Вирок від 26 січня 2026 р. у справі №207/7885/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/7885/25

№ 1-кп/207/177/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62025050010011922 за звинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який на підставі наказу №132 від 09.05.2024 року перебуває на посаді гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового зводу 1 штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

-28.05.2012 року Дружківським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

-13.01.2014 року Дружківським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки на підставі ст.71 КК України до відбуття покарання частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Дружківського міського суду від 28.05.2012 року та призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

-01.02.2017 року Краматорським міським судом за ст.297 ч.3, ст.15 ч.3 ст.297 ч.3, ч.1 ст.70 КК Украини до позбавлення волі на 4 роки та 2 місяці, на підставі ст.71 КК України до покарання приєднано не відбуту частину покарання по вироку Дружківського міського суду від 13.01.2014 року та призначено 4 роки 5 місяців позбавлення волі, звільненого 06 листопада 2019 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців;

-07.10.2020 року Дружківським міським судом Донецької області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, приєднано невідбуте покарання за викором від 01.02.2017 року , остаточно до відбування 4 роки позбавлення волі; строк покарання рахувався з 31.03.2020 року;

звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її в посаді гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст 17,65 Конституції У країни, ст. 17 Закону У країни «Про оборону У країни», ст.ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволі (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати так дозволи (накази), 25 липня 2024 року приблизно, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 пунктом тимчасової дислокації на території АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) з лікувального закладу, а саме мобільного госпіталю СЗ ПХШ К 2 із дислокацією у м. Куп`янськ Донецької області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим протизаконно припини виконувати конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та проводив час на власний розсуд за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та був відсутній на військовій службі до 22.10.2025 року, до моменту встановлення працівниками ВП №2 Кам`янського РУП ( на території Південного району міста Кам`янське), після чого злочин було припинено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що повністю визнає себе винуватим за пред`явленим обвинуваченням, не оспорює обставини вчинення злочину, тому не вважає необхідним виклик та допит свідків, дослідження їх показів, котрі надані під час досудового слідства. Пояснив, що відбував покарання за вироком суду у Донецькій області, після початку бойових дій був переведений до виправної установи у м. Рівне, там звільнився умовно-достроково та був мобілізований до ЗСУ, потім отримав поранення у руку та був направлений до шпиталю під м. Харковом, після перебування у шпиталі тиждень, залишив шпиталь без будь-якого дозволу від командування та поїхав до Рівного, потім до м. Кам`янського, де був затриманий. Продовжити війсьову сліжбу бажання не виявляє, не має навичок, просить не призначати йому суворого покарання.

Вина ОСОБА_4 , крім його показів щодо визнання вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів:

-актом службового розслідування від 06 липня 2024 року (том №1, арк.с.10-15);

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2024 року №376 щодо проведення службового рослідування за фактом самовільного залишеннячастини солдатом ОСОБА_4 (том №1, арк.с.16-17);

-рапортом ТВО командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , що 27 червня 2024 року з лікування не повернувся солдат ОСОБА_4 , гранатометник 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти (том№1, арк.с.18).

-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2024 року ОСОБА_8 , що солдат ОСОБА_4 зарахований до списку особового складу частини (том №1, арк.с.23);

-медично карткою на ОСОБА_4 , який був поранений (том №1, арк.с.26);

-військовим квитком серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_4 - солдат придатний до військової служби (том №1, арк.с.28-30);

- довідка-доповідь № 1253-д щодо факту самовільного залишення медичного закладу військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 (том №1, арк.с.31-32).

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 жовтня 2025 року (арк.с.44-45), обвинуваченого затримано 22.10.2025 року.

Виходячи з зібраних у кримінальному провадженні доказів, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у нез`явленні його вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад 3 (три) доби, вчиненому в умовах воєнного стану, повністю доведеною і кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2004 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданим ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованих ОСОБА_4 діянь і ніким не оспорюються, суд приходить до висновку, що діяння, які вчинені обвинуваченим дійсно мали місце, вони містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і ОСОБА_4 винуватий у їх вчиненні, так як він, будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану та самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує обставини та тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працював, будучи працезданим, за місцем несення служби характеризується негативно; щиро розкаявся у скоєному, що відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання; відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, тому суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі.

В даному випадку Законом № 2839-IX від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023 року, частину першу статті 75 після слів "кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією" доповнено словами та цифрами "кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці", тобто посилено закон про кримінальну відповідальність в частині неможливості застосування положень ст. 75 КК України стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, в тому числі за ч.5 ст.407 КК України. Аналогічні обмеження були внесені і до ст. 69 КК України, а тому не може йтися про зворотну дію закону та застосування ст. 5 ККУкраїни. Застосуванню підлягає виключно ст. 4 ККУкраїни. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, яке слід відбувати реально, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 23 жовтня 2025 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті; зазначений запобіжний захід в подальшому був обраний ухвалою суду від 17.12.2025 року з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у строк призначеного ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за цим вироком зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 22.10.2025 року по день набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 підлягає залишенню на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк відбування покарання підлягає обчисленню з дня набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373- 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні злочину за ч. 5 ст.407 КК України і призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу затримання, тобто з 22 жовтня 2025 року.

Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 22.10.2025 року по день набрання вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції .

Суддя ОСОБА_1

.