тому вона викликала поліцію. Працівниками СПДН ВП Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 327295 від 03.03.2023 р., тому поки не потребує допомоги, поліція провела з кривдником роз`яснювальну роботу.

08.11.2023 року ОСОБА_1 самостійно звернулася до мобільної бригади за допомогою. Зателефонувати заздалегідь вона не змогла, оскільки чоловік незаконно утримує її речі вдома, де залишилися номери телефонів мобільної бригади, змінив замки і привів додому співмешканку, незважаючи на те, що вони ще офіційно не розлучені. Клієнтка повідомила, що продовжує зазнавати домашнього насильства психологічного, економічного характеру, а саме: чоловік принижує її гідність, обзиває, висловлює погрози вбити, бив її, вигнав з дому, утримує речі вдома, змінив замки. Насильство продовжує вчиняти поза межами її проживання, особливо на робочому місці. Клієнтка знімала побої в медичній установі та подала позов до суду щодо покарання кривдника та розлучення. Клієнтці було роз`яснено про можливість отримання обмежувального припису, повернення особистих речей та техніки, можливість проживання в притулку для постраждалих від домашнього насильства.

Клієнтка повідомила, що у зв`язку з переживанням насильства з боку її чоловіка у неї став регулярно підвищуватися тиск, з`явилися проблеми зі сном, розлади харчування (схудла на 20 кг). Клієнтка при проведенні психологічного консультування була в пригніченому стані, плакала, говорила, що стомилася від переживань та постійних побоювань з приводу фізичної розправи її чоловіка, проявляла підвищену тривожність, страх, апатію, виражала бажання розірвати з чоловіком стосунки назавжди, хоче мати можливість жити окремо, оскільки домашнє насильство не припиняється, носить тривалий характер, чинить негативний вплив на її здоров`я і кожного разу клієнтка боїться за власну безпеку і те, що чоловік обманним шляхом заволодів спільним майном.

Робота з ОСОБА_1 продовжується, її справа передана кейс-менеджеру для подальшої тривалої психосоціальної роботи і соціального супроводу у вирішенні юридичних, майнових, психологічних, економічних проблем.

Таким чином, можна констатувати, що ситуація, пережита клієнткою, призвела до нанесення їй психологічної травми, погіршення фізичного здоров`я, що доводить факт домашнього насильства.

Крім того, згідно з випискою КНП «Центральна міська лікарня Кропивницької міської ради» із медичної картки стаціонарного хворого №5396, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 02.11.2023 року по 14.11.2023 року з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст.2 ризик 3, та супутній діагноз: гостра реакція на стрес. Виражений тривожно – депресивний синдром.

Окрім того, з зазначеної виписки вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до медичного закладу зі скаргами на підвищення АТ до 180/100, що супроводжується головним болем розпираючого характеру в потиличній та скроневих ділянках, головокружінням, нудотою, перебоями в роботі серця, загальною слабкістю та страхом смерті. З анамнезу захворювання також вбачається, що ОСОБА_1 вважає себе хворою декілька років, коли на тлі психоемоційних навантажень (родинні скандали та розлучення) з`явились та почали наростати вище перераховані скарги. В зв`язку з прогресуючим погіршенням стану здоров`я доставлена родичами до приймального відділення, оглянута, госпіталізована. Окрім того, під час перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 була обстежена психологом та психіатром, за заключенням яких зазначено про можливість депресії важкого ступеню. Можливі труднощі з тривогою важкого ступеню. Ймовірність ПТСР. Гостра реакція на стрес. Виражено тривожно – депресивний синдром.

Законом, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VII від 07.12.2017 року.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3 ч.1 ст.1 Закону).

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 Закону).

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до п.п.6, 8 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особа, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки (п.12 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя (п.1); колишнє подружжя (п.2).

За приписами пункту 9 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що постраждала особа має право на відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров`ю, у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов`язана з їх розміром.

Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями зазначеної статті також визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або без діяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд у свої постановах зауважує, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, параграф 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За викладених обставин, виходячи з заявлених позивачем ОСОБА_1 підстав позову, суд приходить до висновку, що доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у моральних (душевних) переживаннях та стражданнях, яких вона (позивача) зазнала у зв`язку з вчиненням відповідачем відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, що доведено преюдиційними судовими рішеннями в справах про адміністративні правопорушення (№ 405/1608/23, №405/906/23, 405/4646/23), і згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню, - знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, при цьому, зазначені підстави для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та доведеними, та, в свою чергу, відповідачем, - не спростовані.

При цьому, при визначені розміру моральної шкоди суд враховує роз`яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за якими факт заподіяння моральної шкоди пов`язується не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та потребують від позивача додаткових зусиль для організації життя.

В свою чергу, згідно з висновком психолога мобільної соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства 45.1 м. Кропивницького за кожним фактом вчинення домашнього насильства, що підтверджено судовими рішеннями, ОСОБА_1 має високий рівень ситуативної тривожності, високий рівень невротизації, внутрішнього напруження, страху за свою безпеку, погане самопочуття у зв`язку з вчиненням щодо неї домашнього насильства психологічного, економічного та фізичного характеру з боку її чоловіка. У зв`язку з переживанням насильства з боку її чоловіка у неї став регулярно підвищуватися тиск, з`явилися проблеми зі сном, розлади харчування. Як висновок, психолог зазначає, що ситуація, пережита клієнткою, призвела до нанесення їй психологічної травми, погіршення фізичного здоров`я, що доводить факт домашнього насильства.

З огляду на викладене вище, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, та, відповідно, визначає розмір компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., який, на думку суду, буде адекватним моральним стражданням позивача.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту завдання їй моральної шкоди, зокрема причинного зв`язку між домашнім насильством та нанесенням моральної шкоди на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищезазначеними встановленими судом обставинами та оціненими судом доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено також вимогу до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов`язаних зі зверненням до фахівця в галузі психології на реабілітаційні тренінги у ФОП ОСОБА_3 в розмірі 18 000 грн., з приводу чого судом зазначається наступне.

Психосоціальна допомога - це діяльність, спрямована на задоволення психологічних і соціальних потреб людей з метою покращення якості їхнього життя шляхом надання доступу до інформації про психічне здоров`я, розвитку навичок подолання стресу, психологічної стійкості і психологічного відновлення, підтримки, орієнтованої на зменшення почуття соціальної ізоляції, розвитку здатності до самовизначення і самозарадності.

Судом встановлено, що 04 грудня 2023 року, після звернення позивача з позовом до суду про стягнення моральної шкоди (24.11.2023) між ФОП ОСОБА_3 , як Психологом та ОСОБА_1 , як Клієнтом укладено Договір про надання психологічних послуг, за яким Психолог надає платні психологічні послуги Клієнту, а Клієнт отримує психологічні послуги, передбачені даним Договором та визначаються через запит Клієнта.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що за надання психологічних послуг Психолог отримує від Клієнта грошову винагороду у встановленому розмірі. Оплата здійснюється протягом доби у день отримання психологічних послуг.

Згідно з Додатком до Договору про надання психологічних послуг від 04 грудня 2023 року на виконання договору сторони погоджуються з наступним планом надання послуг: предметом послуг є: консультації психолога; індивідуальні зустрічі відбуваються особисто/за допомогою інтерв`ю, з періодичністю 1 раз на тиждень, вартість послуги 2 000 грн. за 1 сесію.

Згідно з сертифікатом Благодійного Фонду «Здоров`я жінки та планування сім`ї» ОСОБА_3 успішно пройшла 5-ти денний тренінг для медичних працівників (40 навчальних годин) на тему: «Комплексна медична допомога постраждалим від ґендерно зумовленого насильства, в тому числі сексуального насильства під час збройного конфлікту».

Згідно з дублікатами чеків АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 було здійснено 9-ть оплат по 2 000 грн. від 04.12.2023 року, 12.12.2023 року, 20.12.2023 року, 29.12.2023 року, 05.01.2024 року, 12.01.2024 року, 19.01.2024 року, 29.01.2024 року та 02.02.2024 року в загальному розмірі 18 000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 , з призначенням платежу: сплата за психологічні послуги.

Згідно з ч.9 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім`ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено, що її звернення до фахівця в галузі психології після подання позову до суду про стягнення моральної шкоди, було взаємопов`язане з вчиненням домашнього насильства відносно неї, а не з встановленими їй супутніми діагнозами, відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5396, зокрема, вираженого тривожно – депресивного синдрому та можливої депресії важкого ступеню, які встановлені лікарем психіатром та психологом КНП «Центральна міська лікарня Кропивницької міської ради», на підставі чого в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди - витрат, пов`язаних зі зверненням до фахівця в галузі психології на реабілітаційні тренінги в розмірі 18 000 грн., - слід відмовити за недоведеністю.

При цьому, щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, та враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 200 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш ИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, спричиненої насильством в сім`ї, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок домашнього насильства, в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 200 грн.

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова