Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №370/161/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 25 січня 2026 р.

Справа: №370/161/25

Суддя: Лапчевська Олена Федорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 370/161/25

номер провадження 22-ц/824/1969/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник позивачів ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року /суддя Білоцька Л.В./

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до держави Російської Федерації в особі посольства держави Російської Федерації в Україні про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2025 року ОСОБА_2 (далі - позивач 1), ОСОБА_4 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3) звернулися до суду з позовом до держави РФ в особі Посольства держави Росія (РФ) в Україні (далі - відповідач) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації.

Просили стягнути з держави Російська Федерація на користь громадянки України ОСОБА_2 5 690 052,50 грн. (п`ять мільйонів шістсот дев`яносто тисяч п`ятдесят дві грн. 50 коп.) майнової шкоди та 20 609 700 (двадцять мільйонів шістсот дев`ять тисяч сімсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь громадянина України ОСОБА_4 1 013 267,50 грн. (один мільйон тринадцять тисяч двісті шістдесят сім грн. 50 коп.) майнової шкоди та 20 609 700 (двадцять мільйонів шістсот дев`ять тисяч сімсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь громадянина України ОСОБА_3 213 253,56 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 56 коп.) майнової шкоди та 20 609 700 (двадцять мільйонів шістсот дев`ять тисяч сімсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь на користь позивачів в рівних частках судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до держави Російської Федерації в особі Посольства держави Росія (Російська Федерація) в Україні про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації - задоволено частково.

Стягнуто з держави Російська Федерація на користь громадянки України ОСОБА_2 5 690 052,50 грн. (п`ять мільйонів шістсот дев`яносто тисяч п`ятдесят дві грн. 50 коп.) майнової шкоди та 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з держави Російська Федерація на користь громадянина України ОСОБА_4 1 013 267,50 грн. (один мільйон тринадцять тисяч двісті шістдесят сім грн. 50 коп.) майнової шкоди та 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з держави Російська Федерація на користь громадянина України ОСОБА_3 213 253,56 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті п`ятдесят три гривні 56 коп.) майнової шкоди та 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено./т. 2 а.с. 93-106/

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні частини моральної шкоди, апелянти - позивачі звернулися з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю - стягнути на користь кожного з позивачів по 21 039 800,00 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянти посилалися на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди. Вважають, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації позивачі 1 та 2 втратили єдине житло (будинок повністю зруйновано внаслідок обстрілів та пожежі), позивач 3 втратив значну частину майна, усі позивачі зазнали тяжких психологічних страждань, тривалого стресу, постійного страху за життя та здоров`я, втрати звичного способу життя, вимушеного переселення, розриву соціальних зв`язків, руйнування сімейних спогадів та мрій про майбутнє. Підкреслюють, що будинок був не просто майном, а місцем повноцінного сімейного життя з 2020 року, на облаштування якого вкладено значні кошти та зусилля, а його втрата призвела до невгамовного душевного болю, тривалої психологічної травми та відчуття безпорадності. Посилаються на ст. 23 ЦК України (моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням майна), ст. 1167 ЦК України (відшкодування незалежно від вини агресора в умовах окупації), ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (відшкодування в повному обсязі покладається на державу-агресора), практику ЄСПЛ (справа «Луїзіду проти Туреччини», справа «Недайборщ проти Російської Федерації» - моральна шкода констатується за фактом порушення), постанови ВС від 15.12.2020 №752/17832/14-ц, від 01.03.2021 № 466/8242/18, від 22.04.2024 № 279/1834/22 (компенсація повинна бути справедливою, розумною та пропорційною тяжкості страждань). Вважають, що призначений судом розмір моральної шкоди (2 500 000 грн на кожного) не відповідає тяжкості страждань, не забезпечує справедливої компенсації та не створює превентивного ефекту для держави-агресора.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивачі є сім`єю (подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , їх син ОСОБА_3 ); у 2015 році позивач 1 придбала недобудований будинок за адресою АДРЕСА_1 , який з 2016 року було капітально відремонтовано та облаштовано; з березня-квітня 2020 року будинок використовувався як постійне місце проживання.

У період з 27.02.2022 по 31.03.2022 с. Копилів було тимчасово окуповане Російською Федерацією; у березні 2022 року внаслідок бойових дій (попадання боєприпасів) будинок, добудови, майно та два автомобілі (Land Rover, Porsche Boxster) повністю знищено; факт знищення зафіксовано Актом про пожежу ДСНС від 22.07.2022 та Технічним звітом від 22.10.2022 (будинок віднесено до III категорії пошкоджень, рекомендовано демонтаж); розпочато кримінальне провадження №12022111050001355 від 24.04.2024.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження - не повного стягнення моральної шкоди.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 23, 1167 ЦК України за якими моральна шкода відшкодовується залежно від характеру страждань, з урахуванням розумності та справедливості, ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за якою відшкодування шкоди покладається на державу-агресора, практикою ВС щодо відсутності судового імунітету держави-агресора (постанови від 14.04.2022 №308/9708/19, від 18.05.2022 №428/11673/19).

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що моральна шкода доведена, однак її розмір має бути визначений з урахуванням принципів розумності та справедливості, тому стягнуто по 2 500 000 грн на кожного позивача, а в решті відмовлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив факт завдання майнової та моральної шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням тяжкості страждань (втрата житла, майна, звичного способу життя, психологічний стрес), тривалості негативних наслідків, принципів розумності та справедливості. Зменшення розміру моральної шкоди з 20 609 700 грн до 2 500 000 грн на кожного відповідає принципу пропорційності, за умови відсутності доказів іншого розміру. Заявлений позивачами розмір (20 609 700 грн на кожного) є надмірним та не відповідає критеріям пропорційності та розумності.

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61?18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua