Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №760/7514/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11141/2025

справа №760/7514/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., дата складення повного судового рішення не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову мотивує тим, що 23 квітня 2019 року батьки позивача викликали патрульну поліцію на адресу АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що група осіб, приблизно шість чоловік, проводила будівельні роботи на їхній земельній ділянці, пошкоджувала зелені насадження, поводилася агресивно та висловлювала погрози. Власником споруджуваної будівлі (піцерії) був ОСОБА_2 , який на той час обіймав посаду командира батальйону патрульної поліції м. Бориспіль.

На виклик прибули патрульні поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак, як установлено судом, вони відмовилися вживати будь-яких заходів реагування та залишили місце події, що підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №320/5443/19, якою констатовано службову бездіяльність зазначених поліцейських.

Після їхнього від`їзду на позивача напали невідомі особи та нанесли йому щонайменше два удари в ділянку голови, внаслідок чого він знепритомнів. Згідно з медичними документами йому було діагностовано закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Позивач стверджує, що після цього працівники поліції відвідували його у лікарні та намагалися переконати відмовитись від подання заяви про злочин, водночас дозволяли собі глузування з отриманих ним ушкоджень.

Руйнування майна на ділянці тривало протягом кількох годин, були знищені виноградні лози, висаджені понад півстоліття тому, та інші насадження.

Подібні інциденти повторювалися і надалі, зокрема 17-18 травня 2019 року, коли ті самі особи знову прийшли на ділянку, пошкодили паркан, зрізали бузок, погрожували заявнику та застосовували проти нього сльозогінний газ.

Поліцейські, які прибували на місце, знову не припинили протиправні дії, не фіксували правопорушення, чим фактично потурали агресивним особам. Ці факти підтверджено рішенням суду у справі №359/3686/20.

Після подання скарг поліція відмовила у наданні повних записів із боді-камер, посилаючись на «захист персональних даних», та передала лише короткий 12-секундний фрагмент, який не відображав суті подій. Суд у справі №320/5443/19 встановив, що відповідачем не доведено належного реагування на виклик.

Під час подальшого службового розслідування в липні 2020 року позивач отримав від відповідача документи, що стосуються дисциплінарного розслідування дій патрульних поліцейських. Ці документи містили письмові пояснення патрульного поліцейського ОСОБА_4 , де була наведена недостовірна інформація про позивача: " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію"; "заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття"; "повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має / фельдшери слідів побиття не виявили у гр. ОСОБА_5 "; "мати ОСОБА_5 сказала, що він сам перечепився за паркан, коли заліз та кричав на будівельників".

Як установив Бориспільский міськрайонний суд Київської області у справі №359/3686/20, лист за підписом ОСОБА_6 від 21 травня 2019 року не можна вважати поширенням інформації, оскільки він переповідає обставини, які повідомив патрульний поліцейський у своїх поясненнях. Звідси випливає, що предметом позову про захист честі і гідності з приводу даних висловлювань мають бути саме письмові пояснення патрульного поліцейського ОСОБА_4 .

Крім цього, у документах щодо дисциплінарного розслідування дій патрульних поліцейських, які позивач отримав у липні 2020 року, також містилася доповідна записка на ім`я заступника начальника управління УПП в Київській області, складена інспектором відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП у м. Бориспіль старшим лейтенантом поліції Оленою Криворученко. В ній містилася недостовірна інформація про позивача у вигляді речення: "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" з завідомо неправдивою інформацією". Таке ж речення міститься у листі № 5-681/41/40/02-2019 від 02 липня 2019 року на ім`я начальника Київського обласного управління ДВБ, написаним старшим лейтенантом поліції Наталією Омельниченко ДПП УПП в Київській області.

У розумінні статті 32 Конституції України, статей 277, 297, 280 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, поширення недостовірної інформації в офіційних документах, адресованих керівництву, вважається розголошенням і тягне обов`язок її спростування в тій же формі.

Поширені відомості про нібито неправдиві виклики, відсутність тілесних ушкоджень та «емоційне перебільшення» події суттєво підірвали репутацію заявника, викликали моральні страждання, порушення сну, погіршення стану здоров`я та психологічного самопочуття.

Позивач оцінює завдану моральну шкоду у 300 000 грн, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо компенсації моральних втрат у подібних випадках (орієнтовно 10 000 євро).

Заявник зазначає, що попри неодноразові звернення до поліції та судів з 2019 року, повного й ефективного розслідування подій не проведено, записи з боді-камер надано частково, а недостовірні твердження службових осіб залишаються у матеріалах, створюючи уявлення про його недобросовісність.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- визнати такою, що принижує честь та гідність наступну інформацію, поширену патрульним поліцейським ОСОБА_4 : " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію"; "заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття"; "повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має / фельдшери слідів побиття не виявили у гр. ОСОБА_5 "; "мати ОСОБА_5 сказала, що він сам перечепився за паркан, коли заліз та кричав на будівельників"; а також поширену поліцейськими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 : "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" з завідомо неправдивою інформацією";

- визнати недостовірною наступну інформацію, поширену патрульним поліцейським ОСОБА_4 : " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію"; "заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття"; "повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має / фельдшери слідів побиття не виявили у гр. ОСОБА_5 "; "мати ОСОБА_5 сказала, що він сам перечепився за паркан, коли заліз та кричав на будівельників"; а також поширену поліцейськими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 : "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" з завідомо неправдивою інформацією";

- зобов`язати Департамент патрульної поліції у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судового рішення спростувати поширену інформацію щляхом:

- написання пояснення на офіційному бланку Національної поліції України від імені патрульного поліцейського ОСОБА_4 наступного змісту: "Я, ОСОБА_4 визнаю, що поширена мною інформація у вигляді тверджень " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію"; "заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття"; "повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має / фельдшери слідів побиття не виявили у гр. ОСОБА_5 "; "мати ОСОБА_5 сказала, що він сам перечепився за паркан, коли заліз та кричав на будівельників" є недостовірною";

- написання доповідної записки на ім`я заступника начальника управління УПП в Київській області від імені поліцейської ОСОБА_9 наступного змісту: "Я, ОСОБА_10 визнаю, що поширена мною інформація у вигляді твердження "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" з завідомо неправдивою інформацією" є недостовірною";

- написання листа на офіційному бланку Національної поліції України від імені патрульної поліцейської ОСОБА_11 на ім`я начальника Київського обласного управління ДВБ наступного змісту: "Я, ОСОБА_12 визнаю, що поширена мною інформація у вигляді твердження "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" з завідомо неправдивою інформацією" є недостовірною";

- стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду у розмірі 300 000,00 гривень шляхом списання коштів з рахунків Державної казначейської служби України.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що частина спірних тверджень, які позивач ОСОБА_1 просив визнати недостовірними, вже була предметом оцінки у попередній справі №359/3686/20, рішення в якій набрало законної сили. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, такі обставини повторно не доказуються, що фактично позбавляє суд можливості переглядати їх знову в іншому провадженні між тими самими особами. Суд вказав, що у рішенні від 23 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд установив, що інформація про відсутність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, про виклик швидкої допомоги його батьками, а не ним самим, а також про пояснення матері позивача щодо його падіння - відповідає фактичним даним, отриманим із відеозапису та службових матеріалів.

Щодо інших тверджень працівників поліції, таких як " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію" чи "протягом останніх двох років він неодноразово робив виклики на лінію 102 із завідомо неправдивою інформацією", суд зазначив, що ці висловлювання мають змішаний характер - частково є фактичними твердженнями (стосовно кількості звернень), а частково - оціночними судженнями (стосовно їх правдивості). Суд вказав, що сам позивач визнавав неодноразові звернення на лінію «102», а також наявні матеріали підтверджують факт таких звернень.

Також суд першої інстанції звернув увагу, що спірна інформація міститься у внутрішніх службових документах, складених у межах ініційованого самим позивачем службового розслідування щодо дій працівників поліції. Такі документи мають службовий, а не публічний характер, їх адресатами є посадові особи, уповноважені вирішувати питання дисциплінарної відповідальності, а не невизначене коло осіб. Отже, відсутня одна з ключових ознак дифамації - факт поширення інформації третім особам.

Крім того, суд вказав, що ОСОБА_1 , як заявник і ініціатор службового розслідування, є заінтересованою особою, яка фактично оспорює результати розслідування через цивільний позов. Проте чинне законодавство передбачає інші механізми оскарження висновків службового розслідування зокрема, у межах самого дисциплінарного провадження або в порядку адміністративного судочинства.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вказує, що рішення ухвалене складом суду, якому двічі заявлявся відвід. Підставою для відводу було тривале, безпідставне зволікання з розглядом справи, проведення лише двох засідань, а також винесення ухвали про залишення позову без розгляду, яку згодом скасував Київський апеляційний суд.

На думку апелянта, така поведінка суду свідчить не про «незгоду з рішенням судді», як зазначено в ухвалі про відмову у відводі, а про фактичну відмову в доступі до правосуддя, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стверджує, що суд істотно обмежив його у процесуальних правах, оскільки позивач не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи. Так, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем позивач не міг приїхати до Києва, а подані ним клопотання про дистанційне ознайомлення із матеріалами справи залишилися без розгляду.

Суд також відмовив у приєднанні важливих доказів, зокрема показів патрульних поліцейських, ухвали про виправлення описки у справі №359/3686/20 та у допиті свідка ОСОБА_13 , тоді як докази на користь відповідача витребував із власної ініціативи. Також вказує, що під час засідання 13 грудня 2023 року, за твердженням апелянта, суддя не реагував на образливу поведінку представника ДПП, допускав присутність сторонньої особи, яка здійснювала відеозйомку без дозволу, а також фактично ініціював витребування службового листа, не запитавши думки сторін. Такі дії, на думку апелянта, суперечать пункту 7 статті 81 ЦПК України, що забороняє суду збирати докази з власної ініціативи, окрім винятків, прямо визначених законом.

Вказує на необґрунтоване посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 лютого 2023 року у справі №466/10577/20, від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17, оскільки у позивача відсутня інша можливість спростувати висловлювання, які є недостовірними і принижують честь і гідність позивача.

Вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №320/5443/19 встановлено, що службове розслідування за скаргою позивача не було проведене належним чином. При цьому, суд не досліджував і не надавав оцінки змісту висловлювань, викладених у листі Департаменту патрульної поліції від 21 травня 2019 року та письмових поясненнях патрульних, покладених в основу цього листа, які є предметом цього позову.

Департамент патрульної поліції не виконав рішення адміністративного суду, не провів службового розслідування, не допитав свідків, але водночас продовжує стверджувати, що всі висловлювання з листа від 21 травня 2019 року є достовірними.

Вказує, що результати службового розслідування, яке фактично не проводилось і яке не може бути проведене через бездіяльність відповідача, оскарженню не підлягають, а позбавлення позивача можливості перевірити достовірність поширених висловлювань є порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначає, що суд першої інстанції виклав фактичні обставини справи та зміст рішень інших судів у викривленому вигляді, створивши власну інтерпретацію доказів на користь відповідача.

Зокрема, суд безпідставно зазначив, що позивач нібито тричі викликав поліцію, хоча з матеріалів справи випливає, що виклик 18 травня 2019 року здійснював лікар травмпункту, а не позивач. Цей факт підтверджується реєстром викликів і медичними документами. Довідка поліції про відсутність звернень позивача на лінію «102» залишена судом без оцінки.

Суд також неправомірно визнав твердження відповідача про «завідомо неправдиві виклики поліції» оціночними судженнями, хоча такі висловлювання мають правове значення у розумінні статті 183 КУпАП і статті 383 КК України та не можуть розглядатися як суб`єктивна оцінка.

Крім того, суд послався на відеозапис, який фактично не досліджувався, і навів у рішенні зміст, відсутній у матеріалах справи. При цьому, суд проігнорував ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 05 лютого 2025 року про виправлення описки, якою уточнено, що мова йшла не про поліцейських, а про приватну розмову матері позивача з невідомими особами, яка не має відношення до подій 23 квітня 2019 року.

Суд першої інстанції проігнорував рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №320/5443/19, яким встановлено неповноту та формальність службового розслідування дій патрульної поліції, а також відсутність доказів протиправної поведінки позивача.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

Вилучити із мотивувальної частини судового рішення наступні речення, як такі, які не відповідають дійсності та включені у текст рішення з метою створення нових доказів на користь відповідача: "самим Позивачем зазначається у позові, що в період з квітня по травень 2019 року він тричі звертався до органів поліції через спецлінію «102»"; "Водночас, відомості, зазначені у цій довідці, спростовуються як самим Позивачем у позові, так і карткою реєстрації виклику від 18.08.2019». (а.с. 29)"; "Дослідивши вказаний відеозапису на DVD-диску суд встановив, що ОСОБА_13 дійсно повідомила поліцейським про те, що її син ОСОБА_1 впав самостійно, тоді як інші особи не заподіювали йому тілесних ушкоджень".

До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про допит свідків, у якому скаржник просить суд допитати як свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ..

Крім цього, скаржником додано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: аудіофайлу з показами патрульного поліцейського ОСОБА_4 , а також копію ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 05 лютого 2025 року про виправлення описки у тексті рішення у справі №359/3686/20.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

29 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на апеляційну скаргу.

Вказує, що згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року для задоволення позову потрібно довести: факт поширення інформації, її зв`язок із позивачем, недостовірність та порушення особистих немайнових прав. Поширенням вважається доведення інформації хоча б до однієї сторонньої особи будь-яким способом.

Разом із тим документи, створені в межах службового розслідування (доповідні, пояснення поліцейських), не є поширенням інформації, оскільки не виходять за межі внутрішньої службової процедури. Аналогічно, відомості у відповіді Департаменту внутрішньої безпеки НПУ не можна вважати поширеними, оскільки вони були надані у межах звернення самого ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що не є предметом судового захисту оціночні судження, критичні висловлювання чи думки, які неможливо перевірити на істинність. Вони становлять реалізацію права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Позов може бути задоволений лише за наявності доведених фактів поширення недостовірної інформації, а документи службового розслідування та оціночні судження не підпадають під критерії поширення чи недостовірності.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди вказує, що наданий позивачем висновок експерта №85 від 24 травня 2015 року не підтверджує моральної шкоди, не встановлює обставин отримання тілесних ушкоджень, а сам факт синця чи саден міг виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту. Позивач не довів, яким чином були порушені його честь, гідність, моральні переживання або фізичні та психологічні страждання, а також відсутня вина відповідачів.

Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують його вимоги, а твердження про заподіяну моральну шкоду є необґрунтованими. Стягнення шкоди без достатніх підстав загрожує економічним інтересам держави та порушує порядок використання бюджетних коштів.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку позивач ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Представники відповідачів Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_13 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 22 жовтня 2025 року, клопотання про допит свідків задоволено частково. Вирішено допитати як свідка ОСОБА_13 , в частині клопотання щодо допиту як свідка ОСОБА_14 відмолено за безпідставністю.

Крім цього, ухвалою Київського апеляційного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 22 жовтня 2025 року, частково задоволено клопотання про приєднання до матеріалів справи аудіофайлу з показами патрульного поліцейського ОСОБА_4 , а також копію ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 05 лютого 2025 року про виправлення описки у тексті рішення у справі №359/3686/20.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що управлінням патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції проведено перевірку звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівників БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області ДПП, що мало місце 23 квітня 2019 року.

В ході перевірки було опитано лейтенанта поліції ОСОБА_4 , за наслідками перевірки інспектором відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області ДПП Оленою Криворученко складено доповідну записку, яку погоджено заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Наталією Омельниченко (том 1 а.с. 13-15).

Із даних письмових пояснень ОСОБА_4 від 13 червня 2019 року убачається, що останній, надаючи пояснення вказав: " ОСОБА_5 постійно викликає поліцію…", "…заявник сам викликав собі швидку…", "…та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття", "…повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має…", "вже пізніше мати ОСОБА_5 сказала нам, що він сам перечепився за паркан, коли заліз на паркан та кричав на будівельників" (том 1 а.с. 9-10).

Доповідна записка інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ОСОБА_9 , погоджена заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Наталією Омельниченко, містить інформацію такого змісту: "..У поясненні патрульний також вказав, що через годину, екіпаж отримав виклик «інші тілесні ушкодження» за тією ж самою адресою і заявником ОСОБА_4 у поясненні вказав, що по прибуттю на місце події, виявлено карету швидкої медичної допомоги, медпрацівники якої перебували поруч із заявником ОСОБА_1 . Як пояснив ОСОБА_4 , екіпаж одразу опитав ймовірних свідків, в тому числі й батьків заявника, де, в подальшому мати повідомила поліцейським, що її син перечепився через паркан з власної необережності та його ніхто не бив. З метою остаточної перевірки відомостей побиття, ОСОБА_4 підійшов до медпрацівників, які повідомили, що ніяких тілесних ушкоджень, в тому числі, слідів побиття ОСОБА_1 не має і його поведінка схожа на симулювання. Варто зазначити, що під час опрацювання матеріалів службової перевірки, були переглянуті наявні відеозаписи з нагрудних камер патрульних та встановлено, шо пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_4 підтверджуються в повній мірі, на відеозаписі зафіксовано, як мати ОСОБА_1 повідомляє патрульним, що її сина ніхто не чіпав, не бив, а впав він з власної необережності з прибудинкового паркану, коли викрикував будівельникам припинити зводити незаконну забудову. Необхідно додати, що протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спец. лінію "102" з завідомо неправдивою інформацією." (том 1 а.с. 13-14).

Аналогічну за змістом інформацію містить лист ДПП УПП у Київській області від №02 липня 2019 року №5-681/41/40/02-2019 за підписом ОСОБА_11 (том 1 а.с. 16-18).

Згідно Висновку експертного дослідження №85 від 24 травня 2019 року убачається, що при судово-медичному обстеженні гр. ОСОБА_1 виявлені синці та садна, синці на грудях, животі та лівому коліні. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету/предметів , індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись за обставин, на які вказано у направленні. Виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців за характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість утворення синця на лівому коліні та саден на правому передпліччі по зовнішній поверхні «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню» (том 1 а.с. 77-78).

Постановою колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №320/5443/19 за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль, Управління патрульної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язано Управління патрульної поліції в Київській області надати новий висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.05.2019 у урахуванням висновків суду (том 1 а.с.79-82).

У вказаній справі судом зазначено, що «відповідачем в межах своєї компетенції не у повному обсязі та не у відповідності до норм чинного законодавства підготовлено письмові відповіді на скарги позивача, неналежно проведено службове розслідування, оскільки обставини було встановлено без належного дослідження, опитування, зібрання доказів та досить формально, тому з метою повного відновлення порушених прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне повторно провести службове розслідування з повторним, належним та об`єктивним встановленням обставин події шляхом, зокрема але не виключно, відібрання пояснень в осіб, що були свідками події».

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №359/3686/20 за позовом ОСОБА_15 , ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про захист честі та гідності, а також стягнення моральної шкоди, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнати такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_15 , інформацію, поширену 18 травня 2019 року інспектором батальйону патрульної поліції у м. Борисполі управління патрульної поліції у Київській області Никитюком Є.В., такого змісту: «Це діагноз…діагноз - дурачок». У задоволенні позову інших вимог відмовлено (том 1 а.с. 85-102).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2025 року виправлено описки в рішенні суду, останнє речення п.6.5 мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 23 липня 2021 року викладено в такій редакції: «Крім того, з відеозапису на DVD-диску (а.с.64 т.1) вбачається, що ОСОБА_13 також повідомила про те, що її сина ОСОБА_1 ніхто не бив, він впав самостійно».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 на запитання головуючої надала пояснення, що покази ОСОБА_4 викладені у письмових поясненнях не відповідають дійсності. Зазначила, що внаслідок пояснень ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Вказала, що в листі зазначено про те, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження внаслідок падіння з паркану, разом з цим такі твердження не відповідають обставинам, що мали місце в той день. Щодо твердження, викладеного у листі "заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття", свідок вказала, що карету швидкої допомоги викликала саме вона та працівник поліції. Також зазначила, що лікарі не спілкувались із працівниками поліції, відтак останні не могли повідомити інформацію про те, що слідів побиття не виявили. Щодо твердження "протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" із завідомо неправдивою інформацією" свідок вказала, що їй такі факти не відомі. Зазначила, що поліцію під час подій, що мали місце 23 квітня 2019 року, викликала вона. Вказала також, що поширена інформація негативно вплинула на ОСОБА_1 .

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині заявлення відводів головуючому у справі, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

19 липня 2024 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Коробенка С.В. від розгляду справи №760/7514/22.

На обґрунтування заяви заявник посилався на тривалий розгляд справи, не розгляд поданих ним клопотань про виклик свідка та долучення до матеріалів справи аудіозапису, а також щодо перешкоджання, на його думку, доступу до правосуддя.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року зазначену заяву залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку, установленого частиною другою статті 39 ЦПК України.

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про відвід судді Коробенка С.В.

Згідно з відомостями, що містяться в ЄДРСР, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року зазначену заяву визнано необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді в порядку, визначеному частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 січня 2025 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено, а справу передано судді Коробенку С.В. для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині розгляду справи суддею, якому двічі заявлявся відвід, скаржник посилається на ті самі обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що кожна із заяв про відвід була розглянута судом у порядку та з дотриманням вимог ЦПК України. Підстав для висновку про упередженість судді Коробенка С.В. під час розгляду цієї справи колегія суддів не убачає та погоджується з мотивами суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого відводу.

Доводи апеляційної скарги про обмеження доступу до правосуддя у зв`язку із неможливістю ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді є безпідставними, оскільки скаржник не був позбавлений можливості особисто з`явитися до суду та реалізувати свої процесуальні права відповідно до статті 43 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року про залишення позову без розгляду, яка в подальшому була скасована постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, не свідчить про порушення його права на доступ до правосуддя.

За установлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

З матеріалів справи убачається, що позивач просить суд спростувати інформацію, викладену працівником поліції ОСОБА_4 в письмових поясненнях, наданих т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в м. Бориспіль Київської області ДПП старшому лейтенанту поліції Орловій Д.Д. під час проведення перевірки правомірності дій працівників поліції БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області за фактом звернення ОСОБА_1 , а також в доповідній записці інспектора відділення моніторингу та аналітичного забезпечення БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Олени Криворученко, погодженій заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Наталією Омельниченко, та в листі ДПП УПП у Київській області від №02 липня 2019 року №5-681/41/40/02-2019 на ім`я Т.в.о. начальника Київського обласного управління ДВБ підполковника поліції Юрія Пархоменка за підписом ОСОБА_11 .

За змістом вимог позову, позивач просить спростувати такі твердження працівників поліції, наведені у вказаних вище документах:

-" ОСОБА_5 постійно викликає поліцію";

-"заявник сам викликав собі швидку та дуже наполягав на госпіталізації, але ніхто не міг підтвердити факт побиття";

-"повідомили і фельдшери, що слідів нанесення ударів ОСОБА_5 не має / фельдшери слідів побиття не виявили у гр. ОСОБА_5 ";

-"мати ОСОБА_5 сказала, що він сам перечепився за паркан, коли заліз та кричав на будівельників";

-"протягом останніх двох років гр. ОСОБА_1 неодноразово робив виклики на спецлінію "102" із завідомо неправдивою інформацією".

Апеляційний суд зазначає, що наведена інформація не містить фактичних даних, що порушують честь та гідність позивача, така не є образливою або негативною, а лише є інформацією працівника поліції щодо певних подій, яка відображена в межах проведення службової перевірки, викладені відомості сформульовані на підставі суб`єктивного аналізу працівника поліції певних подій.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції проігноровано рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №320/5443/19, відхиляються апеляційним судом, оскільки само по собі установлення неповноти та формальності службового розслідування дій патрульної поліції, а також відсутність доказів протиправної поведінки позивача, не свідчить про розповсюдження щодо позивача такої інформації, яка впливає на честь і гідність позивача та підлягала б спростуванню.

Дані ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 лютого 2025 року, якою виправлено описку в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №359/3686/20 за позовом ОСОБА_15 , ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про захист честі та гідності, а також стягнення моральної шкоди, також не спростовують наведених вище висновків суду.

Вимоги апеляційної скарги в частині вилучення із мотивувальної частини судового рішення таких речень: "самим Позивачем зазначається у позові, що в період з квітня по травень 2019 року він тричі звертався до органів поліції через спецлінію «102»"; "Водночас, відомості, зазначені у цій довідці, спростовуються як самим Позивачем у позові, так і карткою реєстрації виклику від 18.08.2019». (а.с. 29)"; "Дослідивши вказаний відеозапису на DVD-диску суд встановив, що ОСОБА_13 дійсно повідомила поліцейським про те, що її син ОСОБА_1 впав самостійно, тоді як інші особи не заподіювали йому тілесних ушкоджень", задоволенню не підлягають, оскільки в цьому випадку судом першої інстанції наведено цитування пункту 6.5. рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №359/3686/20.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 29 січня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова