Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №932/13932/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/13932/25

Провадження №2/932/3280/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі: головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В:

Основні процесуальні рішення та дії.

29.09.2025 позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить встановити факт проживання однієї сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня 2018 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 02.10.2025 відкрито загальне позовне провадження.

13.11.2025 відповідачем подано відзив.

13.11.2025 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 11.12.2025 закрито підготовче провадження, судове засідання призначено на 20.01.2026.

20.01.2026 суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив докази, допитав свідків, заслухав виступи учасників в судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відкладено на 29.01.2026 о 09:15 год.

Узагальнені доводи позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач є невісткою ОСОБА_4 . Син останньої та чоловік позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього стан здоров`я ОСОБА_4 почав погіршуватися, позивачка їй допомагала а з жовтня 2018 року почала проживати разом із нею однією сім`єю до смерті ОСОБА_4 у 2024 році.

Необхідність встановлення факту спільного проживання позивач обґрунтовує бажанням успадкувати майно ОСОБА_4 , у якої відсутні ніші спадкоємці.

В судовому засідання представник позивача підтримав вимоги позову.

Узагальнені доводи відповідача.

У відзивs відповідач заперечує проти задоволення позову з наступних підстав відсутності доказів на підтвердження позовних вимог. Зокрема позивач та ОСОБА_4 зареєстровані за різними адресами, акт про фактичне проживання не є беззаперечним доказом, факт піклування позивача про ОСОБА_4 спростовується зверненням останньої за гуманітарною допомогою.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, наголосила на тому, що показання свідків не є беззаперечним доказом.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_6 , прізвище після укладення шлюбу « ОСОБА_7 » (позивач).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Довідкою від 18.10.2024 підтверджується, що позивач була замовником кремації ОСОБА_4 .

Місце проживання позивача ОСОБА_3 зареєстровано по АДРЕСА_1 з 12.07.2002, що вбачається із її паспорта громадянина України.

Місце проживання позивача ОСОБА_4 було зареєстровано по АДРЕСА_2 з 06.02.1964, що вбачається із її паспорта громадянина України.

На момент смерті ОСОБА_4 належало 69/100 частин будинку та земельна ділянка по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, державним актом про право приватної власності на землю та витягом з Державного реєстру речових прав.

Позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини 03.12.2024.

23.05.1995 ОСОБА_4 складено заповіт на ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мануйленко А.О. від 30.06.2025 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 з підстав відсутності документів, які підтверджують родинні відносини між ними.

На підтвердження факту спільного проживання позивача та ОСОБА_4 з кінця 2018 року по жовтень 2024 року по АДРЕСА_2 позивачем надано акт про постійне проживання від 06.08.2025, засвідчений керівником Квартального комітету №6 Шевченківської у м. Дніпрі ради.

Такий факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які проживають в сусідніх будинках по АДРЕСА_2 . Також свідки стверджували про спільне харчування позивача та спадкодавця, спільну оплату житлово-комунальних послуг, спільне обробляння городу, купування ліків та продуктів позивачем для ОСОБА_4 .

Також позивачем надано договори оренди квартири укладені у 2018 та 2023 роках, згідно яких вона передала у володіння інших осіб квартиру, у якій зареєстровано її місце проживання.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст. 1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 у справі №461/4689/15, від 10.10.2019 у справі №520/8495/17, від 31.03.2022 у справі №461/4532/20, від 20.02.2023 у справі №520/11160/18, від 08.08.2023 у справі №752/13615/20-ц, від 25.06.2024 у справі №125/1873/22, від 06.03.2025 у справі №521/729/20, від 07.05.2025 у справі №283/2703/23, від 07.08.2025 у справі №466/11802/21.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.01.2020 у справі №490/10757/16, від 21.03.2019 у справі №461/4689/15-ц, від 03.11.2022 у справі №361/4744/19, від 26.10.2023 у справі №522/14664/21, від 21.10.2024 у справі №522/11976/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки суду.

Єдиний спадкоємець як за заповітом так і за законом ОСОБА_4 , її син ОСОБА_5 помер до смерті ОСОБА_4 .

Інших спадкоємців після ОСОБА_4 не встановлено.

Відтак позивач може претендувати на спадкування після неї як спадкоємець четвертої черги.

Позивач подала заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки.

На підтвердження факту спільного проживання позивача із спадкодавцем з 2018 року по 2024 року свідчать акт про спільне проживання та показання свідків.

Вказані прямі докази узгоджуються з іншими встановленими обставинами, зокрема із похилим віком спадкодавця (станом на 2018 рік їй було 80 років), смертю її єдиного сина – чоловіка позивача у 2014 році (відповідно й наявністю родинного зв`язку позивача та спадкоємця), відсутністю інших осіб, які опікувалися спадкоємцем, фактом здачі позивачкою свого житла в оренду, фактом кремації спадкодавця за замовленням позивача.

Відтак, суд приходить до переконання про те, що висновок про існування стверджуваної обставини спільного проживання позивача та спадкодавця, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Факт реєстрації місця проживання позивача та спадкодавця за різними адресами не заперечує вказаного висновку.

Заперечення відповідача про те, що показання свідків не є беззаперечним доказом відхиляються судом, адже показання свідків узгоджуються із іншими обставинами, про що вказано вище.

Крім того судом враховано певну складність доказування обставин у даній справі, а саме логічну відсутність інших доказів.

Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 212 грн.

Враховуючи факт задоволення позову судовий збір слід покласти на відповідача.

З огляду на наведене суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовільнити.

Встановити факт проживання однієї сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня 2018 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, адреса реєстрації місця проживання – проспект Дмитра Яворницького 75 в м. Дніпрі) в користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження – АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 212 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський