Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №395/2582/25 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/2582/25 Провадження № 2-о/395/51/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С. М.,

присяжних : Височин А.В.,

Конопат С.П.,

за участі заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новомиргородська міська рада про визнання особи померлою,-

ВСТАНОВИВ:

До суду в порядку окремого провадження звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оголошення її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ватутіно, Звенигородського району, Черкаської області померлим від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

В своїй заяві заявниця посилається на те, що ОСОБА_1 в період з 1969 року по жовтень 1974 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 і відповідно мала прізвище ОСОБА_4 . Під час спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_2 . В подальшому після розірвання шлюбу вона повернула собі прізвище ОСОБА_5 .

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про народження які додаються до матеріалів заяви. Оригінали вказаних документів знаходяться в заявниці.

Після розірвання шлюбу син лишився проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

В подальшому 14 серпня 1993 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Згадана обставина підтверджується копією договору дарування посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_2 став проживати в даній квартирі до вересня 2000 року. В подальшому через відсутність роботи, він вирішив і поїхав на заробітки, пояснивши матері що їде до РФ. Протягом 2000–2008 року він періодично приїздив та вони спілкувались в телефонному режимі. Останній раз він приїздив на похорони свого брата 12 листопада 2010 року. Після похорону брата нічого не пояснюючи знову поїхав, так не повідомивши куди саме поїхав.

З вказаного часу зв`язок з сином було втрачено. Встановити його місцезнаходження через знайомих та іншим способом матері не вдалося.

Квартира яка перебуває в власності сина залишилась без догляду. Відповідно ніхто комунальні послуги не сплачував. В 2005 році ОСОБА_1 сплатила комунальні послуги, які накопичились і в подальшому повністю стала оплачувати комунальні послуги. Також за її кошти квартиру було газифіковано та відповідно зроблено опалення.

Розуміючи, що вже понад 15 років ОСОБА_1 не може встановити місцезнаходження сина та налагодити з ним зв`язок, вона звернулась до Новомиргородського відділення поліції Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, щоб можливо за їх допомогою встановити місцезнаходження сина, та якимось чином вирішити питання з належною йому квартирою, та відповідно з належною йому частиною їх спільної квартири.

У судовому засіданні заявниця свою заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Новомиргородської міської ради в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, результати розгляду заяви покладає на думку суду.

Заслухавши вказані пояснення та дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви за такими обставинами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1969 року по жовтень 1974 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 і відповідно мала прізвище ОСОБА_4 . Під час спільного проживання в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_2 . В подальшому після розірвання шлюбу вона повернула собі прізвище ОСОБА_5 .

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про народження які додаються до матеріалів заяви. Оригінали вказаних документів знаходяться в заявниці.

Після розірвання шлюбу син лишився проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

В подальшому 14 серпня 1993 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Згадана обставина підтверджується копією договору дарування посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_2 став проживати в даній квартирі до вересня 2000 року. В подальшому через відсутність роботи, він вирішив і поїхав на заробітки, пояснивши матері що їде до РФ. Протягом 2000–2008 року він періодично приїздив та вони спілкувались в телефонному режимі. Останній раз він приїздив на похорони свого брата 12 листопада 2010 року. Після похорон брата нічого не пояснюючи знову поїхав, так не повідомивши куди саме поїхав.

З вказаного часу зв`язок з сином було втрачено. Встановити його місцезнаходження через знайомих та іншим способом матері не вдалося.

Квартира яка перебуває в власності сина залишилась без догляду. Відповідно ніхто комунальні послуги не сплачував. В 2005 році ОСОБА_1 сплатила комунальні послуги, які накопичились і в подальшому повністю стала оплачувати комунальні послуги. Також за її кошти квартиру було газифіковано та відповідно зроблено опалення.

Розуміючи, що вже понад 15 років ОСОБА_1 не може встановити місцезнаходження сина та налагодити з ним зв`язок, вона звернулась до Новомиргородського відділення поліції Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, щоб можливо за їх допомогою встановити місцезнаходження сина, та якимось чином вирішити питання з належною йому квартирою, та відповідно з належною йому частиною їх спільної квартири.

Таким чином з 2010 року ОСОБА_1 жодних відомостей про свого сина ОСОБА_2 не має, заходів щодо розшуку вживала, але позитивних результатів розшук не дав.

У даний час ОСОБА_1 проживає сама і до даного часу сплачує комунальні послуги за належну синові квартиру, провести в ній ремонт та перейти жити до квартири також не може, і відповідно квартира являється безхозною, і відповідно вона не маю змоги розпорядитись даною квартирою та використовувати її для власного проживання, а також не має змоги розпорядитись квартирою в якій вона проживає, оскільки її син являється співвласником. Також вона не має змоги зменшити розмір комунальних платежів за квартиру в якій проживає.

Під час життя її син, ОСОБА_2 страждав на захворювання серця, неодноразово лікувався в різних лікувальних закладах. Також враховуючи, що його батько також помер у віці 55 років, і також страждав на хворобу серця.

У відповідності до акту обстеження житлово-побутових умов проживання № 331 від 20.06.2024 року, комісія вважає, що в АДРЕСА_2 дійсно ніхто не проживає.

Згідно з інформації ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 7489/113-1-2 від 10.07.2024 року, 10.07.2024 року працівниками поліції під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 покинув територію України в 2010 році та виїхав до Російської Федерації, а саме до міста Москва і по теперішній час на території України не повертався. Встановити точне місцезнаходження її сина на території держави агресора не можливо через відсутність партнерських відносин з Російською Федерацією. Було прийняте рішення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та складено відповідну довідку. В зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого та відсутності підстав, передбачених ст. 214 КПК України відомості про вказаний факт до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні беззаперечно підтвердили факт відсутності ОСОБА_2 з 2010 року за місцем свого проживання.

Суд, вислухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і її вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (глава 4 «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою» ЦПК).

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК).

Підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новомиргородська міська рада про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ватутіно, Звенигородського району, Черкаської області померлим, оскільки він відсутній в місці постійного проживання, а також відсутні відомості про місце його перебування більше трьох років.

Частиною 3 статті 46 ЦК України передбачено, що фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

Керуючись ст.ст. 46,47ЦК України, ст.ст.19,89,263-265,268,273,293,294,259 ч.6,260,305-308 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новомиргородська міська рада про визнання особи померлою - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ватутіно, Звенигородського району, Черкаської області померлим.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Р. А. Забуранний

Присяжні: А.В. Височин

С.П. Конопат

Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2026 року.