Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №380/22819/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22819/24 пров. № А/857/9533/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (суддя – Карп`як О. О., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/22819/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області,

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-3 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідача-4 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просила: 1) визнати протиправними та скасувати: Рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 19.03.2024, Рішення відповідача-3 про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 24.05.2024р., Рішення відповідача-4 про відмову в призначенні пенсії № 134650030267 від 05.06.2024р. та Рішення відповідача-3 про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 21.06.2024р.; 2) зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.01.1994р. період роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995 на посаді викладача основ законодавства у Львівському технічному коледжі та з 02.08.1996 по 31.12.2000 період заняття приватною нотаріальною діяльністю, призначити та виплачувати мені пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.12.2023р..

Крім цього, позивач подала до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, просила визнати поважними причини пропуску строку звернення позивача з цим позовом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало відзив на позовну заяву, у якому висловило свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву також просило відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не погодилось з заявленими позовними вимогами та подало відзив на позовну заяву, в якому висловило свої заперечення проти задоволення позовних вимог та просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року вирішено питання стосовно строку звернення до суду, ухвалено строк звернення до суду вважати таким, що не пропущено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №134650030267 від 19.03.2024 р., рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №134650030267 від 24.05.2024 р., рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії №134650030267 від 05.06.2024 р., та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №134650030267 від 21.06.2024 р.. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1995 по 23.12.1995 на посаді викладача основ законодавства у Львівському технічному коледжі та період заняття нотаріальною діяльністю позивача за 1998, 1999 та 2000 роки та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.06.2024. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 968, 96 грн. сплаченого судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплаченого судового збору.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-3 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995 на посаді викладача основ законодавства у Львівському технічному коледжі та період заняття нотаріальною діяльністю за 1998, 1999, 2000 роки та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.06.2024. Зокрема, звертає увагу апелянт на те, що відповідач-3 не має повноважень на здійснення будь-яких перерахунків позивачу, на будь-який розгляд заяв позивача, та на прийняття будь-яких рішень щодо позивача, оскільки позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Тому, вважає апелянт, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не повинно відповідати в частині позову щодо вимоги про повторний розгляд заяви позивача від 13.06.2024 про призначення пенсії та зарахування періодів роботи позивача. Крім цього, зазначає апелянт, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995 у Львівському технічному коледжі згідно записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.01.1994, оскільки запис №6: дата звільнення 23.12.1995 не відповідає даті наказу про звільнення №194-к від 25.12.1996. Уточнюючу довідку позивачем не надано. Також до страхового стажу позивача не зараховано період приватної нотаріальної діяльності за 1998, 1999 та 2000 роки, у зв`язку з відсутністю звітності про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в Реєстрі застрахованих осіб.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року в справі №380/22819/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Позивач не погодилася з вищенаведеними доводами апелянта та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 – залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

12.03.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із досягненням 60-річного віку та при наявності необхідного страхового стажу понад 30 років (а.с.42).

У відповідь на вищезгадану заяву від 12.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 90 від 10.05.2024 надіслало Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2024 № 134650030267. У цьому рішенні, зокрема зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи (03.01.1994 - 24.10.1994, 01.09.1995 - 25.12.1996, 04.06.1996 - 31.07.1996, 02.08.1996 - 31.12.2000) згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1994, оскільки ім`я російською « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_2 ». З 01.01.2001 страховий стаж враховано за даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За наведених обставин відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, оскільки на дату звернення 12.03.2024 відсутній необхідний страховий стаж (а.с. 39, 40).

17.05.2024 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням мною 17 грудня 2023 року 60-річного віку та при наявності необхідного страхового стажу понад 30 років.

Вказану заяву від 17.05.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 24.05.2024 року. У цьому рішенні, зокрема зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1994, оскільки ПІБ не відповідає паспортним даним. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 44).

29.05.2024 року позивач втретє звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням мною 17 грудня 2023 року 60-річного віку та при наявності необхідного страхового стажу понад 30 років.

Вказану заяву від 29.05.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яким прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 05.06.2024 року. У рішенні зокрема зазначено, що за розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки від 03.01.1994 серії НОМЕР_3 : - у Львівському технічному коледжі з 01.09.1995 по 23.12.1995, оскільки дата наказу на звільнення (25.12.1996) має велику різницю з датою звільнення (потребує уточнення довідкою); - приватної нотаріальної діяльності з 02.08.1996 по 31.12.2000 у зв`язку з не долученням документів про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду та відсутністю звітності в Реєстрі; з 01.01.2024 по 30.04.2024 у зв`язку з відсутністю звітності про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в Реєстрі. Відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим стажем - 18.12.2026. (а.с.46).

13.06.2024 року позивач вчетверте звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням мною 17 грудня 2023 року 60-річного віку та при наявності необхідного страхового стажу понад 30 років (а.с.48).

Вказану заяву від 13.06.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 21.06.2024 року. У цьому рішенні зокрема зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Необхідно надати уточнюючу довідку; - періоди ведення нотаріальної діяльності з 02.08.1996 по 31.12.2000, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Враховуючи вище викладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв 'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 47).

Не погодившись із такими рішеннями відповідачів, позивач звернулася в суд із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, починаючи з 01.01.2018 року право на пенсію за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25років.

Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).

Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначена норма свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (апелянтом) до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995 на посаді викладача основ законодавства у Львівському технічному коледжі та з 02.08.1996 по 31.12.2000 період заняття приватною нотаріальною діяльністю, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1994р. позивач працювала: в період з 01.09.1995 по 23.12.1995 - викладачем основ законодавства у Львівському технічному коледжі; з 04.06.1996 по 31.07.1996 - нотаріусом Львівського державного нотаріального архіву в Управлінні юстиції Львівської області ; з 02.08.1996 по 17.12.2023 (по дата досягнення 60-річного віку) і по даний час - приватна нотаріальна діяльність - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу (а.с. 28-29).

Також, матеріалами справи, а саме свідоцтвом про право на заняття нотаріальною діяльністю № 2340 від 24.07.1996р. та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 49 від 02.08.1996р. підтверджується запис у трудовій книжці про здійснення позивачем приватної нотаріальної діяльності у Львівському міському нотаріальному окрузі (а.с. 30, 31).

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги, що записи про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди містять дати звільнення з роботи, номери наказів, посаду на якій позивач працювала, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені печаткою під записом про звільнення.

При цьому, такі недоліки трудової книжки позивача як не зазначення підстави внесення записів про роботу (накази, розпорядження), повної дати прийняття на роботу та наказів про прийняття та звільнення, розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення, завірення запису про звільнення нечитабельною печаткою, не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо незарахування спірного періоду з 01.09.1995 по 23.12.1995 у Львівському технічному коледжі, оскільки дата наказу на звільнення (25.12.1996) має велику різницю з датою звільнення, то судом першої інстанції вірно враховано, що механізм призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Так, відповідно до пункту 4.5 розділу ІV Порядку № 22-1 у випадках, коли в документі про стаж зазначено тільки рік початку трудової діяльності або рік її закінчення без позначення точних дат, датою початку або закінчення вважається перше липня цього року.

Згідно пункту 27 Порядку № 637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Оскільки згідно записів №№ 5, 6 трудової книжки № НОМЕР_1 зазначено період роботи з 01.09.1996 по 23.12.1995, то в даному випадку, підлягає до зарахування до страхового стажу позивача спірний період з 01.09.1995 по 23.12.1995 в Львівському технічному коледжі.

Крім того, судом вірно зазначено, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність інформації про сплату страхових внесків за період ведення нотаріальної діяльності з 02.08.1996 по 31.12.2000, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Закону № 1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п. 7.1, 7.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 11-1, яка діяла з 06.09.1996 року, в межах спірного періоду, збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов`язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на добавлену вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержані ним за працю по угодах цивільно-правового характеру, так як нарахування страхових зборів на них повинно здійснювати підриємство, що виплачує винагороду, крім випадків, коли суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що являється іноземною юридичною особою.

Страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період. Платники, зазначені у п.2.7 цієї Інструкції (в тому числі і приватні нотаріуси), можуть протягом поточного року щоквартально нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду 25 відсотків річної суми страхових зборів, виходячи з очікуваного (оцінного) доходу. У такому разі у витязі з декларації зазначається розмір доходу до кінця звітного періоду. Строк сплати авансових платежів - до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Відповідно до пункту 18 зазначеної Інструкції платники зборів, зазначені в пп.2.2, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов`язані: вести облік виплати громадянам коштів, у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування та своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові збори, а також подавати йому відповідні звіти.

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР встановлено такі ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

При цьому, пунктом 7.7 Інструкції було встановлено, що орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток N 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.

Згідно частини першої, пункту «а» частини другої статті 56, частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

У заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно врахував, що у спірний період на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення підприємницької діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність, як самозайняті особи і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ.

Крім того, у підпункті 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 зазначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за нормами Закону № 1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до вказаного Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

У пункті 2.1. розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04 червня 1998 року затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно з пунктом 7 Положення № 794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. № 16-6 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189 (далі Інструкція № 16-6) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 № 2148-VIII, розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058 доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

При цьому, до Порядку № 22-1 також були внесені зміни, за змістом яких періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно з пунктом 6 указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Отже, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу зокрема з 2000 по 2004 року займалася підприємництвом, для його страхового стажу є сам лише факт сплати ним страхових внесків, незалежно від їх розміру.

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи.

Враховуючи вищенаведене, періоди зайняття нотаріальною діяльністю у спірний період можуть бути зараховані до страхового стажу позивача лише у разі подання доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди.

Тому, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Так, згідно довідки про взяття на облік платника податків № 5557 від 02.03.2011р., виданої ДПІ у Личаківському районі м. Львова, приватний нотаріус Тимків І.М. узята на облік в органах державної податкової служби 27.09.1996 за № 2336110607, на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у ДПІ у Личаківському районі м. Львова (код ДПІ - 1306) (а.с.34).

Відповідно дублікату повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску № 15111/04-33 від 28.11.2013р. ОСОБА_1 узята на облік в органі Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова 21.01.1997 року, реєстраційний номер 09/00-2922 (а.с.33).

Крім цього, Довідкою № 17071/6/13-01-54-05 від 11.06.2024р., виданою Головним управлінням ДПС у Львівській області, виданою ОСОБА_1 підтверджено, що вона перебуває на обліку як фізична особа, яка займається професійною діяльністю та перебуває на обліку в Львівській ДПІ ГУ ДПС у Львівській області з 27.09.1996 року на загальній системі оподаткування. За період 01.01.2998 року - 31.12.2000 року сплачено податків: податок з доходів фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності - 1998р. - 2563,20 грн., 1999р. - 3915,00 грн., 2000р. - 2969,95 грн. (а.с.35).

Вищенаведені обставини справи доводами апеляційної скарги не спростовано, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до страхового стажу позивача мають бути зараховані періоди заняття нотаріальною діяльністю позивача за 1998, 1999 та 2000 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії № 134650030267 від 24.05.2024р. а тому таке підлягає скасуванню.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не повинно відповідати в частині позову щодо повторного розгляду заяви позивача від 13.06.2024 про призначення пенсії та зарахування періодів роботи позивача, оскільки позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Так, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи видно, що позивач неодноразово зверталася до Пенсійного органу із заявами щодо призначення пенсії.

13.06.2024 року (учетверте) позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в зарахуванні спірного стажу роботи.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.09.1995 по 23.12.1995 на посаді викладача основ законодавства у Львівському технічному коледжі та період заняття нотаріальної діяльності позивача за 1998, 1999 та 2000 роки, а також повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.06.2024.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення решти позовних вимог - відповідачі не оскаржують.

Крім цього, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року в адміністративній справі №380/22819/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

Р. В. Кухтей