Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №348/3157/25 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3157/25

Провадження № 2/348/404/26

29 січня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гураша М.В.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє – адвокат Гураш М.В.. звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 14 листопада 2015 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім та проживає з позивачем. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2023 року шлюб між сторонами було розірвано. Цим же рішенням позивачу відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_4 . На протязі останнього часу відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина, хоча має таку можливість, оскільки має постійне місце роботи в компанії «Нафтогаз України», Добровільно врегулювати дане питання сторони не змогли. Позивач сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітнього сина від шлюбу з відповідачем, в зв`язку з цим зазнає значні труднощі із-за відсутності належної матеріальної допомоги із сторони відповідача. На даний час позивач не має постійного місця роботи, так як займається вихованням і доглядом неповнолітнього сина, хоча намагається заробити кошти шляхом різних заробітків. Будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства не має, також підприємницькою діяльністю не займається, свого житла та земельної ділянки не має, її матеріальне становище потребує від відповідача коштів на утримання неповнолітнього сина. Відповідач працездатний, має постійне місце роботи, отримує сталу заробітну плату, розмір якої від позивача приховує та витрачає на свої особисті потреби.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати пов`язані з оплатою на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити, пояснила що з відповідачем вони не проживають разом майже три роки. Відповідач за домовленістю надає грошові кошти на дитину приблизно 2500 грн в місяць, але вона бажає, щоб розмір аліментів був визначений офіційно рішенням суду у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гураш М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві. Зазначив, що позивач має право просити стягнути аліменти саме у частці від доходу відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі. Додатково зазначив, що в нього з позивачем була угода про сплату аліментів у розмірі 1500 грн, але він платив по 2500 грн, так як влаштувався на більш оплачувану роботу. Він офіційно працює, має дохід, не є особою з інвалідністю, інших утриманців не має, згоден платити аліменти у розмірі 1/4 частки його доходу щомісячно.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 14 листопада 2015 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2023 року розірвано. Цим же рішенням позивачу відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_4 (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого батьком зазначено відповідача ОСОБА_2 (а.с. 9).

Позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується відповідно витягами з реєстру Пасічнянської територіальної громади за №2023/010244250 від 14 грудня 2023 року та за №2025/018422499 від 09.12. 2025 року (а.с.6-7).

На даний час позивач не має постійного місця роботи, хоча намагається заробити кошти шляхом різних заробітків. Будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства не має, підприємницькою діяльністю не займається, свого житла та земельної ділянки не має, її матеріальне становище потребує від відповідача коштів на утримання неповнолітнього сина. Дані обставини стверджуються актом обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача, від 09 грудня 2025 року, складеним депутатом Пасічнянської сільської ради (а.с.5)

Між сторонами була укладена угода про добровільну сплату аліментів, однак, позивач бажає, щоб розмір аліментів був визначений офіційно рішенням суду у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу відповідача.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2026 рік в Україні встановлено Законом «Про Державний бюджет на 2026 рік». Так, статтею 7 вказаного Закону на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня – 2817 грн, віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.

Доказів того, що відповідач не може надавати своєму малолітньому сину матеріальну допомогу суду надано не було. Позовні вимоги відповідач визнав. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законник підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_5 та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення свого сина. Судом встановлено, що дитина проживає з матір`ю, а, отже, на неї покладено більше турбот щодо утримання неповнолітнього сина.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідачем періодично надавалася допомога на утримання дитини. Судом також враховано, що відповідач є молодою людиною працездатного віку, який на теперішній час офіційно працевлаштований, отримує сталий дохід. Інших неповнолітніх дітей та утриманців відповідач не має.

Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дитини судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.

В даному випадку суд приходить до висновку, що розмір допомоги, яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільної дитини, повинен забезпечувати належний рівень його життя, а саме: необхідного харчування, медичного догляду, лікування, тощо.

Приймаючи таке рішення, суд виходив із встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину певного віку та того, що батьки в рівній мірі повинні забезпечувати необхідні умови для існування дитини.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини та на підставі ст. 183 СК України вважає можливим визначити розмір аліментів на законодавчо встановлених загальних підставах у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття дитиною.

Згідно ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача, однак з урахуванням того, що відповідач визнав позовні вимоги, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з нього підлягає стягненню в дохід держави 50 відсотків судового збору, який мав бути сплачений при поданні позову, тобто 605,60 грн.Іншу частину судового збору у розмірі 605,60 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. позивач надав суду: ордер від 09.12.2025 року, договір про надання правничої допомоги № 150 від 09.12.2025, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Гурашем М.В., квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 74926307 від 09 грудня 2025 року на суму 3 500 грн, акт виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 29.01.2026 (а.с. 11-15).

Оскільки позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу у сумі 3500,00 грн, суд прийшов до висновку, що понесені позивачем витрати є розумними, доцільними та спів мірними, виходячи із складності та категорії справи, тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на зазначену суму.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.12-13,76-81, 95, 133,137, 141,206, 263- 265, 273, 274-279, 354-355, 430 ЦПК України,

ст.180-183, 191 СК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/ 4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 50 відсотків судового зборуу розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Іншу частину судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Гураш Михайло Васильович, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Гетьмана Мазепи, 31А.

Повний текст рішення складений 30.01.2026.

Суддя Т.А.Бурдун