Постанова від 23 грудня 2025 р. у справі №759/21593/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року місто Київ cправа № 759/21593/24

провадження № 22-ц/824/14941/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Горбенко Н.О., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просив змінити визначене рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року у справі № 369/6838/21 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ураховуючи інтереси дитини та у зв`язку із зміною фактичних обставин справи та фактичного проживання дитини разом з батьком з початку 2024 року, позивач вважає наявними обставини для визначення місця проживання дитини разом з ним за місцем його проживання.

Позивач вказує, що з січня 2024 року спільна дочка сторін фактично стала проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації місця проживання. Він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, розвитком та слідкує за станом її здоров`я. Дитина фактично перебуває на повному його утриманні. Влітку позивач забезпечив реалізацію бажання дочки відвідати табір «Юний рятувальник» на базі ДСНС України у період з 5 серпня 2024 року по 12 серпня 2024 року. Відповідач наразі не чинить перешкод у такому, а позивач не має наміру чинити перешкоди спілкуванню матері з дитиною.

ОСОБА_1 стверджує, що усвідомлює свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, ним створені усі належні та необхідні соціально-побутові умови проживання для дитини та її розвитку і виховання. Він має змогу забезпечити дитину усім необхідним, має нормований робочий день, з 30 листопада 2023 року виконує обов`язки директора ДП «АГРОСПЕЦСЕРВІС», має у власності нерухоме майно (квартири), автомобіль, стабільний дохід, що дозволяє забезпечити дитину усім необхідним, надати їй можливість належно розвиватися. Натомість, матір дитини не приділяє їй належну увагу, негативно реагує на прохання дитини допомогти з уроками та змушувала сидіти до першої години ночі для їх виконання. Мати проявляє злість до дитини, ображає та вчиняє фізичне покарання, принижує та висловлюється нецензурною лайкою в бік батька. Дитина важко переживала таке відношення та вимушена була або сама усе вирішувати, або частково зверталася до батька з питаннями та проханнями.

Разом з позовною заявою ОСОБА_4 подав клопотання про заслухання в судовому засіданні думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині розгляду позовних вимог щодо зміни визначення місця її проживання, та заяву про допит у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вказуючи на підтвердження показами цих осіб обставин, зазначених позивачем у позовній заяві.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 7 липня 2025 року залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про зміну місця проживання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 25 липня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в порядку ст.355 ЦПК України, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимог. Також заявив клопотання про виклик дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для надання пояснень.

Вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано думку та пояснення дитини, яка наголошувала на тому, що вона не проти спілкування з матір`ю, проте їй подобається жити з батьком. Матір не приділяє їй належної уваги. Позивач є краще фінансово забезпеченим ніж матір, а тому в змозі забезпечити доньку кращими умовами проживання. Також зазначає, що жоден з батьків не чинить перешкод у спілкуванні доньки з обома батьками. Вважає суперечливими висновки суду щодо з одного боку, встановлення факту проживання дитини з батьком та, іншого, проживанням дитини з матір`ю протягом 12 років.

Заслухавши пояснення дитини, яка висловила бажання проживати з батьком, суд першої інстанції не дотримався принципу найкращих інтересів дитини та відмовив у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шипіцин О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 369/6838/21 (набрало законної сили), визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 . Також просила стягнути з позивача на її користь судові витрати, які складаються з витрат по сплаті професійної правничої допомоги в Київському апеляційному у розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити та стягнути судові витрати.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Шипіцин О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської областідо суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 104 том 2).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що у період з 29 грудня 2012 року по 14 березня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2019 року у справі №761/1312/9 з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , аліменти на утримання 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, у справі № 369/6838/21 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.01.2024 року по теперішній час, що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 24 січня 2024 року № 106016083.

Відповідно до довідки від 26 червня 2024 року №157, виданої директором середньої загальноосвітньої школи №253 Святошинського району м. Києва, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у 5-А класі середньої загальноосвітньої школи №253 Святошинського району м. Києва.

Згідно з характеристикою від 20 червня 2024 року №156 середньої загальноосвітньої школи № 253 Святошинського району м. Києва, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , програму навчання засвоює на достатньому рівні, має здібності до вивчення предметів природничо-математичного циклу, дитина здібна, проте навчається не в силу своїх можливостей. Життєрадісна, не жадібна. Прагне бути лідером, проте може бути нестриманою і створювати конфліктні ситуації в колективі учнів. Справляє враження компанійської, товариської дівчинки, позитивно сприймає оточуючих, легко підтримує бесіду, їй властиві вияв позитивних емоцій. Дитина забезпечена всім необхідним для навчання. Доглянута, має охайний вигляд. Вихованням ОСОБА_7 займаються мати ОСОБА_2 , яка систематично цікавиться успіхами дочки, відвідує збори батьків, бере активну участь у житті класу, та батько ОСОБА_1 , який останнім часом інколи приводить дитину до школи, цікавиться її досягненнями.

У довідці директора Святопетрівського академічного ліцею від 14 серпня 2024 року вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно буде зарахована до Святопетрівського академічного ліцею Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області в 5-Б клас за наявності документів.

Відповідно до довідки Білогородсько сільської ради Бучанського району Київської області від 17 червня 2024 року №04-19/1417 ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації місця проживання.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 8 липня 2024 року №159, складеного Службою у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_2 у дитини є окреме місце для сну, стіл для виконання уроків, шафа для зберігання одягу. Зі слів ОСОБА_1 в квартирі проживає він та його дочка ОСОБА_7 . Мати дитини проживає у м. Києві.

Відповідно до висновку особистої прихильності малолітньої дитини до кожного з батьків, інтересів дитини та отримання думки бажання дитини спілкуватися з батьками від 11 липня 2024 року № 353 Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у ході бесіди з ОСОБА_8 встановлено, що дівчинка хоче на постійній основі проживати з батьком, з матір`ю спілкуватися не відмовляється, але і сильного бажання не має через значні конфлікти та неуважність до дівчинки. З лютого 2024 року дитина виявила бажання повністю переїхати до батька. Батько дотримується демократичного чи навіть ліберального стилю виховання. Мати дитини запрошення зустрітися з психологом проігнорувала. Тому стосунки в родині були розглянуті зі слів батька та дитини.

Згідно з наказом № 6 від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 з 30 листопада 2023 року приступив до в.о. директора ДП «Агроспецсервіс».

Позивач отримує дохід, який за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року у сукупному розмірі складає 108 200 грн., сума до виплат 60 051 грн. (довідка ДП «Агроспецсервіс» від 19.06.2024 року №19/06-24).

За характеристикою старости Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 17 червня 2024 року №02-28/35 ОСОБА_1 дійсно проживає, але не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . За роки проживання проявив себе виключно з позитивного боку. За вказаний період скарг від сусідів не було, проживає разом із дочкою ОСОБА_7 , 2013 року народження. ОСОБА_1 зарекомендував себе як людина, що має високу громадянську свідомість, з перших днів російської агресії став одним із учасників територіальної оборони.

У листі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 червня 2024 року №61951-1-261 вказано про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №60034985 з примусового виконання виконавчого листа №761/1312/9, виданого у липні 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є власником 1/2 частки вказаної квартири.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за період з січня 2023 року по лютий 2025 року ОСОБА_2 мала дохід у розмірі 203,45 грн.

Відповідно до акту про фактичне місце проживання від 8 жовтня 2024 року ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою ОСББ «Петрицького 21-а» від 9 жовтня 2024 року №15/24 ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Висновку про недоцільність зміни місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 6 березня 2025 року № 57, орган опіки та піклування вважає недоцільним змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 . У висновку вказано, що ОСОБА_1 не надав переконливих доказів, що проживання дочки з батьком буде найкраще відповідати інтересам дитини.

При визначенні місця проживання дитини враховано, що вона тривалий час проживає з матір`ю, яка здійснює за дитиною належний догляд, турбується про дочку, забезпечує її розвиток і виховання, дитина вже має своє оточення, забезпечена усім необхідним та має належні умови проживання.

Також судом встановлено, що мати дитини не чинить перешкод батьку дитини у зустрічах із дочкою, не забороняє проживати з батьком, дитина має стале життя, відвідує школу, яка поряд з будинком. Зміна такого способу життя не буде якнайкраще відповідати інтересам дитини. У квартирі, де дитина проживає з матір`ю, у неї є окрема кімната, а у квартирі, де дитина проживає з батьком - окрема кімната відсутня, бо квартира однокімнатна. Речі дитини знаходяться як у квартирі матері, так і у квартирі батька. Вона періодично, без обмежень, проживає і з мамою, і з татом. Жоден з батьків не чинить перешкод однин одному щодо спілкування з дитиною, на час її проживання у одного з них.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини суд виходив лише з «найкращих інтересів дитини». Судом заслухано думку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виявила бажання проживати з батьком, вказуючи на його лояльне відношення до навчання дитини, менші заборони та обмеження, більше дозволу щодо її бажань, придбання кращих речей та відсутність посиленого контролю, який є з боку матері.

Також суд врахував і те, що у висновку про недоцільність зміни місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 6 березня 2025 року № 57, орган опіки та піклування вважає недоцільним змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

По справі встановлено, що спір щодо зміни місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає, перешкод у чому мати дитини не чинила.

Суд врахував положення міжнародного права та національного законодавства України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання дитини разом із матір`ю, вважав відсутніми беззаперечні підстави для зміни місця проживання дитини.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про зміну місця проживання дитини, яка фактично проживає з матір`ю та батьком, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не забороняла дочці проживати у батька, не чинила перешкод у цьому.

Також, суд зауважив, що відмова у задоволенні позовних вимог про зміну місця проживання дитини з батьком не позбавляє позивача як батька дитини права брати участь у вихованні дитини, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про її стан здоров`я, а також фізичний та моральний стан.

Поданий до суду позов має штучний характер, оскільки спір щодо місця проживання дитини у сторін фактично відсутній.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У цій справі встановлено, що у квартирі, де дитина проживає з матір`ю, у неї є окрема кімната, а у квартирі, де дитина проживає з батьком - окрема кімната відсутня, бо квартира однокімнатна. Речі дитини знаходяться як у квартирі матері, так і у квартирі батька. Вона періодично, без обмежень, проживає і з мамою, і з татом. Жоден з батьків не чинить перешкод однин одному щодо спілкування з дитиною, на час її проживання у одного з них.

Дитина фактично вільна у своєму виборі місця проживання. Під час розгляду справи у суді першої інстанції не встановлено, що матір дитини чинить перешкоди, обмежуючи її бажання проживати з батьком. Також суд звертає увагу, що вказуючи на те, що з січня 2024 року дитина сторін фактично проживає з батьком у належній йому на праві власності квартирі без реєстрації місця проживання в ній, ОСОБА_1 у позові зазначає, що матір дитини не чинить перешкод дочці у зустрічах із батьком та проживанні дитини у батька.

З наведеного вбачається, що спору щодо місця проживання дитини з батьком за її бажанням та перешкоджання цьому з боку матері не має.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Судом першої інстанції заслухано думку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка висловила бажання проживати зі своїм батьком, ОСОБА_1 , вказуючи на його лояльне відношення до навчання дитини, менші заборони та обмеження, більше дозволу щодо її бажань, придбання кращих речей та відсутність посиленого контролю, який є з боку матері.

Враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до Висновку про недоцільність зміни місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 6 березня 2025 року року № 57, орган опіки та піклування вважає недоцільним змінювати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

У висновку вказано, що ОСОБА_1 не надав переконливих доказів, що проживання дочки з батьком буде найкраще відповідати інтересам дитини. При визначенні місця проживання дитини враховано, що вона тривалий час проживає з матір`ю, яка здійснює за дитиною належний догляд, турбується про дочку, забезпечує її розвиток і виховання, дитина вже має своє оточення, забезпечена усім необхідним та має належні умови проживання.

З аналізу встановлених обставин, національного та міжнародного законодавства, висновків викладених у постановах Верховного Суду, надавши об`єктивну оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, а також вислухавши пояснення сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції в тому, що відмова у задоволенні позовних вимог батька та визначення місце проживання доньки з ним, буде суперечити інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того слід звернути увагу, що також було враховано судом першої інстанції, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, у справі № 369/6838/21 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Таке рішення набрало законної сили.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом, при наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким вже фактично вирішений спір та визначено місце проживання малолітньої доньки сторін з матір`ю ОСОБА_2 в справі № 369/6838/21 (апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на яке залишено без задоволення), за відсутності перешкод з її боку щодо проживання доньки з батьком, та відсутності обґрунтованих підстав для ухвалення нового рішення щодо зміни місця проживання дитини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 роз`яснив, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (постанови Верховного Суду у справах № 400/829/17, № 682/966/17, № 363/3907/16-ц, № 377/128/18, № 718/1768/18, № 761/259113/14-ц, № 610/2531/17).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та на їх правильність не впливають, а значною мірою зводяться до незгоди з правовою оцінкою судом наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, висновки суду, викладені в рішенні суду, відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 7 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги до безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 29 січня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус