Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №300/8768/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8768/24 пров. № А/857/48688/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, головуючий суддя – Біньковська Н.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №092850023043 від 05.06.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої заяви про призначення пенсії від 11.01.2024 року; зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту “а” ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 11.01.2024 року – дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періоду з 02.04.2000 року по 31.05.2001 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж для призначення пенсії за Списком №1. Вважає, що такі обов`язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Також зазначає, що позивач не може подати до пенсійного органу уточнюючу довідку про пільговий стаж роботи, адже ТОВ ВКФ «Метл» ліквідоване, а документи підприємства не передані належним чином на зберігання в архів. Позивач стверджує, що її зайнятість в особливо шкідливих умовах праці у ТОВ ВКФ «Метл» підтверджують первинні документи за час роботи на підприємстві, а саме наказ №1Д/К від 05.04.2000 року про прийняття ОСОБА_1 (та інших працівників) на роботу у ТОВ ВКФ «Метл» з ВАТ «Оріана» по переводу, наказ №50Д/к від 31.05.2001 року про звільнення ОСОБА_1 (та інших працівників з 30.06.2001 року) з роботи по переводу у ЗАТ «Лукор» із зазначенням найменування посади та особовий рахунок на ОСОБА_1 . Посада позивача була належним чином проатестована та встановлена як пільгова за Списком №1 на підприємстві ТОВ ВКФ «Метл» згідно наказу про проведення атестації робочих місць №73 від 16.02.1999 року заводу Каустик ВАТ «Оріана», результатами якого надано право користуватись та рахувати дійсними для працівників ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл». Крім цього, розрахункові листки про нарахування позивачці заробітної плати, містять відомості про доплату за шкідливість, яка не виплачується працівникам, які зайняті на роботах із звичайними умовами праці. Вважає, що з усіх вище зазначених документів про роботу у ТОВ ВКФ «Метл» слідує, що характер умов праці позивачки не змінювався, вона весь час працювала за однією посадою – апаратник кристалізації, посада належним чином проатестована. Зазначає, що відповідач не надав оцінки представленим документам, а відмовив позивачу у призначенні пенсії з формальних підстав.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2024 року №092850023043; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1 період роботи з 02.04.2000 року по 31.05.2001 року у Цілісному майновому комплексі завод «Діанат» ТзОВ Виробничо-комерційна фірма «Метл»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 11.01.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у матеріалах електронної пенсійної справи є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2024 про відмову в призначенні пенсії, яке було ухвалено тільки за наслідком виконання рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2024 №2. Страховий стаж позивачки склав 30 років 8 місяців. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До стажу роботи за Списком № 1 також зараховано всі періоди. Період роботи з 02.04.2000 року по 31.05.2001 року (апаратником кристалізації відділення випарювання в цеху з виробництва каустичної соди ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл») не підтверджений уточнюючою довідкою, а наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивачки не свідчить про наявність у неї права на зарахування періоду до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 114 Закону України № 1058 необхідних для зарахування спірного періоду до пільгового стажу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2024 року ОСОБА_1 у віці 49 років звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №092850023043 від 17.01.2024 року позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2024 року №2 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 з 01.06.2001 року по 30.04.2005 року, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2024 року №2 повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 11.01.2024 року та прийняло рішення від 05.06.2024 року №092850023043, яким позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Зазначено, що вік заявниці на дату звернення становить 49 років 5 місяців 20 днів. Страховий стаж роботи становить 30 років 8 місяців 04 дні, з урахуванням кратності – 35 років 8 місяців 04 дні. Стаж роботи за Списком №1 становить 5 років 6 місяців 17 днів. За результатами повторного розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 зараховано період роботи з 20.12.1999 року по 01.04.2000 року згідно довідки № 219 від 09.11.2023 року, виданої адміністрацією AT “Оріана”, період роботи з 01.06.2001 року по 30.04.2005 року згідно рішення Комісії №2 від 23.04.2024 року, що діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, період роботи з 01.05.2005 року по 04.09.2006 року, згідно довідки №112 від 01.11.2023 року, виданої адміністрацією ТОВ “Карпатнафтохім”. До страхового стажу, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.06.1995 року, зараховано всі періоди роботи.

Згідно розрахунку стажу роботи страховий стаж роботи позивача становить 30 років 8 місяців 04 дні, з урахуванням кратності – 35 років 8 місяців 04 дні. Стаж роботи за Списком №1 становить 5 років 6 місяців 17 днів.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи апаратником кристалізації відділення випарювання у ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл» з 02.04.2000 по 31.05.2001, з обґрунтувань, що спірний період роботи не підтверджений уточнюючою довідкою, є безпідставним, оскільки відповідальність проведення атестації робочих місць та оформлення уточнюючої довідки покладається на власника підприємства, а не працівника. Отже, спірні періоди роботи позивача підтверджено записами трудової книжки та іншими документами, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.

Абзацом першим пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У той же час, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, у силу приписів пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам (у даному випадку позивачки) за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: - зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 року стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік (щодо Списку № 1): у пункті «а» для чоловіків 50 років, для жінок 45 років.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, а не Закону № 1058-IV.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Така позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на час звернення до пенсійного органу із заявою від 11.01.2024 року набула право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 досягнувши 48 років і 4 місяці.

Відтак, позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, згідно із статтею 24 Закону України № 1058, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.06.1995 року позивач у спірний період :

- 02.04.2000 року прийнята на роботу в ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл» по переводу на період оренди в цех з виробництва каустичної соди апаратником кристалізації відділення випарювання к533, 533 а по четвертому розряду, наказ №1 Д/к від 05.04.2000,

- 31.05.2001 року звільнена з роботи у зв`язку із переводом до ЗАТ «Лукор», наказ від 31.05.2001 №50 Д/к.

Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, передбачено посади робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижче зазначених виробництвах і роботах, зокрема, хлору, його сполук, хлорвінілу, його полімерів, сополімерів (позиція 1080А010, розділ 8 “Хімічне виробництво”).

Отже, посада, яку займала позивач в спірний період (апаратником кристалізації відділення випарювання), передбачена описаним вище Списками №1.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, що відповідно до листа Об`єднаної організації профспілки «Карпатнафтохім» та сервісних служб від 28.02.2024 року №04, ліквідатор ТОВ ВКФ «Метл» Агафонов О.Ю. завершив процедуру ліквідації, не передавши до архіву всю документацію, що велась під час орендних відносин між ВАТ «Оріана» та ТОВ ВКФ «Метл».

У 2017 році профком ВАТ «Оріана» виявив залишки архіву ТОВ ВКФ «Метл» у приміщеннях заводу «Діамат». Зібрані документи були перенесені до профкому Об`єднаної організації профспілки ВАТ «Оріана», яка з 13.06.2017 року перейменована на Об`єднану організацію профспілки «Карпатнафтохім» та сервісних служб. Нині у профкомі зберігаються особові рахунки, розрахункові листки працівників та кадрова документація у двох томах, що велась ТОВ ВКФ «Метл» у період оренди ЦМК заводу «Діанат».

Згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2007 року у справі №23/742-б, ТОВ ВКФ «Метл» було ліквідовано як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Матеріали справи також містять накази ТОВ ВКФ «Метл» від 05.04.2000 року №1 Д/К та від 31.05.2001 року №50 Д/К про прийняття та звільнення працівників, зокрема ОСОБА_1 , із зазначенням посади.

У наказі від 05.04.2000 року №2 Д/К зазначено, що результати атестації робочих місць, проведеної за наказом ВАТ «Оріана» №73 від 16.02.1999 року на заводі «Каустик» та за показниками зайнятості працівників заводу «Діанат», визнаються чинними для працівників ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл» до чергової атестації, оскільки строк дії попередньої складає 5 років.

Крім того, розрахункові листки підтверджують, що позивачу у спірний період нараховувалася та виплачувалася надбавка за роботу в шкідливих умовах.

Таким чином, відмова у зарахуванні позивачу пільгового стажу за Списком №1 за період роботи апаратником кристалізації у відділенні випарювання ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл» з 02.04.2000 року по 31.05.2001 року є необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірний період роботи позивача підлягає до зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1, отже позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №300/8768/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич