Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №381/2176/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року місто Київ

справа № 381/2176/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/2123/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", подану представником Виноградовим Юрієм Ернстовичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Анапріюк С.П. від 24 липня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"(далі - ТОВ "Бізнес Позика", Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями уклав з ТОВ "Бізнес Позика" договір № 475307-КС-002 про надання кредиту (далі - договір), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

За умовами договору ТОВ "Бізнес Позика" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, вказану ним при заповненні анкетних даних. Кредит позивач надає на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Вказує, що відповідач належним чином умови договору не виконував та здійснив лише часткову оплату за договором, а саме на суму 7 046 грн 30 коп., що відображено у розрахунку заборгованості. Станом на 31 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Бізнес Позика" становить 35 384 грн 11 коп., з яких: 8 788 грн 42 коп. - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 25 007 грн 89 коп. - сума прострочених платежів по процентах; 1 587 грн 80 коп. - сума прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Бізнес Позика" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року в розмірі 35 384 грн 11 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "Бізнес Позика" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами не виконання відповідачем зобов`язання щодо погашення заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує наявності у відповідача заборгованості у зазначеному розмірі. Розрахунок заборгованості є документом, який створений позивачем, тому зазначена в ньому інформація, за відсутності первинних бухгалтерських документів, якими є банківська виписка з особового рахунку відповідача, не є доказом наявності заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "Бізнес Позика" - Виноградов Ю.Е., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 7 046 грн 30 коп., чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання заборгованості. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 127/23910/14-ц, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що належним доказом наявності заборгованості є банківська виписка по рахунку, оскільки не врахував, що ТОВ "Бізнес Позика" не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не видає банківські картки. У зв'язку з цим перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ "Бізнес Позика" на підставі відповідних договорів та за допомогою відповідних платіжних систем посередників.

Наголошує, що розрахунок заборгованості в сукупності з доказами видачі кредитних коштів є належним доказом наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.

У розрахунку заборгованості зазначена видана сума кредиту, відомості про нарахування процентів та комісії за умовами договору, а також відображена інформація про часткове погашення відповідачем заборгованості.

Вказує, що є припущенням висновок суду про можливе погашення відповідачем заборгованості до періоду звернення позивача до суду з даним позовом, адже доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 вересня 2023 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено договір № 475307-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний з використанням одноразового ідентифікатора UA-6559 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Укладення договору підтверджується пропозицією укласти договір (офертою) № 475307-КС-002 від 13 вересня 2023 року, прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 475307-КС-002 від 13 вересня 2023 року.

19 вересня 2023 року позивачем перераховано відповідачу суму кредиту у розмірі 15 000 грн на його картковий рахунок НОМЕР_1 , емітент MONOBANK, що вбачається з підтвердження ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів; № платіжної інструкції f2423a14-56d5-11ee-b82f-000c29d57ed21, із призначенням переказу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , згідно кредитного договору № 475307-КС-002 від 19 вересня 2023 року, без ПДВ.

Згідно виписки від 12 червня 2025 року, наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_3, 19 вересня 2023 року зараховано 15 000 грн.

З довідки ТОВ "Бізнес Позика" про стан заборгованості та розрахунку заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 за договором № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року станом на 1 квітня 2025 року має загальну заборгованість 35 384 грн 11 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 8 788 грн 42 коп., заборгованість по відсотках - 25 007 грн 89 коп., заборгованість по комісії - 1 587 грн 80 коп.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила

пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Також, як неодноразово наголошував у своїх постановах Верховний Суд, згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлено, що 19 вересня 2023 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 475307-КС-002, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-6559, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору в електронній формі.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача, щодо відомостей, вказаних у договорі, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, сума бажаного кредиту, електронна адреса позичальника, фінансовий номер телефону, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів.

Також матеріали справи не містять доказів, що укладений 19 вересня 2023 року між сторонами договір на підставі судового рішення визнаний недійсним. У даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 не звертався із зустрічним позовом про визнання недійсним договору.

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що між сторонами укладено договір кредиту в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього

Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц, від 4 липня 2018 року в справі №14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон), як спеціальний закон, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 16.1. статті 16. Закону, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з пунктом 17.1. статті 17 Закону, форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

За приписами частин 19.1, 19.2. статті 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.

Згідно з частиною 22.1 статті 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" "Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку": Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина 3 статті 77 ЦПК України).

Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід" та наданою на виконання ухвали суду першої інстанції випискою про рух коштів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", з якої вбачається, що ОСОБА_1 належить картка № НОМЕР_3 .

Вказаний номер картки також зазначено ОСОБА_1 в анкеті клієнта при заповненні своїх анкетних даних.

Згідно виписки по картці, наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", на рахунок відповідача 19 вересня 2023 року надійшли грошові кошти у розмірі 15 000 грн, що відповідає розміру тіла кредиту за договором № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року.

Оскільки ТОВ "Бізнес Позика" є фінансовою, а не банківською установою, то зважаючи на положення Закону України "Про платіжні послуги", вище вказані довідка та виписка є первинними обліковими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити, тобто видачу грошових коштів за договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем доведено належними доказами обставини перерахування коштів на рахунок відповідача на виконання умов договору № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 належним чином виконував умови договору № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року та у відповідності до графіку платежів здійснював щомісячне погашення кредиту.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, суд першої інстанції вказав, що сам по собі розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості у вказаному позивачем розмірі. Розрахунок заборгованості сформований безпосередньо позивачем, а тому зазначена в ньому інформація, за відсутності первинних облікових документів, а саме банківської виписки по рахунку, не є доказом наявності заборгованості.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, оскільки суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, адже незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 7 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц.

Крім того, є помилковими висновки суду про те, що наявність та розмір заборгованості повинна підтверджувати виписка по банківському рахунку. Так, судом не враховано, що кредитор ТОВ "Бізнес Позика" є фінансовою, а не банківською установою. Тому, зважаючи на положення Закону України "Про платіжні послуги", підтвердження щодо зарахування грошових коштів, надане посередником ТОВ "ПрофітГід" є первинним обліковим документом, що вказує на факт здійснення платіжної операції (видача кредиту).

Отже, висновки суду першої інстанції про необхідність надання саме банківської виписки є помилковими, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему.

Поруч з цим, позивачем надано належні докази щодо умов кредитування та суми заборгованості за кредитом, як то угоди підписані відповідачем, згідно Закону України "Про електронну комерцію", якими визначені усі істотні умови кредитного договору, виписка по картці відповідача, з якої вбачається надходження коштів в обумовленому договором розмірі та безпосередньо розрахунок кредитної заборгованості.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ТОВ "Бізнес Позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

У пунктах 2.3., 2.7., 2.11. договору визначено, що кредит надається на 24 тижні. Термін дії договору: до 5 березня 2024 року. Дата повернення кредиту - 5 березня 2024 року.

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована (пункт 2.4. договору).

Комісія за надання кредиту 2 250 грн (пункт 2.5. договору).

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Бізнес Позика" у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 частково здійснив оплату за договором від 19 вересня 2023 року в розмірі 7 046 грн 30 коп. Обставини часткової оплати відповідачем за договором підтверджується випискою по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання ухвали суду.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, згідно якого, з урахуванням часткової оплати відповідачем боргу, сума заборгованості становить 35 384 грн 11 коп., з яких: 8 788 грн 42 коп. - прострочені платежі за тілом кредиту; 25 007 грн 89 коп. - прострочені платежі по процентах; 1 587 грн 80 коп. - прострочені платежі за комісією (а.с. 21-27).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховано за умовами договору та в строк до 5 березня 2024 року, тобто в межах строку кредитування. Комісія нарахована за умовами пункту 2.5. договору.

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості конкретизований та містить інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку за наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 35 384 грн 11 коп.

Крім того, ураховуючи часткову сплату відповідачем боргу, слід брати до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 127/23910/14-ц, у якому зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у строк належним чином не виконав зобов`язання за договором № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року, а відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 788 грн 42 коп., за процентами у розмірі 25 007 грн 89 коп. та за комісією у розмірі 1 587 грн 80 коп., що разом становить суму заборгованості 35 384 грн 11 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, посилаючись на не надання позивачем доказів наявності заборгованості.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 6 056 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", подану представником Виноградовим Юрієм Ернстовичем, задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Код ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 475307-КС-002 про надання кредиту від 19 вересня 2023 року в розмірі 35 384 гривні 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Код ЄДРПОУ:

41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір в сумі 6 056 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: