Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №452/3321/25 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий - суддя Ференц Р.І., секретар судового засідання - Баранишин Д.В.,

Справа № 452/3321/25

Провадження №2/458/31/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивачка - ОСОБА_1 ,

представник позивачки адвокат Крушельницька М.Р.,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні позивача ОСОБА_3

третя особа без самостійних вимог - Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - повноважний представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представником позивача по справі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.09.2025 року в Самбірський районний суд Львівської області засобами потового зв`язку АТ «Укрпошта» від представника позивачки - адвоката Крушельницької М.Р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, у якій позивачка просить встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Нижнє Висоцьке Львівської області (паспорт НОМЕР_1 ), який зник безвісти 28 серпня 2024 року в районі населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка народилась у с. Веселий Кут Черкаської області; внести зміни до актового запису складеного виконавчим комітетом Веселокутської сільської ради Шполянського району Черкаської області 08 вересня 2003 року за № 1, про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: вказавши в графі «Батько» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 року у провадження судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіної О.П. передана дана справа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо. Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб.

СТИСЛИЙ ВИКЛДАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ:

Позиція особи, яка подала заяву.

Позивачка ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає, що її біологічні батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в період часу 2001 - 2010 роки проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в с. Веселий Кут Звенигородського району Черкаської області. ОСОБА_4 визнавав себе батьком, надавав матеріальне утримання, однак оскільки мама не перебувала у зареєстрованому шлюбі, відомості у свідоцтві про народження про батька були внесені зі слів матері. Протягом значного періоду часу батьки проживали однією сім`єю, потім уклали шлюб, вели спільне господарство, мали спільні права і обов`язки. Батько Позивача має рідних сестер і братів, Відповідач та Третя особа є рідними сестрами батька Позивача. Згідно сповіщення від 03.10.2024 року ОСОБА_4 зник безвісти, 29 квітня 2025 року у Позивача та Третьої особою - рідної сестри батька Позивача було відібрано зразки букального епітелію з метою встановлення того факту, що Третя особа є рідною тіткою Позивача. Нею було проведено біологічну експертизу з рідною сестрою ОСОБА_4 , якою було встановлено біологічну спорідненість між позивачкою і третьою особою як між рідною тіткою і племінницею з вірогідністю 99.9996%. Таким чином, даний висновок є доказом факту батьківства ОСОБА_4 щодо доньки ОСОБА_1 .

Представник позивачки адвокат Крушельницька М.Р. в судовому засіданні подану заяву підтримала і просила таку задовольнити, оскільки зазначила, що факт батьківства підтверджується письмовими доказами, висновком експертизи.

Позиція відповідача.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, просила такий задовольнити, оскільки вказала, що її рідний брат ОСОБА_4 , проживаючи в с. Веселий Кут Звенигородського району Черкаської області в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , займався вихованням і утриманням спільної дитини, ОСОБА_6 , позивачки по справі, про яку завжди говорив як про дочку і як дочки відносився.

Позиція третіх осіб.

Третя особа на стороні позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала, не заперечила проти задоволення такого, пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 , зі слів якого знала, що за час його проживання в с. Веселий Кут Звенигородського району Черкаської області в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 народилася позивачка по справі ОСОБА_7 , інших дітей не мав, повідомляв, що це його рідна дочка. Вона здавала зразки ДНК, які підтвердили що вона рідною біологічною тіткою ОСОБА_6 , позивачки по справі.

Третя особа без самостійних вимог - Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повноважний представник не прибув, не забезпечила самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтверджуючим документом про вручення ухвали про відкриття провадження та заяви.

Заяви (клопотання) учасників справи.

03.09.2025 року подано позовну заяву.

17.10.2025 року відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву.

27.10.2025 року представник позивачки адвокат Крушельницька М.Р. подала клопотання про участь в судовому засідання в дистанційному режимі.

28.10.2025 року третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 подала пояснення третьої особи.

27.11.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» від представника позивача адвоката Крушельницької М.Р. надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання.

04.12.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» від представника позивача адвоката Крушельницької М.Р. надійшло клопотання, в якому просить витребувати з Шполянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про наявність або відсутність дітей у громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Нижнє Висоцьке, Львівської області (паспорт НОМЕР_1 ).

04.12.2025 року засобами підсистеми «Електронний суд» від представника позивача адвоката Крушельницької М.Р. надійшло клопотання про доручення доказів.

07.01.2026 року третя особа без самостійних вимог Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надало інформацію.

Від позивачкиі та її представника, а також від інших учасників справи інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіної О.П. від 08.09.2025 року матеріали справи передано за територіальною юрисдикцією на розгляд до Турківського районного суду Львівської області з підстав, які вказані в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року прийнято до розгляду заяву, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, відкрито підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, в судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року надано дозвіл представнику позивачки адвокату Крушельницькій М.Р. на участь в судовому засідання в дистанційному режимі.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду справу, визначено дати судового засідання.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року клопотання представника позивачки адвоката Крушельницької М.Р. від 27.11.2025 року про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено, повернуто зі стадії розгляду по суті справи до стадії підготовчого провадження справи, визначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі, клопотання представника позивачки адвоката Крушельницької М.Р. від 04.12.2025 року про витребування доказів задоволено, витребувано з Шполянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про наявність або відсутність дітей у громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Нижнє Висоцьке, Львівської області (паспорт НОМЕР_1 ), призначено до судового розгляду цивільну справу, визначено дати судових засідань.

Судові засідання про справі було проведено 29.10.2025 року, 18.11.2025 року, 20.11.2025 року, 24.11.2025 року, 01.12.2025 року, 09.12.2025 року, 20.01.2026 року.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України вбачається, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно сповіщення від 03.10.2024 року ОСОБА_4 визнаний таким, що зник безвісти 28.09.2024 року поблизу населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області.

Висновком Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/124-24/14704-БД від 08.01.2025 року про біологічну спорідненість встановлено, що ОСОБА_3 може бути біологічною тіткою ОСОБА_1 складає 99.9996%.

Внести зміни до актового запису про народження дітей позивачка не може в іншому порядку, аніж шляхом звернення до суду.

Через неможливість реалізувати своє право, заявниця звернулася в суд з даною позовною заявою про встановлення батьківства.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази заявника на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом заяви є встановлення факту батьківства.

Заява подана у відповідності до вимог ст.4 ЦПК України, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів і відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Така заява подана у відповідності до вимог ст..19 ЦПК України оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин і цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку окремого провадження.

Родинні відносини встановлюються між заявником і іншою особою, в тому числі померлим, коли відсутні документи, що підтверджують наявність між ними родинних відносин, і відновити їх іншим шляхом неможливо. Встановлення таких відносин залежить від норм матеріального права та мети, яку заявник вказує в заяві.

Найчастіше встановлюють спорідненість з близькими родичами - чоловіком, дружиною, батьками, дітьми, усиновлювачами, усиновленими, братами, сестрами, дідусем, бабусею, онуками. Встановлення названого факту може бути викликано необхідністю отримання в майбутньому матеріальних благ.

Виникнення особистих майнових і немайнових прав громадян, їх зміну та припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними доказами, як то: свідоцтвами, довідками та іншими документами, які видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість виправлення допущених помилок тощо), тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що має юридичне значення.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, необхідно виходити з дати народження дитини.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення повноліття.

Частиною 3 стт.53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з рахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС. Заяви про встановлення фактів батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 КпШС запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення повноліття.

У постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св 19) та від 01.05.2024 у справі №758/7604/23 (провадження № 61-4326св24) зроблено висновок щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

В постанові №576/2871/23 від 16.04.2025 Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Ч.3 ст. 49 ЦК України встановлює, що актами цивільного стану, які підлягають державній реєстрації є народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Відповідно до частини четвертої цієї статті державна реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Таким законом є Закон України від 02.07.2010 №2398-6 "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Цей Закон визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, регламентує порядок проведення державної реєстрації актів цивільного стану, закріплюючи підстави, строки, місце державної реєстрації, ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Зокрема, ст.22 Закону регулює підстави та порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Таке право підпадає під захист ст..8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до ї особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Внесення змін до актових записів цивільного стану провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. Після цього виписується нове свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану, яке видається заявнику або надсилається до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника для вручення йому. Одночасно анулюється первинне свідоцтво, подане заявником для внесення змін, яке в подальшому знищується у встановленому порядку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст..64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст..55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд вважає, при розгляді даної справи знайшов підтвердження юридичний факт родинних відносин - батьківства між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у с. Нижнє Висоцьке Турківського району Львівської області відповідно як між дочкою та батьком.

Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства) та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Будь-яких інших доказів, окрім наданих доказів стороною позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 с.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог в повному обсязі.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

Згідно долученої до заяви квитанції №6761-5329-6389-9175 від 29.08.2025 року вбачається, що позивачем у АТ «ТАСКОМБАНК» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно долученої до позовної заяви оригіналів квитанцій вбачається, що позивачкою в повному обсязі було оплачено судовий збір.

В поданому позові позивачка не просить стягнути з відповідача судові витрати за позовні вимоги, у зв`язку з чим суд даного питання не вирішує.

За таких обставин, зважаючи на вимоги процесуального закону, суд вирішив не відшкодовувати позивачці судові витрати.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,258,259,263-265,268,272,273,293,294 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту батьківства - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт батьківства між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився у с. Нижнє Висоцьке Турківського району Львівської області відповідно як між дочкою та батьком.

Внести зміни до актового запису №1 від 08.09.2003 року, складеного Веселокутською сільською радою Шполянського району Черкаської області про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: у графі «відомості про батька» вказати батьком дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 ;

місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ;

місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_3 .

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 ;

місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_4 .

Третя особа без самостійних вимог: Шполянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 20603, Черкаська область, м. Шпола, вул. Соборна, буд. 16, код ЄДРПОУ: 0406102.

Повне судове рішення складено 30.01.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц