Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №755/18326/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/18326/24 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1475/2026 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого в режимі

відеоконференції - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тростянець, Ямпільського району, Вінницької області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з загальною середньою освітою, військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 25 березня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу (далі КК) України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень 00 копійок,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави.

В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року, до покарання за даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі 2 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 35 700 (тридцять п`ять тисяч сімсот) гривень в дохід держави.

Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

Згідно вироку, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 06 вересня 2024 року, приблизно о 22 год. 56 хв., а саме, до часу фактичного виявлення працівниками поліції, мав прямий умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено РVР.

При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, загальною масою 0,215 г у вигляді порошкоподібної речовини рожевого кольору, яка знаходилась в прозорому поліетиленовому зіп-пакеті та незаконно зберігав при собі скляний предмет - «колбу для куріння», з нашаруванням темно-коричневого кольору, на внутрішній поверхні якого містилась особливо небезпечна психотропна речовину, обіг якої обмежений - PVP, загальною масою 0,100 г, після чого почав їх незаконно зберігати при собі для власного вживання, без мети збуту, протягом року після засудження.

В подальшому, ОСОБА_7 , помістив прозорий поліетиленовий зіп-пакет, в середині якого знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, та скляний предмет - «колбу для куріння» з нашаруванням темно- коричневого кольору, на внутрішній поверхні якого міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP в одну з кишень свого спортивного рюкзака сірого кольору, який тримав при собі, та направився за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, вчинивши тим самим незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.

Того ж дня, а саме 06 вересня 2024 року приблизно о 22 годині 56 хвилин, за адресою: м. Київ, Русанівські сади, другий провулок Садовий, буд. 8, працівниками поліції було зупинено ОСОБА_7 , який повідомив, що зберігає при собі прозорий поліетиленовий зіп-пакет, всередині якого знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP та скляний предмет, в середині якого знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP.

В подальшому, 06 вересня 2024 року в період часу з 23 години 24 хвилин до 23 години 33 хвилин, під час особистого обшуку, ОСОБА_7 , в одній з кишень його спортивного рюкзака сірого кольору, який останній мав при собі, було виявлено та вилучено, поліетиленовий зіп-пакет, в середині якого знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP, масою 0,215 та скляний предмет, в середині якого знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено PVP, масою 0,100 г, які останній зберігав при собі для подальшого особистого вживання, без мети збуту.

Згідно з висновком експерта № CE-19/111-24/51732 НЗПРАП від 23 вересня 2024 року: у наданій на дослідження порошкоподібній речовині рожевого кольору та в нашаруваннях темно-коричневого кольору виявлених на внутрішній поверхні скляного предмету, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. У наданій на дослідження порошкоподібній речовині рожевого кольору та в нашаруваннях темно-коричневого кольору, виявлених на внутрішній поверхні скляного предмету, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,215 г. Маса PVP в нашаруваннях становить 0,100 г. Загальна маса PVP складає 0,315 г.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. В силу ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, з урахування покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024, остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави, який виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін. Прокурор вважає за необхідне дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що за межами уваги суду, без необхідної оцінки залишились дані про підвищену суспільну небезпеку та конкретні обставини вчинення обвинуваченим злочину. Обираючи вид та розмір покарання, суд проігнорував відомості щодо підвищеної суспільної небезпеки особи обвинуваченого, який раніше вже засуджувався, а саме 25.03.2024 за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України Дніпровським районним судом міста Києва до покарання у виді штрафу (який не сплачено). Таким чином, конкретні обставини кримінального правопорушення вказують на його підвищену суспільну небезпеку і, відповідно до вимог ст.65 КК України, мали б враховуватися під час призначення покарання.

Прокурор звертає увагу, що призначаючи покарання, суд першої інстанції зазначив, що враховує обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, його щире каяття. Обвинуваченого було затримано правоохоронними органами та вилучено предмет злочинного посягання, обсяг якого заборонено. На переконання прокурора, суд непослідовно та нелогічно поклав в основу рішення про обрання одного з найменш суворих видів кримінального покарання, зазначених в санкції, наведені вище обставини. Так, серед матеріалів кримінального провадження відсутні конкретні дані про активне сприяння розкриттю злочину та можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок призначення покарання у виді штрафу. Саме тому, суд першої інстанції не зміг послатися на них у вироку. Внаслідок такої помилки обвинуваченому призначено явно несправедливе, невиправдано м`яке покарання.

Звертає увагу, що попередній вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024 року обвинувачений не виконав (не сплатив штраф). Таким чином, відсутні об`єктивні дані, що покарання у виді штрафу в змозі досягти цілей, визначених ст.65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції в повній мірі дотримано не було.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом доказами, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не заперечується, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин, відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії обвинуваченого за встановлених судом обставин правильно кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, протягом року після засудження за цією статтею.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має місце проживання, його стан здоров`я, спосіб життя, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті виражає прийнятні соціальні зв`язки, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., що відповідає мінімальній межі санкції даної норми.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що призначене судом ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд першої інстанції, мотивуючи призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді штрафу, в порушення вимог ст. 65 КК України, не врахував належним чином ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше вже засуджувався за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України а саме 25.03.2024 вироком Дніпровського районного суду м. Києва до покарання у виді штрафу, який не сплачено.

Вказані обставини в своїй сукупності переконливо свідчать про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_7 , відсутність у нього критичної оцінки своїх дій, його небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки. На переконання колегії суддів, його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, неможливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення та дані про його особу, за встановлених судом обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, що є мінімальним розміром даного виду покарання, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З урахуванням того, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, не відбувши покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень 00 копійок за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року, то остаточне покарання йому слід призначити на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024, остаточно призначити покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України, виконувати самостійно.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України, - скасуванню в частині призначеного покарання, із ухваленням апеляційним судом нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420, 421, 615 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарання за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024, остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави, який виконувати самостійно.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня постановлення даного вироку.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.

Судді

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4