Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №751/5698/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/5698/25

Провадження №3/751/129/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року місто Чернігів СУДДЯ НОВОЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ЧЕРНІГОВА

Яременко І.В.

з участю: особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Сало О.П.,

розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 364909 від 17.06.2025 слідує, що 17.06.2025 о 20 годині 20 хвилин у м. Чернігові по вул. Тероборони, 52 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у його діях. Вказав, що у вказаний у протоколі день та час він, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , зупинився на узбіччі дороги, щоб пофотографувати, до нього на автомобілі патрульної поліції під`їхали поліцейські, які вказали, що він виїхав на зустрічну смугу руху та не був пристебнутий паском безпеки. Під час спілкування з поліцейськими він розгубився, тому що з ним таке відбувалось вперше, він нещодавно отримав права на керування транспортними засобами. Про те, що він перебуває у стані якогось сп`яніння йому ніхто не повідомляв, жодних ознак сп`яніння працівники поліції йому не називали, пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння не пропонували. Під час складання працівниками поліції адміністративних матеріалів він розумів, що це або за виїзд на зустрічну смугу руху, або за не пристебнутий пасок безпеки, хоча правопорушень він не вчиняв, вказівки поліцейських сумлінно виконував. Тільки вже отримавши повістку про виклик до суду, зрозумів, що працівники поліції склали відносно нього протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Сало О.П. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях, долучених до справи. Вказав, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, оскільки ПДР не порушував. Працівники поліції порушили процедуру огляду, ознаки наркотичного сп`яніння зазначені безпідставно. Його поведінка відповідала обстановці, поводив себе адекватно, виконував усі вказівки поліцейського. Таким чином, працівники поліції безпідставно, без з`ясування всіх обставин справи склали протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також під час дослідження відеозапису у судовому засіданні звернув увагу, що відеофіксація так званого правопорушення не є безперервною.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку захисника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними.

За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №364909 від 17.06.2025, в якому зафіксовано обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а також про його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.

Відтак, сам протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, складені уповноваженим суб`єктом, не можуть бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, рапорті поліцейського, які є документами складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

Згідно направлення від 17.06.2025 ОСОБА_1 направлявся на огляд до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що 17.06.2025 о 20 год 23 хв працівник поліції, вказуючи ОСОБА_1 на виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродну блідість обличчя, запропонував пройти огляд на визначення наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. На що останній запитав у поліцейського «Що робити?».

На думку суду, поведінка поліцейського, зафіксована відеозаписом не свідчить, що останнім було виявлено у ОСОБА_1 реальні ознаки наркотичного сп`яніння, а вимога працівника поліції щодо проходження ним огляду фактично була обґрунтована лише тим, що він виїхав на смугу зустрічного руху та був не пристебнутий паском безпеки.

Більш того, з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, виконував вказівки поліцейського, мав звичайний колір обличчя, а сам емоційний стан не може слугувати підставою визнання поведінки невідповідною обстановці.

Більш того, описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як в даному випадку, оскільки на переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеозаписі, не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому слід зазначити, якщо проведення медичного огляду пропонувалося працівником поліції без явних на те причин, описані ознаки сп`яніння не відповідають фактичному стану водія, винуватість водія автомобіля в порушенні п.2.5 ПДР поза розумним сумнівом не може вважатись доведеною.

З огляду на викладене, суд констатує необґрунтованість вимог працівників поліції щодо проходження гр. ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння за фактичної відсутності таких ознак, і як наслідок - порушення процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, що свідчить про неправомірність дій поліцейського та вказує на недоведеність обов`язкової складової об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Досліджений судом наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним, не відображає повної фіксації події, оскільки не містять відеофіксацію в період з 20:25 години до 20:46 години. Так, відеофіксація події починається відеореєстратором з патрульного автомобіля о 20:20 годині, о 20:21 вмикається нагрудний відеореєстратор поліцейського, працівники поліції підходять до автомобіля, який тільки зупинився під керуванням ОСОБА_1 , питають, чому порушив ПДР та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в подальшому вказує, що водій не пристебнутий паском безпеки. Під час спілкування поліцейський повідомляє водію ознаки наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, на що отримує відповідь: «Що робити?». Надалі з 20:25 години до 20:46 години відеозапис відсутній. О 20:46 годині поліцейський ознайомлює водія зі складеним протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім того, відеозапис не містить жодних відомостей, які безпосередньо вказують на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Зазначене свідчить про те, що посадовими особами патрульної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов протии України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку наддало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним п.2.5 ПДР в розпорядження суду надано не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 247, 251, 252, 256, 266, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І. В. Яременко