Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №144/1725/25 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1725/25

Провадження № 1-кп/144/28/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020110000115 від 14.09.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Мочулка Теплицького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Так, 11.09.2025 року, близько 11.00 год (точного часу судом не встановлено), ОСОБА_4 перебував у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_3 . Близько 14 години (точного часу судом не встановлено), ОСОБА_4 , виходячи з житлового будинку, помітив, що вхідні двері гаражного приміщення незачинені, зайшовши всередину на ліжку помітив мобільний телефон торгової марки «Samsung», моделі «Galaxy А05 4/64 GB (SM-F055F/DS)» в протиударному чохлі, які належать ОСОБА_5 , після чого в ОСОБА_4 раптово виник умисел на крадіжку чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел на крадіжку чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» від 15.07.2025 року № 235/2025, затвердженого Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, оцінивши ситуацію, що склалася, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, ОСОБА_4 викрав вказаний мобільний телефон та переніс його до свого місця проживання по АДРЕСА_2 , таким чином незаконно заволодів мобільним телефоном марки «Samsung», моделі Galaxy А05 4/64GB (SM-F055F/DS)» вартістю 3223,50 гривень, який знаходився у протиударному чохлі вартістю 101,53 гривень.

В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 3325,03 грн, яка відшкодована в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, фактичні обставини справи, що викладені у обвинувальному акті, не оспорював та підтвердив їх, щиро розкаявся. Показав, що у встановлений судом спосіб, час і місці, знаючи, що у країні оголошено воєнний стан, здійснив крадіжку телефона, який належить ОСОБА_5 .

У суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 . Роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. В заяві зазначила, що до ОСОБА_4 претензій як матеріального так і морального характеру не має, просить суд суворо його не карати.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 своїми протиправними та винними діями скоїв суспільно небезпечне діяння при встановлених у суді обставинах, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

ОСОБА_4 свою винуватість визнав повністю, завдані збитки відшкодував у повному обсязі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Згідно з досудовою доповіддю щодо ОСОБА_4 , складеною начальником Гайсинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 від 12.01.2026 року, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб) є високим. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд враховує вартість викраденого обвинуваченим майна, яку відшкодовано в повному обсязі, думку потерпілої, яка при обранні міри покарання ОСОБА_4 просила суворо його не карати, а також відсутність у неї претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Відтак, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинення злочину, як такого, що розкаявся, бажає стати на шлях виправлення, його особи, приймаючи до уваги досудову доповідь з соціально-психологічною характеристикою обвинуваченого, яка має для суду виключно рекомендаційний характер, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Водночас, з урахуванням вищенаведеного, суд знаходить, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши положення ст. 75 КК України, та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі складають 1272,24 грн, які пов`язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № 2011/25-21 від 17.09.2025 року.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 65, 66, 67, 75, 76, 185 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням та встановленням іспитового строку на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 16.09.2025 року на мобільний телефон торгової марки «Samsung», моделі «Galaxy А05 4/64 GB (SM-F055F/DS)» та чохол чорного кольору, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Речові докази: мобільний телефон торгової марки «Samsung», моделі «Galaxy А05 4/64 GB (SM-F055F/DS)» та чохол чорного кольору повернути власнику ОСОБА_5 .

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1272,24 грн за проведення судової товарознавчої експертизи № 2011/25-21 від 17.09.2025 року.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя