Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №376/587/25 — Київський апеляційний суд

справа № 376/587/25

провадження № 22-ц/824/2986/2026

головуючий у суді І інстанції Коваленко О.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви ОСОБА_2 вказав, що в провадженні Сквирського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

У 2015 році ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноосібно оформив спадщину на все майно згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 травня 2015 року державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, Савченко М.А., зареєстрованого в реєстрі за №812.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, відповідно позивач має право на 1/4 частину спадкового майна свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідно до ч.1, ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Вказував, що спірний житловий будинок загальною площею 41,80 кв.м, житловою площею 16.10 кв.м з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розміщений на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 3224010100:01:049:0138, яка належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого 22 травня 2015 року державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, Савченко М.А., зареєстрованого в реєстрі за №812.

За таких обставин, відповідно до вказаної норми Земельного кодексу України, з набуттям позивачем права власності на 1\4 частину житлового будинку загальною площею 41,80 кв.м, житловою площею 16.10 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач вважає, що має право і на 1\4 частину земельної ділянки, на якій розміщений даний будинок.

Підставною звернення до суду стали ті обставини, що позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22 квітня 2024 року Сквирським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , 450 000 грн моральної шкоди завданої, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем від 13 травня 2024 року було накладено арешт та постановою від 17 лютого 2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 39564668), яке має сертифікат виданий 16 червня 2022 року за №277/2022 Фондом державного майна України (строк дії: 16 червня 2025 року) у виконавчому провадженні з примусового виконання було проведено оцінку майна, а саме:

- житловий будинок, загальною площею 41,80 кв.м, житловою площею 16.10 кв.м з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка становить 203 184 грн;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3224010100:01:049:0138, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка становить 209 690 грн.

Вищевказане майно, може бути виставлене на торги та відчужене приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем для погашення боргу.

За таких обставин, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем на підставі виконавчого листа №376/484/22, виданого 22 квітня 2024 року Сквирським районним судом Київської області.

Позивач вказував, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача у разі виставлення спадкового будинку та земельної ділянки на торги, тому просив суд:

Зупинити виконавче провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22 квітня 2024 року Сквирським районним судом Київської області до вирішення спору по суті.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович про визнання права власності на майно в порядку спадкування- задоволено.

Зупинено виконавче провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області КузьменкаО.С. на підставі виконавчого листа №376/484/22, виданого 22 квітня 2024 року Сквирським районним судом Київської області до вирішення спору по суті.

Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та залишити заяву ОСОБА_2 без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що після спливу понад десяти років, позивач вирішує відсудити батьківський будинок у рідного брата, вказуючи про те, що він проживаючи разом з братом в одному невеличкому місті, не знав, що той став одноосібним спадкоємцем їх батьківського будинку.

Звертає увагу на те, що навіть у заяві про забезпечення позову позивач просить не зупинити звернення стягнення на спірний будинок, а просить зупинити виконавче провадження в цілому. Це зайвий раз свідчить про те, що позивачем подано цей позов виключно з метою допомоги брату в уникненні виконання рішення суду у справі №376/484/22.

Вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясував обсягу позовних вимог, дані про особу відповідача, який є боржником у виконавчому провадженні, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; не взяв до уваги те, що зупинення виконання рішення суду суттєво порушить права третьої особи, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, котру отримав внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 .

1 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_6 , в якому він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказує, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович про визнання права власності на майно в порядку спадкування, має всі ознаки фіктивності, а саме подана лише з метою зупинення виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 20.03.2024 року у справі №376/484/22.

У судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову та електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

30 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р.Р. про розгляд справи у відсутність скаржника та його представника.

Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргу підлягає задоволенню, враховуючи таке.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 199/5431/20 виклав висновок про те, що "метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову".

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 359/3016/21 викладено висновок про те, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії".

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23 вказував наступне: "Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначила, що: "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 199/1359/23 міститься висновок про те, що "при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22.04.2024 року Сквирським районним судом Київської області було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , 450 000,00 грн. моральної шкоди завданої, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000,00 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем від 13.05.2024 року було накладено арешт та постановою від 17.02.2025 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 39564668), яке має сертифікат виданий 16.06.2022 за №277/2022 Фондом державного майна України (строк дії: 16.06.2025) у виконавчому провадженні з примусового виконання було проведено оцінку майна, а саме:

-житловий будинок, загальною площею 41,80 кв.м, житловою площею 16.10 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка становить 203 184.00 грн;

-земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3224010100:01:049:0138, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка становить 209 690,00 грн..

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову заявник вказував, що вищевказане майно, може бути виставлене на торги та відчужене приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем для погашення боргу.

За таких обставин, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22.04.2024 року Сквирським районним судом Київської області.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка О.С. на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22.04.2024 року Сквирським районним судом Київської області до вирішення спору по суті, суд першої інстанції виходив із того, що вимога щодо зупинення стягнення є обґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Так, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції задовольняючи заяву не прийняв до уваги те, що зупинення виконання рішення суду суттєво порушить права третьої особи, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, котру отримав внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 . Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясував обсягу позовних вимог, дані про особу відповідача, який є боржником у виконавчому провадженні, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

На переконання апеляційного суду, фактично позивач у цій справі просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.

Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якою "суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог".

У постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 Верховний Суд вказував, що "недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили".

Обраний позивачем у цій справі спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі № 376/484/22 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 -450 000 грн моральної шкоди завданої, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; -30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, у даному випадку, забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка О.С. на підставі виконавчого листа №376/484/22 виданого 22.04.2024 року Сквирським районним судом Київської області, перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3 порушує права стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 638/5084/20.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, суд не звернув належної уваги на співмірність застосованого заходу забезпечення позову з предметом та підставами поданого позову, не врахував негативні наслідки від вжиття такого заходу та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси інших осіб. З огляду на наведене, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не може вважатись допустимим заходом охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

У контексті дотримання балансу прав та інтересів позивача, а також третіх осіб, права яких порушуються у зв`язку із застосуванням спірного заходу забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги отримали підтвердження під час апеляційного перегляду, що свідчить про наявність підстав для скасування оскарженої ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, оскільки метою накладення арешту у цій справі є зупинення реалізації майна у рахунок погашення заборгованості за відкритим виконавчим провадженням.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 28 січня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба