Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №128/4786/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4786/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

за участі секретаря судових засідань Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Шевчук А.А. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 16.05.2025 сторони у справі зареєстрували шлюб, є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них не склалося, спільне господарство вони не ведуть, спільного сімейного бюджету не мають, з липня 2025 року проживають окремо. Їх шлюб існує формально, а тому виникла необхідність у зверненні до суду із даним позовом. Окрім того, зазначив, що на утриманні позивачки знаходяться діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі викладеного, позивач просить шлюб між сторонами розірвати, а також стягнути із відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн..

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Лисенком С.М. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він вказав, що відповідач визнає позовні вимоги в частині розірвання шлюбу. Відтак, просить повернути позивачці 50% сплаченого нею при зверненні до суду судового збору. Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., то вважає такий розмір витрат, хоча і є потенційно прийнятним з точки зору можливого гонорару адвоката у таких справах, проте, не підтверджений належними доказами. Зокрема, за умов договору незрозуміло хто і яким чином надає юридичні послуги: адвокат чи ФОП. В той же час, відповідно до Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат надає «правничу допомогу», а не послуги. Таким чином, Акт б/н від 21.11.2025 не є і не може бути первинним документом, що підтверджує факт надання правничої допомоги. Що стосується самого Акту від 21.01.2025, який складений адвокатом, а також суб`єктом підприємницької діяльності, а саме фізичною особою-підприємцем, то він не є доказом надання послуг саме адвокатом Шевчуком А.А., оскільки згідно цього Акту послуги надав не адвокат, а ФОП. До того ж, такого виду послуг та виду адвокатської діяльності як надання юридичних послуг щодо ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу не існує. Рішення ухвалює суд. Адвокат може надавати правничу допомогу, здійснювати представництво, але не може надавати послуги щодо ухвалення рішення суду. Тобто, такої послуги не надавалося і не могло бути надано. Щодо аналізу законодавства та судової практики з приводу можливого ухвалення позитивного рішення про розірвання шлюбу, який тривав 4 години, то такі дії не жодним з можливих видів адвокатської діяльності, не передбачений як незалежний спосіб надання правничої допомоги, і незрозуміло, яке саме законодавство аналізував адвокат, з якою метою він це вчиняв, чи необхідно це було зробити для такої категорії справ. Окрім того, витратити 4 години на вивчення та аналіз 4 статей ЦПК та 4 статей СК України, які є відомими кожному, хто практикує у справах такої категорії, є очевидно надмірним і необгрунтованим зазначенням часу. Таким чином, витрати часу є непідтвердженими, надуманими, безпідставними. Щодо послуги про надання консультацій з приводу перспективи та можливості ухвалення судового рішення щодо задоволення позову про розірвання шлюбу – 1 година, то вказану послугу адвокат не міг надати, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правоий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави. Тобто, в даному випадку зазначена послуга, яку надати неможливо і її не існує. Крім того, консультацію отримує позивач і ця консультація не пов`язана з судовим розглядом, тобто, роз`яснення адвокатом положень законодавства позивачу не є тим, що безпосередньо пов`язано з розглядом справи у суді. Це взаємовідносини між позивачем та адвокатом, які відповідач не повинен оплачувати. Крім того, витрати часу на цю діяльність незрозуміло чому має оплачувати відповідач, бо позивачка з таким же успіхом могла і 5 годин сидіти та отримувати консультуватися. Саме з цих доводів консультація не може бути оплачена відповідачем та не є тим, що входить до складу судових витрат у справі. З огляду на викладене, єдиним, що зроблено ФОП ОСОБА_6 – підготовлено та подано позовну заяву до суду, однак, згідно Акту виконаних робіт ця послуга є безкоштовною. Таким чином, з огляду на викладене та конкретні обставини справи, вважає, що стягнення судових витрат за наявних документів та в заявленому розмірі неможливе, заявлені вимоги є неспівмірними з часом, який заявлений ОСОБА_6 як таким, що був витрачений на надання юридичних послуг та складністю справи, а тому просив залишити без задоволення вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу (а.с. 51-52).

Позивачка та її представник клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавали.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем не подано.

Ухвалою суду від 29.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання. (а.с. 39).

Ухвалою суду від 05.01.2026 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Шевчука А.А. про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 47).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Шевчук А.А. в судове засідання не з`явилися, представником позивачки надіслано до суду заяву, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (а.с. 55-57).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Лисенко С.М. в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність відповідача, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнає та просив повернути позивачці 50% сплаченого нею судового збору, а вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення (а.с. 58).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та їх представників відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.

Заяв та клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено наступні не оспорені факти та обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 10.07.2024 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 12).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08.02.2025 розірвали шлюб у Бучанському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 травня 2025 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №704 (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 сторони у справі є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_7 є матір`ю дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 18).

Згідно копій Витягів з реєстру Вінницької територіальної громади №2025/002355162 від 18.02.2025 (а.с. 14), №2025/006460439 від 16.05.2025 (а.с. 15), №2023/006465276 від 17.08.2023 (а.с. 17), №2025/006626073 від 20.05.2025 (а.с. 19) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки багатодітної сім`ї №261190 від 20.05.2025, що видана Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради, позивачка ОСОБА_1 має статус матері багатодітної сім`ї; діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20).

Підставою даного позову є те, що позивачка бажає розірвання шлюбу, однак розірвання шлюбу за наявності неповнолітньої дитини можливе лише в судовому порядку. В даному випадку предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами.

Вказаний спір регулюється положеннями Сімейного кодексу України.

Так, ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зокрема, ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Зі змісту статті 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, у сторін немає спільних інтересів, спільне господарство не ведеться, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно, 50 відсотків сплаченого позивачкою ОСОБА_1 судового збору слід повернути позивачці з державного бюджету, а решту 50 відсотків – стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 ..

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.

Судом встановлено, що 17.11.2025 між Шевчуком А.А., який є адвокатом, практикує індивідуально та діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №644 від 25.05.2009, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також є суб`єктом підприємницької діяльності, а саме фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3-ї групи, який надалі іменується як адвокат, та ОСОБА_1 , надалі іменується як клієнт, було укладено договір про надання правової допомоги № Б/Н з приводу юридичного супроводу питання щодо ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 27-28).

До вказаного договору долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №644 на ім`я Шевчука А.А. (а.с. 32) та копію ордеру серії АВ №125088 (а.с. 33) згідно якого адвокатом Шевчуком А.А. надано повноваження без обмежень на представництво інтересів ОСОБА_1 у Вінницькому районному суді Вінницької області.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Як вбачається із умов договору про надання правової допомоги №Б/Н від 17.11.2025, загальна вартість правової допомоги за цим договором визначається в акті приймання-передачі наданих послуг та інших первинних документах, та становить 5000 грн. без ПДВ за юридичний супровід питань, визначених у п. 1.1 Договору у суді першої інстанції (п. 2.1 Договору).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання адвокатом Шевчуком А.А. умов вищевказаного договору, суду надано копію Акту №Б/Н прийняття передачі наданих юридичних послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №Б/Н від 17.11.2025, який складено 25.11.2025 (а.с. 29) та Детальний опис наданих адвокатом послуг від 25.11.2025 (а.с. 30), відповідно до яких адвокатом Шевчуком А.А. було надано позивачці ОСОБА_1 послуги та витрачений на них час: аналіз законодавства та судової практики з приводу можливості ухвалення позитивного судового рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – 4 год.; надання консультацій клієнту з приводу перспективи та можливості ухвалення судового рішення щодо задоволення позову про розірвання шлюбу – 1 год.; загальна кількість витраченого адвокатом часу – 5 годин; загальна вартість наданих юридичних послуг становить 5000,00 грн. (1000 грн. х 5 год.).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст.141ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Лисенком С.М. у відзиві викладено заперечення щодо заявленої до стягнення з відповідача на користь позивачки суми витрат на правничу допомогу.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки те, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на те, що справа є незначної складності, а її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін та визнання відповідачем позовних вимог щодо розірвання шлюбу до початку першого судового засідання.

Водночас суд враховує і вважає обґрунтованими доводи, викладені у відзиві на позовну заяву представника відповідача адвоката Лисенка С.М., про те, що такий вид професійної правничої допомоги, як «аналіз законодавства та судової практики з приводу можливості ухвалення позитивного судового рішення про розірвання шлюбу» не передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Окрім того, дана справа є незначної складності, не передбачає застосування великої кількості законодавчих актів, а тому витрачений адвокатом Шевчуком А.А. час (4 години, де вартість однієї години вартує 1000 грн.) на надання цього виду послуги є невиправданим та, очевидно, надмірним.

Оцінка дій адвоката Шевчука А.А., як представника позивачки, вказаних у акті приймання-передачі наданих юридичних послуг від 25.11.2025 та детальному описі наданих адвокатом послуг від 25.11.2025, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, а частина наданих послуг, зокрема, аналіз законодавства та судової практики, не є передбаченим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видом адвокатської діяльності.

Водночас, судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката, зокрема, за іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. Надання правничої допомоги у даній справі підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи на те, що суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у заявленій позивачем сумі (5000,00 грн.) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, становить 2000,00 грн., який і підлягає розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивачки підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.. Решту витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачкою.

Відповідно до ст.ст. 3, 21, 24, 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 травня 2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №704.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканець АДРЕСА_2 .

Суддя Л.П. Шевчук