Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №127/40545/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40545/25

Провадження № 3/127/8469/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545581 19.12.2025 о 22 год. 33 хв., у м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 49, ОСОБА_1 керував т.з. Мазда 5, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Drager Alcotest 6810 АRAM 3564, результат позитивний 1,52 проміле, чим порушив вимоги п 2.9а ПДР.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у письмових поясненнях. Звертав увагу, що ОСОБА_1 звернувся упродовж двох годин по самозверненню до медичного закладу для повторного проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки із результатом Драгера не погодився. За результатом повторного звернення йому надали висновок про відсутність ознак алкогольного сп`яніння. Вказував на ймовірну несправність приладу Драгера, додав адвокатський запит та матеріали відповіді на нього.

Письмові пояснення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, адже протягом двох годин з моменту освідування на місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд в закладі охорони здоров`я – КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» та згідно складеного ним висновку щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0576 від 20.12.2025 року, коротко – Висновок № 0576 від 20.12.2025 року, ОСОБА_1 є тверезий, результат двох тестів – 0,00 проміле. Тест 3564, що зазначений в протоколі ЕПР 1 № 545581 від 19.12.2025 року не був проведений поліцейським, який склав даний протокол, мав місце лише один тест, був відсутній контрольний тест, його результат – 1,52 проміле викликає обґрунтований сумнів у правдивості, адже складений протягом двох годин Висновок № 0576 від 20.12.2025 року у закладі охорони здоров`я після двох тестів дав результат 0,00 проміле. При цьому, відсутні всі докази належності засобу вимірювальної техніки, який проводився тест, а саме сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки та/або декларацію про відповідність приладу Драгер Алкотест 6810 ARAM 3564. Протокол ЕПР 1 № 545581 від 19.12.2025 року складений з порушеннями встановленої процедури, зокрема, не було законних підстав для зупинки транспортного засобу, в т. ч. порушення водієм Правил дорожнього руху, примірники протоколів у справі і виданого ОСОБА_1 є різними за змістом, мають місце дописування, не міститься підпису про ознайомлення ОСОБА_1 з правами, передбаченими Законом чи запису про відмову від такого підпису. Матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб ОСОБА_1 , як вбачається з відеозаписів з бодікамер він перебував у нерухомому транспортному засобі та пояснював, що через день народження дитини хотів проїхати пару сотень метрів до будинку з метою його паркування, але рух не здійснював. Відповідно до п. 10 Правил дорожнього руху, коротко – ПДР, водієм є особа, яка керує транспортним засобом. Відтак. В даному випадку ОСОБА_1 не був водієм і не має нести відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з таких підстав.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545581 19.12.2025 о 22 год. 33 хв., у м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 49, ОСОБА_1 керував т.з. Мазда 5, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Drager Alcotest 6810 АRAM 3564, результат позитивний 1,52 проміле, чим порушив вимоги п 2.9а ПДР України.

До протоколу додано роздруківку чеку приладу «Drаger», відповідно до якої ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, результат тесту визначений у 1,52‰, а також додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Оскільки ОСОБА_1 не погоджувався з результатами Тесту 3564, який проведено 19.12.2025 року о 22 год. 40 хв., упродовж двох годин він пройшов медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я – КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР».

Згідно з складеним лікарем-наркологом ОСОБА_2 20.12.2025 о 00 год. 40 хв. Висновку № 0576 від 20.12.2025, що додав до письмових пояснень, ОСОБА_1 – тверезий. Результати двох тестів Алкотесту 6820 – 0,00 проміле.

Відповідно до матеріалів справи, працівник поліції на місці зупинки провів лише один тест на стан сп`яніння, докази проведення контрольного тесту відсутні. За таки обставин результат тесту – 1,52 проміле викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, оскільки наданий ОСОБА_1 , складений упродовж двох годин Висновок №0576 від 20.12.2025 у закладі охорони здоров`я, проведений після двох тестів дав результат 0,00 %.

На адвокатський запит захисника ОСОБА_1 - адвоката Піпка А.М. від 22.12.2025 ДПП УПП у Вінницькій області надало 24.12.2025 відповідь, у якій вказало про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 зав. № 3654 19.12.2025 близько 22 години 42 хвилини ОСОБА_1 проходив один раз, результат позитивний 1,52 проміле.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що огляд на стан сп`яніння проводила уповноважена особа, результат 1,52 проміле 19.12.2025 року 22 години 40 хвилини в порівнянні з результатом з подвійним тестування в закладі охорони здоров`я 20.12.2025 року о 00 години 40 хвилини - 0,00 проміле існують обґрунтовані сумніви в достовірності результатів Тесту 3564.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Піпко А.М. у своєму запиті від 22.12.2025 просив надати всі наявні документи на прилад Драгер Алкотест 6810 ARAM 3564, яким проводилось освідування водія ОСОБА_1 , зокрема, докази його сертифікації, повірки, калібрування, надати інформацію про дату останнього калібрування.

Натомість до відповіді від 24.12.2025 ДПП УПП у Вінницькій області додало свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19.11.2025, документ без підпису та дати під назвою «ВІДОМОСТІ ПРО СЕРВІС, ГРАДІЮВАННЯ ТА ДЕРЖАВНУ ПОВІРКУ», але не надано інші запитувані документи, зокрема, сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність саме на прилад Драгер Алкотест 6810 ARAM 3564.

В пункті 5 розділу II Інструкції № 1452/735 передбачено необхідність наявності у поліцейського перед проведенням огляду на стан сп`яніння сертифікату відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, який він має надати на вимогу водія.

З огляду на вказану відповідь всіх необхідних документів на прилад Драгер Алкотест 6810 ARAM 3564, а саме сертифікату відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки ДПП УПП у Вінницькій області не мало, що не надає суду змоги визнати результати тесту 3564 належними і допустимими. Натомість у суду є законні підстави визнати як належні і допустимі результати освідування водія ОСОБА_1 , проведені в закладі охорони здоров`я та оформлені Висновком № 0576 від 20.12.2025, яким встановлено, що ОСОБА_1 є тверезим, в стані алкогольного сп`яніння не перебував.

Оскільки у доданому до матеріалів справи відеозаписі із нагрудних камер працівників поліції встановлено, що працівник поліції не повідомив водієві про причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначеної статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України», суд звертає увагу, що адвокат Піпко А.М. у своєму запиті також просив вказати причину зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , однак ДПП УПП у Вінницькій області по суті запитання відповіді не надало, зазначивши, що «працівниками поліції під час зупинки у відповідності до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України» поінформовано про конкретну причину зупинення ними транспортного засобу».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Натомість підстави для зупинки транспортного засобу визначені у ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України» та матеріали справи не містять жодних доказів дотримання вищевказаних вимог, а у рапорті від 19.12.2025 взагалі не зазначено підстав для такої зупинки, а лише вказано, що під час несення служби зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , хоча це є вимогою п. 2.4 Правил дорожнього руху.

За таких обставин у суду виникають об`єктивні сумніви у наявності законних підстав зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У постанові Верховного Суду у справі № 686/11314/17 від 15.03.2019 зроблено висновок, що дії поліцейського при притягненні до адміністративної відповідальності водія без наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу є незаконними.

Зупинка водія поліцією без законних підстав призводить до того, що всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Також суд звертає увагу, що примірники Протоколу ЕПР 1 № 545581 від 19.12.2025, що наявний у справі та наявний у ОСОБА_1 різняться за змістом, однак повинні бути ідентичними. Так, в наявному у ОСОБА_1 вказаному протоколі відсутні записи про його ознайомлення з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У наявному у справі примірнику названого протоколу вказано «Ознайомлений», однак відсутній підпис особи, якій роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та не вказано, що від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовився. Це ж стосується ознайомлення з цим протоколом.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як встановлено з відеозаписів на портативні відеореєстратори (бодікамери) № 468865, № 467728 їх записи розпочинаються з того, що поліцейські підходять до нерухомого транспортного засобу ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів того, що транспортний засіб ОСОБА_1 рухався. На відеозаписі ОСОБА_1 перебував у нерухомому транспортному засобі та пояснював, що через день народження дитини має потребу проїхати пару сотень метрів до свого місця проживання, але рух ще не здійснював. Поліцейські не дозволили йому цього зробити, вказавши на те, що в нього «не світиться лампочка». Докази того, що відносно ОСОБА_1 поліцейські складали протокол про адміністративне правопорушення за експлуатацію технічно несправного транспортного засобу, в матеріалах справи відсутні.

Тобто, вказані у протоколі ЕПР 1 № 545581 від 19.12.2025 відомості, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не узгоджуються з іншими доказами, що наявні у справі, окрім самого протоколу. Факт керування транспортним засобом на відеозаписі із бодікамер не зафіксовано, оскільки відео запис працівники поліції почали вести з 22 год. 34 хв., а моментом правопорушення зазначено 22 год. 33 хв.

Відповідно до п. 10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом. У цьому ж випадку докази того, що ОСОБА_1 був водієм відсутні.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду у справі № 404/4467/16-а від 20.02.2019 «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

При прийнятті рішення потрібно враховувати практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У той же час, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З урахуванням вимог статей 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України у цій справі поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, фактичні обставини справи, підтверджені зібраними у ній доказами, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, рішення Європейського суду з прав людини, що застосовуються як джерело права, вказують на необхідність закриття провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених під час розгляду справи обставин суд, оцінивши наведені докази в їх сукупності, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись ст. 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. В. Горбатюк