Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №753/21086/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/21086/25 Головуючий у І інстанції - Сирбул О.Ф.

апеляційне провадження №22-ц/824/3317/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Носівська міська рада про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

установив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила суд, встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою про відмову у відкритті провадження, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що метою встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є реалізація її права на спадкове майно, яке залишилося після смерті дядька.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Вказує, що на спадщину після смерті ОСОБА_2 більше ніхто не претендує, оскільки, відповідно до довідки виконкому Носівської міської ради Чернігівської області ЧервякГ.М. на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа після його смерті не заводилась, тобто заяв про прийняття спадщини в установлений законом строк ніхто не подавав.

Зазначає, що при підготовці документів до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , було виявлено, що вона у встановлений строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дядька, а також відсутні документи, які б підтверджували факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На сьогоднішній день вона позбавлена можливості встановити даний факт в якомусь іншому порядку, крім судового.

Отже, жодного спору про право, підвідомчого судам, а також будь-якого іншого спору, у даній справі не міститься, таким чином суд першої інстанції необґрунтовано їй відмовив у відкритті провадження за її заявою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи. При цьому, суд, розглядаючи заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не встановлює нових фактів, а лише підтверджує наявність або відсутність таких фактів у разі неможливості заявником одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення відповідного юридичного факту заявнику необхідно для виникнення права на спадкування майна померлого ОСОБА_2 , проте, заява про прийняття спадщини спадкоємцем у встановлений законом строк і впродовж вісімнадцяти років з часу відкриття спадщини подана не була, а цивільним законодавством передбачена процедура визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, право територіальної громади на отримання у власність відумерлого майна, а тому в даному випадку вбачається спір про право, що є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі п. 4 ст. 315 ЦПК України.

Однак, з вищенаведеними висновками колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, поняття «спір про право» пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Із змісту заяви вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне ОСОБА_1 для реалізації свого права на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а також відсутності документів, які б підтверджували факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та відсутністю іншого передбаченого законом порядку вирішення даного питання.

При цьому, із заяви та доданих до неї документів не вбачається наявності спору про право на стадії вирішення питання про відкриття провадження, оскільки заявниця ОСОБА_1 у своїй заяві ставить лише питання встановлення факту постійного проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, даних, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили би про наявність у справі спору про право, у суду на момент відкриття справи не було, в зв`язку із чим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є необґрунтованим та передчасним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в подальшому суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, за умови встановлення судом в справі спору про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки Дарницьким районним судом м. Києва ухвалу від 06 жовтня 2025 року постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 січня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба