Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №759/8839/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 21 січня 2026 р.

Справа: №759/8839/25

Суддя: Оніщук Максим Іванович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 759/8839/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4710/2026Головуючий у суді першої інстанції - Петренко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивачки Лазоренко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Лазоренко Тетяною Володимирівною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири, без виключення цього житла з обліку службового житла, визнання наймачем квартири та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва", згідно з яким просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення № 107/56/В засідання громадської комісії з житлових питань Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.09.2024 (протокол № 16), яким відмовлено позивачці у виключенні квартири АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , без виключення цього житла з обліку службового житла;

- визнати позивачку наймачем квартири за раніше укладеним договором найму жилого приміщення (квартира АДРЕСА_1 ) замість попереднього наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" змінити договір найму жилого приміщення (квартира АДРЕСА_1 ) у частині нового наймача - позивачки;

- покласти на відповідачів судові витрати позивачки.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка проживає у спірній квартирі з моменту народження, її батько отримав ордер на службове житло у 1979 році, родина постійно мешкала в цьому приміщенні, сплачувала комунальні послуги та належним чином утримувала квартиру.

Після смерті батька позивачка неодноразово зверталася до відповідачів із заявами про зміну наймача та виключення квартири зі службового житлового фонду, однак отримувала відмови.

Позивачка вказувала, що житло фактично втратило статус службового ще у 2002 році після передачі будинку в господарське відання КП, а відтак вона має право на приватизацію без попереднього виключення квартири з числа службових.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2025 позов залишено без задоволення (а.с. 147-149).

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з'ясуванн обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що на підставі наявних у матеріалах справи доказів та вимог п. 4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, спірна квартира не могла бути повторно включена до числа службових у 2015 році, оскільки на момент видання Розпорядження № 599 від 28.09.2015 вона не була вільним жилим приміщенням, а тривалий час законно займалася родиною позивача.

При цьому, вважає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що сам факт укладення договору найму з умовою про приватизацію засвідчує, що на момент 2005 року квартира не була службовою і органи влади фактично визнали за сім`єю позивачки загальний режим користування житлом.

Також, зауважує, що наявність у неї іншої квартири не позбавляє її права на приватизацію спірного житла і не може розцінюватися як обставина, що свідчить про відсутність житлової проблеми, адже ця квартира не забезпечує навіть мінімальної норми житлової площі; закон не встановлює обмеження права на приватизацію у зв`язку з наявністю іншого житла; позивачка фактично та добросовісно користується спірною квартирою як основним місцем свого проживання протягом усього життя (а.с. 150-156).

Представниця позивачкиу судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представниці позивачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 є службовим житловим приміщенням.

Службове житло було надано батькові позивачки- ОСОБА_2 на підставі Ордера №000988 від 15.01.1979, у зв`язку з трудовими відносинами.

Ордер № 000988 від 21.02.1979 виданий ОСОБА_2 на право зайняття службового жилого приміщення.

Батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Житловий будинок, у якому розташована квартира, був переданий від ДКП «Київелектротранс» до повного господарського відання Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на підставі розпорядження Святошинської РДА від 16.01.2002 № 56.

Позивачка звернулася до відповідачів з метою виключення квартири з числа службових для подальшої приватизації.

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" звернулося до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням від 06.08.2024 № 06.08.2024 № 107/56-3506 про виключення із числа службових приміщень у зв`язку з тим, що відпала потреба в такому його використанні, однокімнатної квартири

АДРЕСА_3 державна адміністрація прийняла рішення (за результатами засідання громадської комісії з житлових питань, Протокол №16 від 05.09.2024), яким відмовила у виключенні квартири АДРЕСА_4 з числа службових, оскільки «потреба в такому його використанні не відпала».

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2024 належить на праві власності інша житлова нерухомість, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_5 .

Так, згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Разом з тим, користування службовими жилими приміщеннями регулюється статтями 118-126 ЖК України, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 № 37.

Відповідно до 118 Житлового Кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із ч. 2 ст. 121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає у тому, що воно надається у зв`язку з характером трудових відносин особи з володільцем такого, а тому особа, яка користується службовим житлом усвідомлює, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 (із змінами), жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Аналізуючи наведене вище вбачається, що жиле приміщення підлягає виключенню з числа службових за наявності однієї з двох умов: 1) якщо відпала потреба в такому його використанні; 2) у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Разом з тим, жодну з наведених умов не покладено в обґрунтування правової підстави позову.

У свою чергу, доцільність перебування квартири зі статусом "службова" вирішує сам власник, а не користувач (наймач).

Законодавством передбачено, що підставою для виключення житла зі складу службових є відповідне клопотання підприємства, установи, організації, яка надавала службове житло, оскільки згідно законодавства прийняття відповідного рішення віднесено до компетенції виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Подання балансоутримувачем жилого фонду до визначеного органу відповідного клопотання є лише однією з умов, і одночасно, стадією у процедурі прийняття рішення про виключення житла зі складу службових.

Подання такого клопотання є правом, а не обов`язком підприємства, установи, організації.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 760/31360/19.

Тобто, прийняття рішення про виключення квартири зі складу службових відноситься до дискреційних повноважень відповідача, що передбачає йому визначену законодавчими положеннями свободу розсуду при виборі одного із можливих управлінських рішень, в який суд втручатись не вправі.

Також, Верховний Суд в постанові від 03.10.2022 у справі № 643/15613/19 зазначив, що особа, яка бажає приватизувати службове житло, повинна звернутися до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду у зв`язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового. Виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, а чинним законодавством не передбачені правові норми, які зобов`язували б власника службового житлового приміщення виключити його із цього фонду.

Як вже зазначалося вище, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" звернулося до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням від 06.08.2024 № 06.08.2024 № 107/56-3506 про виключення із числа службових приміщень у зв`язку з тим, що відпала потреба в такому його використанні, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла рішення (за результатами засідання громадської комісії з житлових питань, Протокол №16 від 05.09.2024), яким відмовила у виключенні квартири АДРЕСА_4 з числа службових, оскільки «потреба в такому його використанні не відпала».

При цьому, доказів того, вказане рішення прийнято неповноважним органом та поза межами повноважень, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що спірна квартира не могла бути повторно включена до числа службових у 2015 році, оскільки на момент видання Розпорядження № 599 від 28.09.2015 вона не була вільним жилим приміщенням, а тривалий час законно займалася родиною позивачки, колегія суддів вважає безпідставними, адже законодавством не встановлено, що тривалий період проживання у службовому жилому приміщенні, його ремонт та оплата комунальних послуг є підставою для виключення жилого приміщення із числа службових або його приватизації.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, чинним законодавством передбачено, що житлове приміщення втрачає статус службового рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Право Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації приймати рішення щодо виключення жилих приміщень із числа службових визначено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень".

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не може бути визнана наймачем квартири за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, а також не можуть бути проведені зміни до договору найму жилого приміщення, адже положення ч. 2 ст. 123 ЖК України прямо виключають застосування ст. 106 ЖК України (про зміну наймача) до правовідносин користування службовими жилими приміщеннями.

Таким чином, з огляду на чинний статус спірного житла як службового, відсутність рішення про його виключення з відповідного фонду, дискреційний характер повноважень органів місцевої влади та відсутність порушення права позивачки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування своїх позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Лазоренко Тетяною Володимирівною, - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири, без виключення цього житла - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 29 січня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua